копія
Справа 11-63/11, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Лисюк А.І.
Категорія:ст.ст.296 ч.1,121 ч.1КК України Доповідач Суслов М.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.01.2011 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого –судді Кульбаби В.М.,
суддів Кобріна І.Г., Суслова М.І.,
при секретарі сз Вагіній І.Д.,
з участю прокурора Войтюка М.П.,
захисника ОСОБА_2,
представників потерпілого ОСОБА_3 його матері
ОСОБА_4 і адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_6 на вирок Кам’янець –Подільського міськрайонного суду від 24 листопада 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
цим вироком
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, Хмельницької області, українця, громадянина України, військовозобов’язаного, з незакінченою вищою освітою, студента 3-го курсу Подільського Державного аграрно – технічного університету, неодруженого, раніше не судимого, -
засуджено за:
- ч.1 ст.296 КК України на 2 місяці арешту;
- ч.1 ст.121 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Строк покарання рахується з дня вступу вироку в законну силу.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 111 000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2 500 грн., разом 113 500 грн..
Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком законної сили залишено –підписку про невиїзд.
За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за те, що 24 липня 2010 року біля 2 год. в приміщенні нічного клубу „Жара”, розташованому по проспекту Грушевського, 15 м. Кам’янець –Подільського, на танцювальному майданчику між ОСОБА_6, який перебував в стані алкогольного сп’яніння, та ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, стався конфлікт з приводу ненавмисного штовхання ОСОБА_3 ліктями рук в спину ОСОБА_6 З цього приводу останній зробив зауваження ОСОБА_3, на що той виразився в його адресу нецензурними словами.
Після чого, ОСОБА_6 грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю і виразилося в зневажливому ставленні до громадського порядку, ігноруванні існуючих в суспільстві елементарних правил поведінки, добропристойності, моралі, усвідомлюючи та передбачаючи наслідки можливого спричинення тяжких тілесних ушкоджень, умисно правою рукою наніс один сильний удар в обличчя потерпілому, внаслідок чого останній впав задньою частиною тулуба та головою на бетонне покриття підлоги танцювального майданчика, отримавши тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент спричинення.
В результаті отриманих тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 став інвалідом третьої групи загального захворювання.
В поданій апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_6 просить вирок в частині призначення йому покарання змінити, застосувавши закон про менш тяжкий злочин та на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк. При цьому вказує, що кваліфікація ним скоєного суперечить вимогам матеріального права, призначене покарання є надто суворе, а суд, постановляючи вирок, не в повному обсязі врахував обставини, які пом’якшують його. Зокрема, він сприяв швидкому розслідуванню справи, щиро розкаявся, відшкодував матеріальну шкоду та частково моральну, раніше не судимий, злочин вчинив вперше, усвідомив свою провину, а науково –педагогічний колектив інституту агротехнологій Подільського державного аграрно –технічного університету та студенти 3-го курсу цього учбового закладу просять звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого та в його інтересах захисника ОСОБА_2 на підтримку доводів апеляції, потерпілого ОСОБА_3 та в його інтересах представників матері ОСОБА_4 і адвоката ОСОБА_5 на їх спростування, міркування прокурора про законність і обґрунтованість вироку, провівши судове слідство в обсязі допиту лікаря-експерта Кам’янець –Подільського міжрайонного відділення СМЕ, який проводив експертні дослідження медичних документів лікування потерпілого з приводу отримання ним тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 і ОСОБА_3 про обставини нанесення першим удару потерпілому, а другим –отримання його від засудженого в підборіддя, дослідивши характеризуючі особистість документи по справі та вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів судової палати
з н а х о д и т ь
апеляцію засудженого як таку, що задоволенню не підлягає.
Вина ОСОБА_6 у вчинених злочинах при викладених у вироку обставинах доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, в судовому засіданні засуджений вину у вчинених злочинах визнав повністю та показав, що 23 липня 2010 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в нічному клубі „Жара” в м. Кам’янець-Подільському та танцюючи в колі з друзями , біля 01 години відчув як ОСОБА_3 ненавмисно, танцюючи позаду нього, штовхнув ліктями рук в спину. У відповідь він зробив останньому зауваження і на його нецензурну лайку кулаком правої руки сильно вдарив потерпілого в обличчя. Від удару останній втратив рівновагу і впав на бетонне покриття задньою поверхнею голови. У скоєному кається, відшкодував матеріальні збитки та частково моральну шкоду.
Його вина у вчиненому хуліганстві та заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 підтверджується показами потерпілого, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, з змісту яких вбачаються обставини виникнення конфлікту в нічному клубі між засудженим і потерпілим, нанесення ним останньому удару кулаком в обличчя, внаслідок чого той вбав на бетонну підлогу і вдарився головою та порушення при цьому громадського порядку.
