Справа № 2a-57 / 2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2009 року Черкаський районний суд Черкаської області, який діє як адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Іваненка І. В.
при секретарі Павлюк І. Я.
представника відповідача Новака Р. Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у Черкаському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України у Черкаському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
8 обгрунтування своїх вимог указує, що вона має статус дитини війни відповідно до Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни", оскільки народилася у 1939 році. Відповідно до ст. 6 указаного закону у редакції до 01 січня 2008 року, коли до нього були внесені зміни згідно з Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року, їй як дитині війни з 01 січня 2006 року має виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" № 3235-IV від 20 грудня 2005 року та Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19 грудня 2006 року дія указаного положення Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни" була зупинена на відповідні роки.
Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року це положення Закону було змінено.
Однак Конституційний суд України своїм рішенням від 09 липня 2007 року визнав неконституційним пункт 12 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Також Конституційний суд України своїм рішенням від 22 травня 2008 року визнав неконституційним пункт 41 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким були внесені зміни до ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни".
Позивачка указує, що їй безпідставно у період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року не було виплачено указану щомісячну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вона указує, що, відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" № 1058 - IV від 09 липня 2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вона зазначає, що, відповідно до указаного вище Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 2006 року - 350 гривень, з 01 квітня 2006 року - 359 гривень, з 01 жовтня 2006 року - 366 гривень (всього - 4302 гривні за 2006 рік). Також, відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 2007 року - 380 гривень, з 01 квітня 2007 року - 406 гривень, й з 01 жовтня 2007 року - 411 гривень (всього 4809 гривень за 2007 рік). Крім цього, відповідно до Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 2008 року -470 гривень, з 01 квітня 2008 року - 481 гривню, з 01 липня 2008 року - 482 гривні й з 01 жовтня 2008 року - 498 гривень (всього 5793 гривні за 2008 рік).
Таким чином, позивачка указує, що їй незаконно була невиплачена сума щомісячної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 4471 гривня 20 копійок (30 % від загальної суми прожиткового мінімуму за 2006 та 2008 рік разом).
Просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати указаної суми, та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити їй указану доплату. Також просить суд зобов’язати відповідача нараховувати їй указану надбавку у подальшому.
У судовому засіданні позивачка була відсутня з поважних причин, однак подала до суду заяву з проханням розглянути справу без неї, заявлені вимоги у заяві підтримала та просила суд їх задовольнити.
Представник Управління пенсійного фонду України у Черкаському районі Черкаської області заявлені вимоги не визнав, і просив суд у позові відмовити. Він указав, що обрахунок сум прожиткового мінімуму відповідачем здійснено невірно, оскільки указаний у ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" № 1058 - IV від 09 липня
2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком, відповідно до ч. 3 ст. 28 цього ж закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто указаний розмір мінімальної пенсії за віком не може застосовуватися для обрахунку розміру соціальної допомоги дітям війни відповідно до Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни". Також зазначив, що Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада
2004 року „Про соціальний захист дітей війни" була змінена. Відтак вважає, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають. Крім цього, він заявив про пропуск позивачкою річного строку давності на звернення до суду, й на цій підставі також просив відмовити у позові.
Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивачка має статус дитини війни відповідно до Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 указаного закону у редакції до 01 січня 2008 року, коли до нього були внесені зміни згідно з Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року, їй як дитині війни мала виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" № 3 23 5-ІV від 20 грудня 2005 року, а також Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19 грудня 2006 року дія указаного положення Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни" була зупинена на відповідні роки. Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року це положення Закону було змінено, а саме воно було викладено у наступній редакції: „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".
Конституційний суд України своїм рішенням від 09 липня 2007 року визнав неконституційним пункт 12 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Також Конституційний суд України своїм рішенням від 22 травня 2008 року визнав неконституційним пункт 41 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким були внесені зміни до ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" № 1058 - IV від 09 липня 2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 2006 року - 350 гривень, з 01 квітня 2006 року - 359 гривень, з 01 жовтня 2006 року - 366 гривень (всього - 4302 гривні за 2006 рік). Також, відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 2007 року -380 гривень, з 01 квітня 2007 року - 406 гривень, й з 01 жовтня 2007 року - 411 гривень (всього 4809 гривень за 2007 рік). Відповідно до Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 2008 року -470 гривень, з 01 квітня 2008 року - 481 гривню, й з 01 липня 2008 року - 482 гривні й з першого жовтня 2008 року - 498 гривень (всього 5793 гривні за 2008 рік)
Щодо встановлення періоду для нарахування надбавки суд зазначає наступне.
