Справа №  1-69/11  

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

15 березня 2011 року   Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Пелипенко К.В.

при секретарі: Хандрига Л.Г.

за участю прокурора: Ручої О.В.

за участю захисника: ОСОБА_1

за участю законного представника: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в cмт. Петропавлівка кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н., уродженця с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області,  проживаючого поАДРЕСА_1, громадянина України, освіта – неповна середня, учень 9-Б класу Миколаївської ЗОШ, не працюючого, не військовозобов’язаного,  раніше не судимого,  

у скоєнні злочину, передбаченого  ч. 1 ст. 185 КК України, -

                                              ВСТАНОВИВ:

Неповнолітній ОСОБА_3 19 жовтня 2010 року о 12 годині 45 хвилин, перебуваючи у середині приміщення спортзалу Миколаївської ЗОШ, яка розташована по вулиці Свободній в с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, на уроці фізичної культури побачив на дерев’яній лавці, яка стояла у середині приміщення спортзалу, мобільний телефон, після чого у ОСОБА_3 виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Так, ОСОБА_3 маючи намір на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливими намірами підійшов до дерев’яної лавки, яка стояла у середині приміщення спортзалу Миколаївської ЗОШ, та скориставшись тим, що всі присутні здавали нормативи і на нього ніхто не звертав уваги, впевнившись у тому, що його ніхто не бачить, ОСОБА_3 підняв рукою із лавки мобільний телефон, який був у чохлі, та тримаючи його в руці вийшов із спортзалу, таким чином ОСОБА_3 таємно викрав мобільний телефон марки «NOKIA 6720» вартістю 2 559, 90 грн. із стартовим пакетом МТС вартістю 10, 00 грн., на рахунку якого коштів не було, та чохол, в якому знаходився мобільний телефон, вартістю 69, 00 грн. Своїми злочинними діями ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 2 638, 90 грн. Викрадене ОСОБА_3 привласнив та розпорядився ним по-своєму.              

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 дав свідчення, аналогічні обвинувальному висновку. ОСОБА_3 винним себе в  пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю і в судовому засіданні пояснив, що 19.10.2010р. наприкінці уроку фізкультури він побачив на лавці мобільний телефон і взяв його собі. Потім він злякався і поклав телефон біля сміттєвого ящика, а коли вже йшов додому, то побачив, що телефон і досі там лежить. Після цього він забрав телефон собі і вдома поклав його на шафу, з якого його скинула кішка. Телефон впав і на ньому лопнув екран. Потім телефон побачила мама, на запитання якої підсудний пояснив, що він його знайшов. Підсудний зазначив, що телефон повернутий потерпілому. Підсудний також зазначив, що телефон у робочому стані, тільки екран трошки лопнув.  

В скоєнні даного злочину ОСОБА_3 щиро розкаявся, зазначив, що нічого поганого більше ніколи не скоїть, проти цивільного позову не заперечує, просив суд його суворо не карати.

Законний представник, мати неповнолітнього підсудного ОСОБА_2 повідомила, що проти цивільного позову щодо неповнолітнього сина не заперечує, згодна відшкодувати заподіяні збитки в повному обсязі, але частинами, оскільки одразу таких грошей у неї немає. Зазначила, що коли син додому приніс мобільний телефон вона не бачила, а побачила вже пізніше, коли кішка його скинула із шафи. Син сказав, що знайшов той телефон. Також законник представник зазначила, що ОСОБА_3 у неї дуже спокійний, врівноважений, сором’язливий хлопець, завжди допомагає по господарству, доглядає брата-інваліда, дуже хвилюється за скоєне. В подальшому законний представник зобов’язалась забезпечувати контроль за поведінкою сина, запевнила, що нічого подібного більше не повториться.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що його син прийшов із школи та сказав, що у нього зник мобільний телефон, сказав, що телефон шукали всім класом, але так і не знайшли, телефонували на нього, але він був поза зоною досяжності. Потерпілий зазначив, що він розумів, що телефон забрав хтось із учнів тому і забрав перший раз заяву із міліції, думав, що телефон повернуть, але коли все ж таки не повернули, то написав заяву вдруге. Потім коли кримінальна справа вже була порушена телефон повернули трошки пошкодженим, він його відремонтував у м. Павлограді на 919, 00 грн.

