КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-815/10 Головуючий у 1-й інстанції: Козлов Р.Ю.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
У Х В А Л А
Іменем України
"09" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Василенко Я.М., Шурко О.І
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва на постанову Печерського районного суду міста Києва від 27.12.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_2 15.12.2010 року звернувся до Печерського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до УПФ України у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій відповідача та зобов’язання нарахувати та виплатити надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2009 року з урахуванням проведених виплат.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 27.12.2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність УПФ України в Печерському районі міста Києва та зобов’язано нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, починаючи з 01.01.2009 року. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що апелянт фактично просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішення в частині задоволення позовних вимог та постановити в цій частині нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1.
ОСОБА_2 є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(далі –Закон), а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем, не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 Закону позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Здійснивши аналіз норм чинного законодавства на які посилаються сторони, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, які знайшли своє підтвердження в ході її апеляційного розгляду та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалхив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи наведене суд вважає за необхідне апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва –залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 27.12.2010 р. –без змін.
Керуючись ст.ст. 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва –залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 27.12.2010 р. –без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає у відповідності до ч.10 ст. 183-2 КАС України.
Головуючий суддя А. Степанюк
Судді Я. Василенко
О. Шурко
Повний текст постанови виготовлено 09.03.2011 року.