копія
Справа 11-70, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Курнос С.О.
Категорія:ст.122 ч.1КК України Доповідач Суслов М.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02.02.2011 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого –судді Суслова М.І.,
суддів Кобріна І.Г., Курдзіля В.Й.,
з участю прокурора Бантюка І.М.,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника потерпілого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах захисника ОСОБА_1 на вирок Летичівського районного суду від 09 листопада 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
цим вироком
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернівці, мешканця АДРЕСА_1, Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, військовозобов’язаного, раніше не судимого, -
засуджено за ч.1 ст.122 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 8598 грн. 50 коп. матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишено попередню –підписку про невиїзд.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.81 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що 01.08.2010 року біля 16 год. 30 хв. біля кафе –бару „Карат” по вул. 50-річчя Жовтня, 101/2 в смт. Летичів, він, будучи в стані алкогольного сп’яніння, навмисно наніс удар ногою по правій стопі ОСОБА_3, який став на захист свого малолітнього сина ОСОБА_6, чим заподіяв йому тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому ІІІ плюснової кістки правої ступні, яке за своїм характером відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинило тривалий розлад здоров’я.
В поданій апеляції потерпілий ОСОБА_3 просить вирок в частині призначення засудженому покарання змінити, призначивши йому за ч.1 ст.122 К України покарання у вигляді 2 років обмеження волі без застосування ст.75 КК України та стягнути з останнього на його користь 30 678 грн. При цьому вказує, що вирок є незаконним з підстав застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню, а також невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, оскільки ОСОБА_5 не визнав своєї вини, не попросив пробачення у потерпілого. На думку апелянта, судом безпідставно зменшено розмір матеріальної та моральної шкоди, а при призначенні покарання не враховано його думку.
У своїй апеляції захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_5 просить вирок скасувати, а справу провадженням закрити. При цьому вказує, що залишилися недослідженими такі обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи, не були витребуванні речові та інші докази для підтвердження не винуватості його підзахисного у вчиненні злочину, не взято до уваги обставини, які могли істотно вплинути на його висновки, не зазначено, чому судом взято до уваги одні показання і відкинуті інші, які виправдовують засудженого, а саме покарання є несправедливим внаслідок суворості. Апелянт зазначає, що судом не надано належної оцінки діям потерпілого ОСОБА_3 як перед конфліктом, так і під час конфлікту, не досліджено доводи потерпілого при заявлені ним цивільного позову щодо розмірів матеріальної та моральної шкоди.
На аналогічні доводи у своїй апеляції посилається і засуджений ОСОБА_5, який просить вирок скасувати, а кримінальну справу провадженням закрити. При цьому вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що вплинуло на вирішення питання про його невинуватість, на правильність застосування кримінального закону та як наслідок на призначення законного та обґрунтованого судового рішення, у тому числі й міри покарання.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, потерпілого ОСОБА_3 та його представника адвоката ОСОБА_4 на підтримку своїх апеляційних вимог та спростування доводів апеляцій засудженого і його захисника ОСОБА_1, ОСОБА_5 та в його інтересах захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на задоволення їх апеляцій, міркування прокурора про законність і обґрунтованість вироку в частині засудження ОСОБА_5 та необхідність збільшення розміру відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого, перевіривши додатково надані учасниками документи та вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати
з н а х о д и т ь
апеляції потерпілого, засудженого та його захисника як такі, що задоволенню не підлягають.
Вина ОСОБА_5 у вчиненому злочині при викладених у вироку обставинах доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, в судовому засіданні засуджений вину не визнав та показав, що 01 серпня 2010 року, відпочиваючи з своєю родиною в кафе-барі «Карат»в смт. Летичеві, випив дві пляшки пива, а близько 16 год.30 хвилин, перебуваючи в дворі кафе, вирішив зняти з парапету, який огороджує вхід в бар, малолітнього хлопчину. Коли він зняв того з огорожі і поставив на площадку біля входу в кафе до нього з претензіями звернувся потерпілий навіщо він чіпає дитину. На цій підставі між ними виник конфлікт, який переріс в бійку, яку через декілька хвилин припинили присутні. Заперечує нанесення потерпілому удару ногою, однак не виключає, що під час бійки з необережності міг наступити на ногу.
