КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-1218/10 Головуючий у 1-й інстанції: Волчко А.Я.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"09" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Василенко Я.М., Шурко О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 22.12.2010 року за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, –
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 звернувся до Солом’янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до УПФ України у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов’язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 22 грудня 2010 року позов було задоволено частково та зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити державну пенсію відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та щомісячну додаткову пенсію відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 06.08.2010 року.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, УПФ України в Солом'янському районі міста Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач віднесений до І категорії осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 3 групи, перебуває на обліку в УПФ України в Солом'янському районі м. Києва та отримує пенсію згідно з Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі –Закон).
ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у розмірах, встановлених ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону, але листом від 26.10.2010 року №6689/09/К-894 йому було відмовлено з посиланням на те, що розмір нарахованої пенсії відповідає вимогам законодавства.
За змістом ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 статті 54 Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи вищевикладене, позивач має право на одержання щомісячної додаткової пенсії 50% мінімальної пенсії за віком, а розмір пенсії не може бути нижчим, ніж 6 мінімальних пенсій за віком.
Всупереч ст.ст. 50, 54 Закону позивачу пенсія виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, відповідач неправомірно виплачував пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 50, 54 зазначеного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсії у розмірах, визначених ст.ст. 50, 54 Закону. Позивач має право на перерахунок з 03.03.2010 року, проте з даним позовом він звернувся 12 листопада 2010 року, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог за період з 06.08.2010 року, оскільки щодо періоду з 12.05.2010 року по 05.08.2010 року Солом’янським районним судом прийнято рішення від 05.08.2010 року у справі №2-2487/10 за позовом ОСОБА_2 до УПФ України в Солом'янському районі міста Києва про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії. Водночас, Солом’янським районним судом м. Києва не зазначено дату, до якої потрібно проводити такий перерахунок.
Зважаючи на ту обставину, що позов було подано 12.11.2010 року, жодних уточнень, доповнень або змін до нього не надходило, суд першої інстанції повинен був прийти до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 06.08.2010 року по 12.11.2010 року, тобто по дату звернення до суду.
Крім того, судом першої інстанції при винесені постанови від 22.12.2010 року не дотримано вимог ст. 163 КАС України щодо змісту постанови. Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС України, постанова складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням висновку суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; висновку суду по суті вимог; розподілу судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження тощо. Отже, п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС імперативно встановлює обов’язок зазначати у резолютивній частині постанови розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов до правильних висновків щодо стягнення на користь позивача суми сплаченого державного мита та розміру витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню.
Проте, відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року №7-93 Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації звільняються від сплати державного мита.
Таким чином, судом першої інстанції неправомірно зобов’язано УПФ України в Солом'янському районі міста Києва сплатити судові витрати, понесені позивачем, а, отже, вони підлягають компенсуванню за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга –підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні, шляхом зазначення в резолютивній частині дати, до якої підлягає перерахунок та виплата пенсії у розмірах визначених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та розміру стягнення витрат на правову допомогу та державного мита.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 207, 212 КАС України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва –задовольнити частково.
Змінити постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 22.12.2010 року наступним чином:
- викласти абзац третій резолютивної частини постанови в такій редакції:
«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату основної пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 06 серпня 2010 року по 12 листопада 2010 року з урахуванням проведених виплат»;
- додати до резолютивної частини постанови абзац четвертий наступного змісту:
«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.»;
- додати до резолютивної частини постанови абзац п’ятий наступного змісту:
«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 22 (двадцять дві) гривні 68 коп. витрат на правову допомогу.».
У зв’язку з цим абзац четвертий постанови вважати абзацом шостим.
В решті постанову –залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А. Степанюк
Судді Я. Василенко
О. Шурко
Повний текст постанови виготовлено 09.03.2011 року.