КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-9137/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
У Х В А Л А
Іменем України
"16" лютого 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Пилипенко О.Є, Твердохліб В.А.
при секретарі - Шейко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу представника суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 –ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.10 р. у справі № 2а-9137/10/2670 за позовом суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2010 року СПД –фізична особа ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ДПІ у Оболонському районі м. Києва у якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2010 р. вказаний адміністративний позов було задоволено частково
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні повноважний представник Позивача –ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримав.
Відповідач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.10 р. № 0001471730/0 в частині нарахування 300 грн. податку з доходів фізичних осіб.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, ті процесуальні порушення Відповідача, на які вказував Позивач, а саме: процедури проведення перевірки, строків повідомлення про перевірку тощо, в ході судового розгляду справи свого підтвердження не знайшли.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що Відповідачем в акті перевірки від 23.04.10 р. було допущено помилку при розрахунку суми перевищення отриманої понад 500 000 грн. виручки - 14 216 грн. замість вказаних в акті 16 216 грн. За таких обставин, податкове повідомлення-рішення № 0001471730/0 від 31.05.10 р. підлягає скасуванню в частині нарахування прибуткового податку з громадян в розмірі 300 грн.
Здійснивши аналіз норм чинного законодавства на які посилають сторони, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, а судове рішення було ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що за приписами ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва»(надалі - Указ) визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку. При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених ст. 1 Указу, у тому числі, перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.
Отже, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом.
За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.
Таким чином, отриманий дохід за 2009 р. та сума перевищення у розмірі 14 216 грн. підлягають оподаткуванню за ставкою 15% від об'єкта оподаткування згідно п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
З огляду на наведене, приймаючи податкове повідомлення - рішення № 00014171730/0 від 31.05.10р. про нарахування податку з доходів фізичних осіб, відповідач вимог чинного законодавства не порушив у наведеній вище частині. Суд також не знаходить підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0001461730/0 від 31.05.10р. про стягнення з Позивача 118 404,00 грн. податку на додану вартість (з яких 78 936,00 грн. сума основного платежу та 39 468, 00 грн. штрафних санкцій), оскільки останній з 2009 року повинен був стати на облік платника ПДВ, подавати декларації та сплачувати цей податок відповідно до приписів Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 –залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2010 року –без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 –залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя А. Степанюк
Судді О. Пилипенко
В. Твердохліб
Повний текст ухвали виготовлено 18.02.11 р.