КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-13/09 Головуючий у 1-й інстанції: Волкова С.А.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
УХВАЛА
Іменем України
"09" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Василенко Я.М., Шурко О.І.
при секретарі - Шейко К.В.
розглянувши у порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 07.08.2009 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, Головного управління Державного казначейства у м. Києві за участю третьої особи Заступника начальника ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві –державного виконавця Каліновської Наталії Вікторівни про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови, стягнення шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 07.08.2009 р. частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 у справі за позовом до ВДВС Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві, ВДВС Оболонського районного управління юстиції в м. Києві, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві. Постановою: визнано протиправною бездіяльність ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві щодо виконання виконавчого листа, виданого Мінським районним судом м. Києва 23.05.2001 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1000 грн. матеріальної шкоди; скасовано постанову від 24.06.2008 року заступника начальника ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про повернення виконавчого документу стягувачеві (виконавчий лист № 1-176 Мінського районного суду м. Києва); стягнуто з держави Україна в особі ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві на користь ОСОБА_2 2,305 грн. матеріальних збитків, 2000 грн. моральної шкоди, 399,61 грн. судових витрат; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням Відповідач 1 –ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити в частині, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що внаслідок порушення Відповідачем 1 та Відповідачем 2 приписів Закону Украйни «Про виконавче провадження», а саме п.5 ст. 40 цього Закону, Закону України «Про державну виконавчу службу», Інструкції про проведення виконавчих дій, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 75/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за № 865/4158 фактично не було стягнуто з засудженого ОСОБА_4 на користь Позивача матеріальних збитків, чим останньому завдано матеріальні збитки та моральну шкоду.
З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження з приводу примусового виконання вироку Мінського районного суду м. Києва від 19.03.2001 р. було відкрито 12.06.2001 р. на підставі виконавчого листа по справі № 1-176, який було видано Позивачу 23.05.2001 р. зазначеним судом.
У період з 12.06.2001 року по 23.06.2006 р. виконавче провадження №57/16 перебувало на розгляді у ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві.
Як зазначають відповідачі, за результатами з’ясування всіх обставин і перевірки майнового стану боржника за місцем його реєстрації –АДРЕСА_1, та у зв’язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо покласти звернення стягнення для погашення суми боргу, на підставі п.10 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ було направлено на адресу ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві за належністю, оскільки боржник перебував в Київському СІЗО № 13 за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13.
Постановою від 24.06.2008 року Відповідач 1 виконавчий документ повернув стягувачеві з посиланням на те, що боржник ОСОБА_4 за обліковими даними картотеки в Київському СІЗО № 13 не рахується.
Тобто, виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 боргу на користь ОСОБА_2 в розмірі 1000 грн. перебувало на виконанні у Відповідача 2 та Відповідача 1 протягом семи років та, у подальшому, було повернуто без виконання на підставі відсутності боржника у Київському СІЗО № 13.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV (надалі –Закон).
Згідно вимог ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Суд першої інстанції встановив, що протягом 7 років перебування виконавчого документу на виконанні, державними виконавчими службами Оболонського та Шевченківського районі м. Києва не було здійснено жодних заходів щодо встановлення місцезнаходження боржника, встановлення його майна, на яке можливо було звернути стягнення.
В матеріалах справи та апеляційній скарзі відсутні докази та посилання на дії, які б спростовували вище встановлені судом обставини.
Підсумовуючи наведене колегія суддів приходить до висновку про нехтування Відповідачами 2 та 1 обов’язками, покладеними на них державою та визначеними у Законі України «Про виконавче провадження»та Закону України «Про державну виконавчу службу».
За таки обставин суд першої інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку про визнання бездіяльності Відповідача 1 та Відповідача 2 щодо виконання виконавчого листа виданого Мінським районним судом м. Києва 23.05.2001 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1000 грн. матеріальної шкоди протиправною.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду в частині необхідності скасування постанови від 24.06.08 р., оскільки при її прийнятті Відповідач 1 не врахував, що термін відбування покарання –4 роки, боржника закінчився. Отже ОСОБА_4 не міг перебувати Київському СІЗО № 13.
Колегією суддів враховується, що відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовий і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної владні органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів ( ст. 1173 ЦК України).
Згідно положення ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу»шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Колегія суддів звертає також увагу, що за змістом п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження»і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.
Отже з урахуванням викладеного шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Відповідно до ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови першої інстанції є правильне по суті вирішення справи або питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи наведене суд вважає за необхідне змінити постанову Оболонського районного суду м. Києва від 07.08.2009 р. в частині стягнення з держави Україна в особі ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві солідарно на користь ОСОБА_2 2,305 грн. матеріальних збитків, 2000 грн. моральної шкоди, 399,61 грн. судових витрат, стягнувши вказані кошти з держави Україна в особі Головного управління Державного казначейства України у м. Києві з Єдиного казначейського рахунку.
Виходячи з встановлених обставин справи колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві –задовольнити частково.
Змінити постанову Оболонського районного суду м. Києва від 07.08.2009 р. в частині стягнення з держави Україна в особі ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві солідарно на користь ОСОБА_2 2.305 грн. (дві тисячі триста п’ять) матеріальних збитків, 2000 грн. (дві тисячі) моральної шкоди, 399,61 грн. (триста дев’яносто дев’ять гривень 61 коп.) судових витрат.
Стягнути з держави Україна в особі Головного управління Державного казначейства України у м. Києві з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 2305 грн. (дві тисячі триста п’ять) матеріальних збитків, 2000 грн. (дві тисячі) моральної шкоди, 399,61 грн. (триста дев’яносто дев’ять гривень 61 коп.) судових витрат.
В іншій частині Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 07.08.2009 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий суддя А. Степанюк
Судді Я. Василенко
О. Шурко
Повний текст ухвали виготовлено 14.03.11 р.