Суд бере до уваги, що рішення Конституційного Суду України по справі N 6-рп / 2007 прийнято 09 липня 2007 року. Відповідно до положень статті 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Статтею 150 Конституції України визначено повноваження Конституційного Суду України, зокрема: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Статтею 152 Конституції України врегульовано процедурне питання, відповідно до якого, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право позивача на нарахування надбавки за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року відновилося з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі N 6-рп / 2007 від 09 липня 2007 року. Тобто нарахування підвищення має бути вчинено з дня ухвалення вищевказаного рішення Конституційного Суду України, а саме з 09 липня 2007 року. Це дає підстави для висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у здійсненні виплати позивачу підвищення до пенсії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Відносно періоду позовних вимог з 01 січня 2006 по 31 грудня 2006 року суд зазначає наступне. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», пункт 17 статті 77 цього закону було виключено, а статтю 110 викладено в редакції, відповідно до змісту якої пільги дітям війни передбачені статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Кабінетом Міністрів України зазначені вимоги закону виконані не були - жодного порядку реалізації зазначених положень закону не визначено. З огляду на це суд звертає увагу на частину 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зважаючи на те, що не було встановлено порядку запровадження пільг, встановлених у статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році (відповідно до вимог встановлених статтею 110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік»), то вимоги позивача до відповідача за період з 01 січня 2006 року по 09 липня 2007 року є необгрунтованими та безпідставними. Тому в цій частині позову слід відмовити.
Щодо питання здійснення нарахувань надбавки суд вважає за необхідне керуватися наступним. Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом. Відповідно до положень статті 46 Конституції України було прийнято Закон України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІУ від 15 липня 1999 року. Цей Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційних гарантій громадян на достатній життєвий рівень. Частиною другою статті 1 цього Закону встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, а саме: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; та осіб, які втратили працездатність. Статтею другою цього Закону визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Тобто з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та грунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, відповідно до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.
Крім того, державний бюджет України при його формуванні грунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що, витратна частина Бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України - основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія як база нарахування для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - це прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ні законом, ні підзаконним нормативно-правовим актом.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V, та „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року, встановлено відповідні розміри прожиткового мінімуму, в тому числі й для осіб, які втратили працездатність.
Дійсно, діючим законодавством України на 2007-2008 роки точно не визначено таку базу для нарахувань підвищень чи надбавок як мінімальна пенсія за віком. Тобто жодним нормативно-правовим актом станом на 2007-2008 роки щодо Закону України "Про соціальний захист дітей війни" прямо у абсолютній величині не визначено розмір мінімальної пенсії за віком як соціальної гарантії та бази нарахувань відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України.
Проте, суд у вирішені справи керується статтею 8 КАС України, відповідно до якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який проголошує, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики та рішень Європейського Суду з прав людини. Суд також вважає необхідним керуватися положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, який регулює відносини, що виникають у зв’язку з обов’язком держави виконувати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини, та зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України. Так, статтею 17 цього Закону встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
З огляду на це, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії, базуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі чи окремим органам посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом -принципом відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обгрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних
повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні позивачеві підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, встановленого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV, у зв’язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в цій частині.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Враховуючи, що по справі не було встановлено обставин, які б указували на те, що позивачка раніше від встановленого законом строку давності довідалася чи мала довідатися про факт порушення її прав, суд вважає, що її вимоги мають бути розглянуті по суті, і застосування строку давності до цих правовідносин є необгрунтованим.
Вимогу позивачки щодо зобов’язання відповідача у подальшому нараховувати їй при виплаті пенсії надбавку як дитині війни суд вважає такою, що не може бути задоволена, оскільки суд не в праві вирішувати питання, які урегульовують ті правовідносини, які потенційно мають виникнути у майбутньому. Крім цього, законодавство щодо регулювання цих правовідносин з часом може бути зміненим.
Відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірність своєї бездіяльності щодо ненарахування підвищення. Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі районі Черкаської області неправомірною щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_2, яка проживає у АДРЕСА_1, підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня
2007 року до 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28 грудня 2007 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі районі Черкаської області вчинити дії по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії ОСОБА_2, яка проживає у АДРЕСА_1, з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по 31 грудня
2008 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV (в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28 грудня 2007 року), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами „Про державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19 грудня 2006 року та „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року на 2007 та 2008 роки відповідно, та виплатити різницю недоплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.