В судовому засіданні потерпілий зменшив розмір цивільного позову до 919, 00 грн., яка складається із суми, яку було витрачено на ремонт телефону, покупки картки пам’яті та чохла, яку він і просив стягнути на свою користь.

Суд вважає, що обвинувачення  у скоєнні злочину знайшло своє підтвердження в судовому засіданні як показаннями підсудного, який в повному обсязі визнав себе  винним  в скоєнні даного злочину, так і наступними письмовими доказами:

-          протокол відтворення обстановки та обставин події від 15.02.2011р., в ході якого ОСОБА_3 розповів та показав на місці всі обставини вчинення ним злочину (а.с. 46-48);

-          протокол огляду предмета від 09.02.2011р., в ході якого було вилучено мобільний телефон марки «NOKIA» (а.с. 49).

Докази у відповідності до ст. 65 Кримінально-процесуального кодексу України  є законними і отримані у відповідності до вимог Кримінально-процесуального кодексу України.

Постановою про визнання та приєднання до кримінальної справи речових доказів від 14.02.2011р. підтверджується, що виявлений та вилучений 09.02.2011р. біля двору домоволодіння по АДРЕСА_1 мобільний телефон «NOKIA 6720», що належить ОСОБА_4, визнаний у відповідності до вимог Кримінально-процесуального кодексу України речовим доказом та на підставі розписки від 14.02.2011р. переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_4 (а.с. 51).

Суд, враховуючи думку прокурора, бажання підсудного, законного представника та захисника неповнолітнього підсудного, частково вивчивши матеріали справи, керуючись ст. 299 КПК України  визнав недоцільним дослідження доказів стосовно  фактичних обставин справи. Суд з’ясував, що підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин,  немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснив підсудному та іншим учасникам судового розгляду, що він буде позбавлений права  оспорювати  ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Суд вважає юридичну кваліфікацію скоєного по ч. 1 ст. 185 КК України злочину правильною  за ознаками –  таємне викрадення чужого майна (крадіжка).  

Призначаючи покарання неповнолітньому підсудному ОСОБА_3 суд враховує, що він раніше не судимий, скоїв злочин середньої тяжкості, на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває, посередньо характеризується за місцем навчання, за місцем проживання на нього скарг не надходило, веде нормальний спосіб життя, щиро розкаявся у скоєному.  

Відповідно до ст. 445 КПК України суд враховує, що мати все ж таки має вплив на підсудного, намагається контролювати його поведінку, навчала його основним правилам поведінки у суспільстві, зазначила, що нічого подібного її син більше не вчинить ніколи і  не вважає необхідним  призначати неповнолітньому громадського вихователя.

Суд визнає обставини передбачені ст. 66 КК України, які пом’якшують  покарання, що злочин вчинено неповнолітнім та те, що підсудний щиро розкаявся.

Обставини, передбачені ст. 67 КК України, які обтяжують покарання судом не визнані.

Суд вважає за можливе виправлення підсудного без відбування покарання з випробуванням та  застосовуванням  ст. 104 КК України при призначенні покарання.

По справі потерпілим ОСОБА_4 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної  шкоди, сума якого була зменшена в судовому засіданні до 919, 00 грн.

Вирішуючи цивільний позов  суд керується ст.ст. 28, 328 КПК України.  

В добровільному порядку завдані злочином збитки підсудним не відшкодовані.

Виходячи із доведеності вини підсудного у вчиненні злочину суд вважає, що цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди підлягає  задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі відсутні.

Суд вважає необхідним запобіжний захід до набрання вироком законної сили  залишити підписку про невиїзд.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,  суд, -

                                                          ПРИСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України і призначити покарання у вигляді одного року позбавлення волі.

На підставі ст. 104 КК України неповнолітнього ОСОБА_3 від відбування  покарання  звільнити з випробуванням з іспитовим строком в один рік з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, як законного представника неповнолітнього ОСОБА_3, на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 919 (дев’ятсот дев’ятнадцять) грн. 00 коп.

Речові докази по справі: виявлений та вилучений 09.02.2011р. біля двору домоволодіння по АДРЕСА_1 мобільний телефон «NOKIA 6720», що належить ОСОБА_4, та на підставі розписки від 14.02.2011р. переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_4, - залишити потерпілому ОСОБА_4.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили у вигляді підписки про невиїзд залишити без змін.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя    К. В. Пелипенко