Об’єктивно вина ОСОБА_6 підтверджується висновками судово-медичної експертизи № 784 від 06.08.2010 року, згідно якої у потерпілого ОСОБА_3 виявлено закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку важкого ступеня, черепно-мозкова травма, забій головного мозку важкого ступеня, субархноїдальний крововилив, внутрішньо –мозкові гематоми правої та лівої лобної частки півкуль головного мозку і які могли утворитися як від дії тупих твердих предметів, так і при ударах об такі, по степені тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент спричинення, протоколами огляду місця події, відтворення обстановки і обставин події за участю засудженого і потерпілого та іншими матеріалами кримінальної справи.
Проаналізувавши вчинене та оцінивши в сукупності всі докази, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого у вчинених злочинах, кваліфікувавши його дії відповідно до скоєного за ст.ст. 121 ч.1 та 296 ч.1 КК України.
Доводи засудженого про відсутність у нього умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень не узгоджуються з його ж показами про обставини раптового і сильного нанесення удару кулаком руки в обличчя ОСОБА_3 на танцювальному майданчику, не ґрунтуються на добутих досудовим слідством і перепровірених при розгляді справи в суді доказах втрати останнім від такого удару свідомості і орієнтації, що послужило падінням того на бетонну підлогу і отриманням додаткового удару в потиличну частину голови та спростовуються висновками судово-медичного дослідження медичних документів лікування потерпілого з приводу отримання ним тілесних ушкоджень, які „... могли утворитися як від дії тупих твердих предметів, так і при ударах об такі...” (а.с.19-20).
Про неможливість розмежування наслідків отримання тілесних ушкоджень потерпілим у вигляді внутрішньо-мозкових гематом правої та лівої лобної частки півкуль головного мозку та субарахноїдальний крововилив чи від удару засудженим кулаком руки, чи послідуючого падіння потерпілого і удару ним головою о бетонне покриття танцювального майданчику, пояснив в апеляційній інстанції лікар-експерт Кам’янець-Подільського міжрайонного відділення СМЕ ОСОБА_12 при його допиті згідно вимог ст.311 КПК України.
На його переконання, дана травма у потерпілого утворилася як від удару кулаком засудженого в обличчя останнього, так і від контрудару при падінні того, який міг підсилити наслідки отримання тілесних ушкоджень потерпілим.
Даний випадок відноситься до тих, в яких неможливо відокремити удари, оскільки з його показів вбачається, що від сильного удару кулаком руки в підборіддя або іншу частину обличчя в межах до очних дуг можуть наступати аналогічні наслідки набухання лобних часток півкуль головного мозку, а при послідуючому падінні з висоти власного росту особи, яка отримала такий удар, наслідки отримання аналогічних тілесних ушкоджень можуть посилюватися, прискорюватися або наставати з більшою вірогідністю і фактичному розмежуванню не піддаються.
В своїх висновках в апеляційному суді він відмітив, що тілесні ушкодження в ОСОБА_3 могли наступити як від удару кулаком в його обличчя ОСОБА_6, так і від удару потилицею голови потерпілого в бетонне покриття танцювального майданчику від падіння після отримання такого удару, а також і від обох прикладених травмуючи дій - і кулака руки, і бетонного покриття.
За таких обставин колегія суддів повністю погоджується з рішенням місцевого суду про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_6 в частині спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень за ч.1 ст.121 КК України, вважає його вірним і обґрунтованим, оскільки потерпілий отримав тілесні ушкодження від сукупності прикладених травмуючих дій - і кулака руки засудженого, і удару під час падіння потерпіли потилицею голови до бетонного покриття танцювального майданчику.
Не можуть бути задоволеними і вимоги ОСОБА_6 про можливість пом’якшення йому покарання шляхом звільнення того від його відбування з випробовуванням згідно ст. 75 КК України, оскільки міськрайонний суд, враховуючи наявність цілої низки обставин, які пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з врахуванням особи винного, прийшов до переконання про необхідність призначити більш м’яке, ніж передбачено законом.
Підстав же звільнення засудженого від відбування покарання ще й з випробовуванням місцевий суд не знайшов.
Не були вони встановлені і при апеляційному перегляді вимог засудженого в апеляційній інстанції.
З врахуванням викладеного підстав для зміни вироку та пом’якшення покарання судова палата не знаходить.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
у х в а л и л а:
вирок Кам’янець –Подільського міськрайонного суду від 24 листопада 2010 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а його апеляцію –без задоволення.
Головуючий –суддя /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
суддя апеляційного суду
Хмельницької області М.І. Суслов