Однак, невизнання ним вини повністю спростовується сукупністю доказів, перепровірених під час судового розгляду справи та підтверджується показами потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, з яких вбачаються обставини перебування засудженого в стані алкогольного сп’яніння на сходовій площадці входу в кафе, зняття ним малолітнього сина потерпілого з парапету, від чого той закричав, виникнення конфлікту між ОСОБА_11 і ОСОБА_3, під час якого засуджений правою ногою наніс сильний удар по праві нозі потерпілого, з цієї причини продовження бійки між ними, в результаті якої в останнього булла розірвана сорочка, золотий ланцюжок, а нога від отриманого удару зразу ж розпухла.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 підтвердив, що відвозив його на своєму автомобілі в лікарню для надання медичної допомоги із-за травми ноги.
Об’єктивно вина засудженого підтверджується висновками судово-медичної експертизи потерпілого за № 305 від 23 серпня 2010 року, згідно яких в останнього виявлено закритий перелом ІІІ плюснової кістки правої ступні, який виник від дії твердого тупого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею, якою могла бути нога людини. Вказане тілесне ушкодження відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров’я. Виникнення закритого перелому ІІІ плюснової кістки правої ступні при падінні з висоти власного росту і від удару ногою в стіну виключається, такі наслідки можуть бути від сильного удару зверху ногою сторонньої людини (а.с.61-62).
Наведене повністю підтвердив в судовому засіданні і лікар-експерт ОСОБА_13, роз’яснюючи висновки проведених ним експертних досліджень (а.с.187).
Проаналізувавши вчинене та оцінивши в сукупності усі докази, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого у вчиненому злочині, вірно кваліфікувавши його дії за ч.1 ст. 122 КК України.
Доводи ОСОБА_5 та його захисника про недоведеність вини підсудного в умисному спричиненні потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, не узгоджуються з фактичними обставинами по справі, не ґрунтуються на наявних матеріалах кримінальної справи та повністю спростовуються доказами, здобутими в судовому засіданні першої інстанції.
Міра покарання останньому обрана згідно вимог ст. 65 КК України з врахуванням ступені тяжкості вчинених злочинів, особистості винного та конкретних обставин по справі.
Вимоги потерпілого ОСОБА_3 про необхідність скасування вироку у зв’язку з його м’якістю та обранням засудженому більш суворого покарання не узгоджується з сукупністю наведених у вироку обставин, які істотно пом’якшують його, дають підстави визнати їх такими, що суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і не ґрунтуються на вимогах кримінального закону про загальні засади призначення такого.
При цьому колегія суддів вважає, що призначене місцевим судом покарання ОСОБА_5 у вигляді 2 років обмеження волі з звільненням з випробовуванням та встановленням іспитового строку не можна визнати явно несправедливим внаслідок м’якості у порівнянні з тим, призначити яке просив потерпілий у своїй апеляції, посилаючись на його м’якість.
Не може погодитися колегія суддів і з твердженнями обох сторін про необґрунтованість вирішення цивільного позову потерпілого, оскільки суд, задовольняючи його частково, повно і об’єктивно послався на підтверджуючі документи понесених останнім збитків, а моральне відшкодування визначив в залежності від характеру та обсягу фізичних, душевних та психічних страждань і їх тривалості.
З врахуванням викладеного підстав для скасування, зміни вироку, пом’якшення або посилення покарання апеляційна інстанція не знаходить.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
у х в а л и л а :
вирок Летичівського районного суду від 09 листопада 2010 року стосовно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляції потерпілого, засудженого і його захисника –без задоволення.
Головуючий –суддя /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
суддя апеляційного суду
Хмельницької області М.І. Суслов