КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-7127/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Петрика І.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації України, Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И ЛА :
Позивач звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації України, Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області з вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідачів стосовно невчинення дій щодо анулювання ідентифікаційного номеру платника податків і зборів (обов’язкових платежів), присвоєного позивачу раніше, та зобов’язання Державної податкової адміністрації України анулювати ідентифікаційний номер, присвоєний позивачу, та виключити відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, а також просила зобов’язати Білоцерківську об’єднану державну податкову інспекцію Київської області внести до паспорта позивача відмітку про право позивача здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року адміністративний позов задоволено частково: вирішено дії Державної податкової адміністрації України, Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області щодо відмови ОСОБА_2 в анулюванні виданого їй ідентифікаційного номеру платника податків визнано неправомірними; зобов’язати Державну податкову адміністрацію України анулювати раніше виданий ОСОБА_2 ідентифікаційний номер та зобов’язати Білоцерківську об’єднану державну податкову інспекцію Київської області виключити інформацію про ОСОБА_2 з Державного реєстру фізичних осіб –платників податків та інших обов’язкових платежів, та обліковувати її як платника податків без ідентифікаційного номеру за формами обліку платників податків та інших обов'язкових платежів, що використовувались до прийняття Закону України від 22.12.1994 № 320/94-ВР «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів».
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить оскаржувану постанову скасувати.
В засідання учасники процесу не з’явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів" (далі –Закон), позивач зареєстрована як платник податків та інших обов'язкових платежів, має ідентифікаційний номер.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є віруючою Української Православної Церкви. У зв’язку зі своїми релігійними переконаннями ОСОБА_2 висловила бажання відмовитись від ідентифікаційного номера, тому звернулась із заявою довільної форми, що міститься в матеріалах справи, до відповідачів.
У вказаній заяві позивач просила Державну податкову адміністрацію України звільнити її від ідентифікаційного номера, виключити ідентифікаційний номер з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, здійснювати їх облік як платників податків та інших обов’язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера та Білоцерківську ОДПІ - поставити відповідну відмітку в паспорті.
При цьому зі змісту вказаної заяви позивача вбачається, що ОСОБА_2 відмовляється здійснювати відмову від ідентифікаційного номера в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року №602/1226 № 602/1226 «Про затвердження Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов’язкових платежів», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10.2004р. за №1345/9944 (далі - Порядок).
Зазначена заява була залишена відповідачами без задоволення у зв’язку з тим, що була подана без дотримання процедури, визначеної Порядком.
Позивач, не погодившись з такою відмовою, звернулася до суду, посилаючись на те, що визначена названим вище Порядком процедура суперечить чинному законодавству.
Суд першої інстанції за результатами розгляду справи дійшов висновку, що дії Державної податкової адміністрації України, Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області щодо відмови ОСОБА_2 в анулюванні виданого їй ідентифікаційного номеру платника податків є неправомірними та вирішив зобов’язати Державну податкову адміністрацію України анулювати раніше виданий ОСОБА_2 ідентифікаційний номер та зобов’язати Білоцерківську об’єднану державну податкову інспекцію Київської області виключити інформацію про ОСОБА_2 з Державного реєстру фізичних осіб –платників податків та інших обов’язкових платежів, та обліковувати її як платника податків без ідентифікаційного номеру за формами обліку платників податків та інших обов'язкових платежів, що використовувались до прийняття Закону України від 22.12.1994 № 320/94-ВР «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» оскільки право позивача на збереження раніше встановлених форм обліку платників податків та інших обов’язкових платежів з релігійних переконань гарантоване статтею 1 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів".
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб –платників податків та інших обов’язкових платежів»встановлено, що для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Процедура внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це орган державної податкової служби визначена «Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів», затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року N 602/1226.
Згідно з п. 1.5 зазначеного Порядку особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від ідентифікаційного номера, у разі наявності в неї ідентифікаційного номера повідомляє у формі заяви орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації. Форму заяви наведено в додатку 2 до Порядку.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до Державної податкової адміністрації України, Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області заяву, що не відповідає формі, передбаченій вищевказаним положенням. Виходячи з цього, відповідачами було відмовлено у задоволенні вимог заяви позивача з тих підстав, що заяви подано без дотримання встановленої законодавством процедури та роз’яснено відповідний порядок.
П. 3.4. Порядку встановлено, що в термін до 30 календарних днів з дня прийняття заяви встановлено форми орган державної податкової служби надає заявнику довідку, за формою N В3 .
Згідно з п. 4, п. 5.2 зазначеного Порядку фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою N В3 та паспорт громадянина України у разі відсутності невідповідностей посадова особа вносить на 7 - 9 сторінку паспорта відмітку про те, що особа має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Відповідно до п. 6.1. Порядку після надходження відривного корінця до форми N В3 від органу внутрішніх справ щодо внесення відмітки до паспорта громадянина посадова особа органу державної податкової служби протягом двох тижнів учиняє відповідні дії щодо внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не було взято до уваги Порядок, яким визначається процедура внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера. Задовольнивши позовні вимоги частково, а саме: зобов’язавши Білоцерківську об’єднану державну податкову інспекцію Київської області виключити з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків і обов’язкових платежів індивідуальний ідентифікаційний номер, наданий позивачу, та обліковувати її як платника податків та інших обов’язкових платежів відповідно до раніше встановлених форм обліку платників податків та інших обов’язкових платежів, встановивши, що відповідну відмітку до паспорта позивача не внесено, судом не було враховано п. 6.1 Порядку, згідно з яким внесення змін до реєстру можливе лише після внесення органом внутрішніх справ відповідної відмітки до паспорта особи.
При задоволенні позовних вимог позивача про зобов’язання Державної податкової адміністрації України анулювати раніше виданий ОСОБА_2 ідентифікаційний номер
суд першої інстанції не врахував п. 1.4. Положення, згідно з яким особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера, у разі відсутності в неї ідентифікаційного номера повідомляє у формі заяви орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації. Враховуючи, що заяву довільної форми про відмову від ідентифікаційного номера позивачем було подано до Державної адміністрації України, тобто не за місцем її реєстрації, в суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відсутні правові підстави для задоволення вказаних вимог позивача.
Крім цього, при частковому задоволенні позовних вимог суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що позивачем було порушено процедуру звернення до відповідача з питанням стосовно анулювання ідентифікаційного номеру шляхом подання заяви, що не відповідає вимогам, встановленим законодавством.
Таким чином, суд своїм рішенням зобов’язав відповідача вчинити дії, що суперечать вимогам законодавства у спосіб, що не передбачений законодавством України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з вищевикладеного та враховуючи доводи апеляційної скарги, якими спростовуються висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права та необґрунтованим –при неповному з’ясуванні обставин, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року в частині задоволення позовних вимог належить скасувати і прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року в частині задоволення позовних вимог скасувати.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити.
В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
І.Й. Петрик