КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: №2-а-408/11/2670 Головуючий у 1- й інстанції
Суддя - доповідач: Петрик І.Й.
У Х В А Л А
Іменем України
16 березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.,
Суддів: Грибан І.О.,
Парінова А.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач (Державна податкова інспекція в Оболонському районі м. Києва) звернулася до суду з адміністративним позовом до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення заборгованості перед бюджетом у розмірі 35956,93 грн., що склалась в період з 2003 по 2009 роки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2011 року було залишено позовну заяву без розгляду.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних в ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції –скасуванню.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції керувався статтями 99, 100 КАС України. Встановивши, що предмет спору стосується правовідносин за період з 2003 року по 2009 рік суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може із огляду на наступне.
Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п.п. 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
В 2009 році відповідачем було подано Податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 1693 (далі –декларація), нараховано орендної плати на 2009 рік згідно із договором оренди сума 39 954,84 грн.
У зв’язку з тим, що у відповідача існувала передплата, недоїмка зменшилась у розмірі 35 956,93 грн.
Податкові вимоги відповідачу були виставленні з моменту виникнення первинного боргу. Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що податкові вимоги є предметом спору, адже сума заборгованості виникла з несплатою узгодженої суми податкового зобов’язання за 2009 рік відповідно декларації №1693.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без розгляду порушив права та законні інтереси позивача, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 199, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2010 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена, оскільки не перешкоджає подальшому руху справи.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: І.О. Грибан
А.Б. Парінов