РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" березня 2011 р. Справа № 17/60
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Сініцина Л.М.
суддів Гудак А.В.
при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області на рішення господарського суду Рівненської області від 10.01.11 р.
у справі № 17\60 (суддя Василишин А.Р. )
позивач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області
відповідач Фізична особа - ОСОБА_3
про внесення змін до договору купівлі-продажу
за участю представників сторін:
позивача - Боліщука І.Ю.(довіреність в справі )
відповідача - ОСОБА_1.(довіреність в справі )
Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 10 січня 2011 року у справі № 17/60 (суддя Василишин А.Р.) частково задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області . Викладено пункт 1.1 договору купівлі-продажу № 421 від 29 лютого 2000 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (м.Рівне) та фізичною особою ОСОБА_3 (Рівненська область, Рокитнівський район, с.Карпилівка), в наступній редакції: «Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю об’єкт незавершеного будівництва склад для кормів, за адресою Рівненська область, Рокитнівський район, АДРЕСА_1 , а Покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у Договорі. Ступінь будівельної готовності 80%.».
Доповнено розділ 5 (Обов’язки Покупця) договору купівлі-продажу № 421 від 29 лютого 2000 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та фізичною особою ОСОБА_3, пунктом 5.4 наступного змісту: «Забороняється відчуження об’єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований об’єкт, до завершення будівництва та введення об’єкта в експлуатацію.».Доповнено розділ 7 (Відповідальність Покупця) договору купівлі-продажу № 421 від 29 лютого 2000 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та фізичною особою ОСОБА_3, пунктом 7.4 наступного змісту: «У разі невиконання умов договору, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому Покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об’єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов Договору».
В задоволенні решти позову –відмовлено. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_3 в доход державного бюджету України –51 гривень державного мита та 141,60 гривень послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області подано апеляційну скаргу, якою апелянт частково не погоджується із оскаржуваним рішення та вважає його прийнятим при неповному з»ясуванні обставин, які мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. У апеляційній скарзі вказує, що відмовивши у задоволенні позовних вимог в частині доповнення договору пунктами 5.3 та 5.5 з мотивів, що положення цих пунктів тісно пов»язані між собою та є нормами, які у разі їх порушення призводять до відповідальності відповідача та змінюють обов»язки позивача на обов»язки відповідача, суд першої інстанції не взяв до уваги, що саме пункт 5.5 договору містить положення про можливість продовження строку будівництва та свідчить про врахування інтересів відповідача. Обґрунтовуючи спірне рішення положеннями Указу Президента України «Про особливості приватизації об»єктів незавершеного будівництва» , судом не взято до уваги інше законодавство : Земельний кодекс УРСР, ст.161 ЦК УРСР, що діяли на час укладення спірного договору, а також вимоги ст. 19 закону України «Про особливості приватизації об»єктів незавершеного будівництва».
Апелянт просить частково скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову та прийняте нове по суті вимог.
Письмовим відзивом на апеляційну скаргу від 10 березня 2011 року ОСОБА_3 вважає рішення суду першої інстанції у даній справі законним та обґрунтованим , прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права . Зазначає, що позивач за договором купівлі-продажу № 421 від 29 лютого 2000 року не виконує своїх зобов'язань. Зокрема, позивачем, всупереч приписів Указу Президента України від 28 травня 1999 року № 591/99 «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», порушено строки передачі придбаного відповідачем об»єкта незавершеного будівництва. Всупереч положенням означеного Указу та Законів України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та «Про приватизацію державного майна», позивач не звертався до органів земельних ресурсів та місцевого самоврядування для виділення земельної ділянки під об'єктом. Також, позивачем не видано відповідачу свідоцтво про право власності на об'єкт приватизації та не передано разом з об'єктом належну документацію : проект будівництва (проектно-будівельну документацію).
Вважає доводи скаржника необґрунтованими та безпідставними, так як відмова у задоволенні частини позовних вимог відбулася лише виходячи із недобросовісної поведінки позивача по виконанню вимог закону та умов договору, а покладання додаткових обов'язків на відповідача при невиконанні власних позивачем- є таким, що не відповідає принципу рівності сторін та свободи договору,а відтак доводи в цій частині скарги є повністю такими, що не мають під собою правового обґрунтування. Так, положеннями земельного законодавства, яке діяло на час укладення договору, так і його чинними нормами заборонено використовувати земельну ділянку (здійснювати будівництво, добудову, ремонт, реконструкцію об'єкта,огородження та благоустрій території, господарське та промислове використання ) без оформлення права землекористування земельною ділянкою. За таких обставин вважає, що відповідач практично позбавлений можливості оформити відповідні права на земельну ділянку, а відтак приступити до її належного використання та добудувати об'єкт, без вчинення позивачем дій та оформлення документів.
Встановлення обов'язку для відповідача добудувати об'єкт у певний строк без встановлення обов'язку позивача вчинити дії по відведенню земельної ділянки та оформленню правовстановлюючих документів на неї відповідачем, та без взаємної прив'язки цих обов'язків, повністю суперечитиме принципам правової держави.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
У судовому засіданні представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області апеляційну скаргу підтримав з мотивів, що у ній викладені. Просив оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову скасувати та у цій частині прийняте нове- про задоволення позову.
В ході апеляційного перегляду справи представник ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області – без задоволення.
У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 29 лютого 2000 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу об»єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу на аукціоні (державна власність), посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (реєстровий № 421) (а.с. 5).
Умовами пункту 1.1 та розділу 2 означеного договору, сторонами погоджено, що Позивач зобов’язався передати у власність Відповідачу об’єкт незавершеного будівництва склад для кормів, за адресою Рівненська область, Рокитнівський район, с.Карпилівка, а Відповідач зобов’язується прийняти майно і сплатити в тридцяти денний строк 250 гривень.
