КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-3375/10                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Компанієць О.В.

Суддя-доповідач:  Сауляк Ю.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"17" березня 2011 р.                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду  у складі:

головуючого судді                               Сауляка Ю.В.,

суддів                                                    Беспалова О.О., Ключковича В.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області на Постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29.12.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.10.2010 року про утримання із неї переплаченої суми пенсії з 20.09.2006 року по 31.10.2009 року по 20% до повного погашення суми переплати 2966,08 грн.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29.12.2010 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним і скасовано розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла від 11.10.2010 року про утримання з ОСОБА_3 переплаченої пенсії за період з 20.09.2006 року по 31.10.2009 року по 20% до повного погашення суми переплати 2966,08 грн.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та поставити по справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що висновки суду першої інстанції є надуманими, судом неповно та не об’єктивно з’ясовано всі обставини, що мають значення для справи, а постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.

Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.

Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.

У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем 11.10.2010 року прийнято Розпорядження про утримання з позивача переплаченої суми пенсії за період з 20.09.2006 року по 31.10.2009 року по 20% до повного погашення суми переплати 2966,08 грн.

Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване позивачем Розпорядження є необґрунтованим, оскільки не містить підстав для утримання переплаченої суми пенсії, обставини виникнення перерплати та докази вини позивача у переплаті пенсії

Однак, з такими висновками Смілянського міськрайонного суду Черкаської області колегія суддів погодитись не може.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач отримує пенсію по інвалідності на підставі її заяви від 29.10.2001 року.

На момент прийняття оскаржуваного Розпорядження принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду врегульовані положеннями Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058-ІV з наступними змінами та доповненнями.

Частиною першої статті 9 даного Закону передбачені такі види пенсійних виплат, як пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Статтею 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлений розмір пенсії по інвалідності. Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»врегульовуються положеннями Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/11846, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 12 вказаного Порядку на особу, якій призначено пенсію, покладено обов’язок у разі працевлаштування (навчання), протягом 10 днів надати органу, що призначає пенсію, довідку про прийняття на роботу (навчання).

Вказаний пункт Порядку дублює положення статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно якої пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати

В порушення наведеної норми позивач вказаного обов’язку не виконала та не повідомила орган Пенсійного фонду про її працевлаштування, шляхом реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

В той же час відповідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі працевлаштування особи, якій призначено пенсію відповідно до частини другої статті 33 цього Закону (крім випадків, коли особа досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону), у період роботи пенсія по інвалідності виплачується у розмірі, передбаченому частиною першою статті 33 цього Закону.

Таким чином, здійснення позивачем підприємницької діяльності є підставою для проведення перерахунку розміру отримуваної нею пенсії.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що неналежне виконання позивачем, покладених на неї обов’язків щодо повідомлення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії, призвело до одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення»у разі невиконання пенсіонером обов'язку щодо повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії, пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Положеннями статті 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено право відповідача на стягнення з пенсіонера суми пенсії, виплаченої надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера, шляхом прийняття відповідного рішення відповідним територіальним органом Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення, прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо не направлення Управлінням Пенсійного фонду вказаного рішення позивачу, колегія суддів вважає, що зазначене порушення з боку відповідача може бути підставою для постановлення окремої  ухвали щодо усунення у майбутньому таких порушень, оскільки відсутність належного фінансування не є поважною причиною для не направлення рішення суб’єкт щодо якого воно прийнято. Однак, вказана обставина не свідчить про незаконність такого рішення за своє правовою природою.

З огляду на викладене, доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, а при постановлені рішення Смілянський міськрайонний суд Черкаської області неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи та допустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 1, 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи та допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 2, 41, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області на Постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29.12.2010 року - задовольнити.

Постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29.12.2010 року - скасувати.

Постановити по справі нову Постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про скасування рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Сауляк          

                              Судді                                                                      О.О. Беспалов

                                                                                                    В.Ю. Ключкович