КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-9478/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
У Х В А Л А
Іменем України
"01" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменко В.В., Шурко О.І.
при секретарі - Шейко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу ДПІ в Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.10 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Інфо-Трейд», ОСОБА_2 про стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2009 року Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва звернулась з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Інфо-Трейд», суб’єкта господарської діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2010 р. у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні повноважний представник Позивача –Сметанюк Ігор Миколайович доводи апеляційної скарги підтримав.
Повноважний представник Відповідача 2 просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом не доведено наявність у ОСОБА_2 та ТОВ «НВП ІНФО-ТРЕЙД» умислу на укладення договорів у період з 01.03.2007 по 31.07.2007 з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тобто, відсутнє порушення ст. 208 ГК України, на яке посилається Позивач. Суд також встановив, що при зверненні до суду з зазначеним позовом Позивачем не дотримано вимог ст. 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, за результатом планової виїзної перевірки Відповідача 2 ДПІ у Оболонському районі м. Києва було складено акт від 17.06.09 р. №334-17-4-2977221250 в якому зафіксовано порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок неправомірного формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «НВП ІНФО-ТРЕЙД».
Підставою для висновку Позивача про неправомірність формування податкового кредиту стала встановлена ним нікчемність правочинів, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «НВП ІНФО-ТРЕЙД»у період з 01.03.2007 по 31.07.2007, а також виписаних на їх підставі податкових накладних. Позивач зазначив, що 06.02.2007 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про припинення ТОВ «НВП ІНФО-ТРЕЙД»у зв'язку з визнанням його банкрутом, а також згідно акту № 6646 від 31.03.08 р. Відповідача 1 було знято з обліку як платника податку на додану вартість з моменту реєстрації, а саме з 06.02.07 р.
Здійснивши аналіз норм чинного законодавства на які посилають сторони, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, а судове рішення було ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що приписами ст. 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Позивач не подав суду доказів визнання договорів, укладених між Відповідачами, недійсними в судовому порядку, або доказів наявності умислу при їх укладенні, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства.
Колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що самі по собі договори поставки автомобільних запчастин, які укладались ОСОБА_2 та ТОВ «НВП ІНФО-ТРЕЙД» у період з 01.03.2007 по 31.07.2007, не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки така підприємницька діяльність не потребує ліцензії. Інших законодавчих обмежень стосовно укладення відповідного договору не встановлено, а належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у сторін за вказаними договорами мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, позивач не надав.
Оцінюючи посилання Позивача на ст. 228 ЦК України колегія суддів зазначає, що під поняттям правочину, який порушує публічний порядок, слід розуміти суспільно-небезпечні діяння, які становлять правопорушення у вигляді, наприклад, адміністративного проступку чи злочину. Суд вважає, що висновок про нікчемність правочину може мати місце лише після встановлення правоохоронними та судовими органами порушення, яке має ознаки протиправності.
Слід врахувати, що публічний порядок, встановлений державою, порушується у разі недотримання нормативних-правових актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого посилається позивач, як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України. Отже, за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.
Всупереч вимогам ст. 71 КАС України, Позивачем таких доказів надано не було.
Колегія також погоджується з висновком суду 1-ї інстанції щодо необхідності застосування та дотримання строків застосування адміністративно-господарської санкції, визначених статтею 250 ГК України. Береться до уваги те, що стягнення в дохід держави одержаного за господарським зобов’язанням, вчиненим з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, передбачене ч.1 ст. 208 ГК України, є конфіскаційною санкцією, яка стягується виключно на підставі рішення суду, а тому підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною суттю.
З матеріалів справи вбачається, що податковим органом пропущено передбачений ст. 250 ГК України строк застосування адміністративно-господарської санкції.
Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва –залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2010 року –без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва –залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 січня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та у строки передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя А. Степанюк
Судді В. Кузьменко
О. Шурко
Повний текст ухвали виготовлено 10.03.11 р.