21 березня 2000 року ОСОБА_3 повністю розрахувався за придбаний об»єкт незавершеного будівництва, що підтверджується квитанцією № 23 від 21 березня 2000 року (а.с. 50).
Розділом 3 Договору передбачено, що передача об’єкта приватизації продавцем покупцю здійснюється у 5-денний термін після сплати повної ціни продажу об’єкта, що засвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.
06 травня 2003 року продавець передав, а покупець прийняв придбаний об’єкт державної власності - незавершене будівництво складу для кормів, про що складено акт передачі об’єкта державної власності незавершеного будівництва ( а.с.6).
Рішенням виконавчого комітету Карпилівської сільської ради № 156 від 25 грудня 2007 року будівлі «Ангар» присвоєно поштову адресу – АДРЕСА_1 Рокитнівського району Рівненської області (а.с. 7).
Листом № 02-8-61 Виконавчого комітету Карпилівської сільської ради від 1 серпня 2008 роз»яснено, що будівля «Ангар», яка знаходиться за вказаною адресою і об'єкт незавершеного будівництва складу для кормів (ангарного типу) одне і те ж саме приміщення (а.с. 8).
9 квітня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до позивача з пропозицією внести зміни до Договору в частині уточнення адреси місцезнаходження об'єкта, так як на час укладення Договору не присвоєно поштової адреси даному об'єкту (доказ на а.с. 15) та надав відповідний проект Договору (а.с. 16).
2 червня 2009 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області листом № 18-07-01451 повідомило позивача про погодження змін до договору в частині зазначеної поштової адреси об»єкта незавершеного будівництва та запропонувало додаткові зміни до договору, надіславши ОСОБА_3 два примірники змін до договору для підписання. ( а.с. 13,17).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, на час укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу об»єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу на аукціоні (державна власність) – 29 лютого 2000 року, правовідносини щодо приватизації об’єктів незавершеного будівництва регулювалися Указом Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва» № 591/99 від 28 травня 1999 року, який діяв до набранням чинності Законом України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» від 14 вересня 2000 року № 1953-III.
Статтею 5 Указу Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва» передбачалося, що для включення об'єкта незавершеного будівництва до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, органи, які здійснюють управління відповідними об'єктами незавершеного будівництва, подають органам приватизації такі документи: проектно-кошторисну та технічну документацію щодо об'єкта незавершеного будівництва; довідку про відведення земельної ділянки під об'єкт незавершеного будівництва, а в разі відсутності такого відведення –пояснення про його причини.
Матеріали справи не містять доказів відведення земельної ділянки під об'єкт незавершеного будівництва, що був предметом купівлі-продажу за спірним договором.
Поряд з тим, у відповідності до статті 8 Указу Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва у разі відсутності рішення про відведення земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, за поданням органів приватизації Державний комітет України по земельних ресурсах та його органи на місцях разом з адміністрацією підприємства, установи, організації, на балансі якої перебуває об'єкт незавершеного будівництва, у місячний строк вживають в установленому порядку заходи до відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, а роботи, пов'язані з відведенням земельної ділянки та підготовкою технічної документації, необхідної для придбання такої земельної ділянки, оформленням державного акта на право власності на землю здійснюються за рахунок витрат, передбачених на підготовку та проведення приватизації.
Також, статтею 8 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва"( який діє з 2000 року по даний час) передбачено, що відведення земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт незавершеного будівництва, оформлюється відповідним рішенням за поданням органів приватизації згідно з вимогами законодавства.
Апеляційний суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів звернення з поданням про вжиття в установленому порядку заходів до відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва .
Статями 22 Земельного кодексу України (N 561-XII від 18.12.1990 року, який діяв до 01.10.2002 року) та 125 Земельного кодексу України передбачалося та встановлюється, що приступати до використання земельної ділянки, в тому числі до виконання будівельних робіт на цій ділянці, до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї забороняється.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду повністю погоджується із доводами, викладеними у запереченнях на апеляційну скаргу, що відповідач позбавлений можливості оформити відповідні права на земельну ділянку, а відтак приступити до її належного використання та добудувати об'єкт, без вчинення вказаних дій та оформлення документів .
Також, пунктом 27 листа ВАСУ N 01-8/500 від 25.04.2001 року «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна» ( з змінами та доповненнями) передбачено, що оскільки стаття 17 закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» не носить імперативного характеру, слід дійти висновку, що в разі, коли жодне сільськогосподарське підприємство протягом 30 днів з дня опублікування переліку об'єктів незавершеного будівництва, які підлягають приватизації, не звернеться з відповідною заявою до органу приватизації, останній, керуючись статтею 14 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" вправі прийняти рішення про продаж цього об'єкта на аукціоні або за конкурсом на загальних підставах, тобто як з вимогою щодо завершення будівництва, так і без неї (частина друга статті 16 Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).
За приписами статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, а у відповідності до статті 58 - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Апеляційний суд вважає, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині доповнення до Договору запропонованими позивачем пунктами 5.3 («Завершити будівництво об’єкта незавершеного будівництва та ввести його в експлуатацію до 30 грудня 2010 року.») та 5.5 («Покупець забезпечує дотримання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об’єкта приватизації. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір») , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що умови введення об’єкту приватизації в експлуатацію – є нормами, які у разі їх порушення, призводять до відповідальності (в тому числі й розірвання Договору) та будуть обмежувати права відповідача, які встановлені спірним договором.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області та скасування чи зміни рішення господарського суду Рівненської області від 10 січня 2011 року у справі № 17/60.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Рівненської області у справі № 17/60 від 10 січня 2011 року залишити без змін,а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Сініцина Л.М.
Суддя Гудак А.В.