донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.12.2007 р. справа №29/248
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Шевкової Т.А. |
суддів | Діброви Г.І. , Стойка О.В. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Пашко С.Г. дов. б/н від 05.07.2007р., |
від відповідача: | Гуляєва К.В. дов. № 171/0109 від 16.10.2007р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державного підприємства "Одеська залізниця" м. Одеса |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 08.10.2007 року |
по справі | № 29/248 (Гаврищук Т.Г.) |
за позовом | Державного підприємства "Одеська залізниця" м. Одеса |
до | Закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод" м. Макіївка Донецької області |
про | стягнення 2578грн. 20коп. |
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство «Одеська залізниця»м. Одеса звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод»м.Макіївка Донецької області збитків у сумі 2578грн.20коп., які виникли внаслідок неправильного навантаження вагону, і складаються з плати за користування вагонами у сумі 649грн. 80коп., збору за зберігання вантажу у сумі 1573грн. 20коп., збору за подавання та прибирання вагону на навантажувально-розвантажувальну колію у сумі 355грн.20коп.
Господарський суд Донецької області рішенням від 08.10.2007р. у справі № 29/248 позовні вимоги залишив без задоволення, у зв’язку з недоведеністю наданими документами вини відповідача у спричиненні збитків у сумі 2578грн.20коп. та недоведеністю збитків у пред’явленій до стягнення сумі.
Державне підприємство «Одеська залізниця»м. Одеса з рішенням господарського суду не згодне, вважає, що наданими документами підтверджений факт навантаження відповідачем вантажу у вагон з порушенням технічних умов, факт правомірності затримки вагону з причин, які залежали від відповідача та понесення витрат з додаткового терміну користування вагонами, використання локомотиву залізниці для подавання-забирання вагону з вагонних ваг, забезпечення збереження вантажу, та просить скасувати дане рішення, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов про стягнення збитків у сумі 2578грн.20коп.
Позивач вважає рішення господарського суду Донецької області від 08.10.2007р. у справі № 29/248 законним, обґрунтованим, винесеним у відповідності до обставин справи та норм чинного законодавства, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Представниками сторін було заявлено клопотання, в якому вони просили не здійснювати фіксацію судового процесу технічними засобами у справі № 29/248. Дане клопотання було розглянуто судовою колегією та задоволено.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі матеріалами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Позивач в обґрунтування своїх вимог про стягнення збитків посилається на те, що 11.02.2007р. на станції Знам’янка Одеської залізниці був встановлений факт неправильного навантаження чавуну передільного у вагон №56329840, якій був відправлений ЗАТ «Макіївський металургійний завод»08.02.2007р. за накладною № 49221798 зі станції Ясинувата Донецької залізниці на адресу Морторгпорт.
Позивач, на підставі актів загальної форми ГУ-23 № 2010 від 11.02.2007р., б/н від 16.02.2007р. та комерційного акту № АЭ 878746/96 від 12.02.2007р., вважаючи затримку вагону з вантажем такою, що виникла з вини відправника, відповідача у справі, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення виниклих у зв’язку із затримкою збитків у сумі 2578грн.20коп. у примусовому порядку.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами ст. 124 Статуту залізниць України вантажовідправник зобов'язаний відшкодувати залізниці збитки, завдані безпосередньо внаслідок неправильного навантаження вантажу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем –ЗАТ «ММЗ»08.02.2007р. на станцію Ясинувата Донецької залізниці для перевезення призначенням Іллічівськ –Експорт Одеської залізниці, був поданий вагон №56329840 з вантажем –чавун передільний рядовий.
На станції Знам’янка Одеської залізниці було встановлено нерівномірне завантаження вагону №56329840 з різницею в навантаженні на теліжки на 18050кг., даний вагон був відчеплений на станції Знам’янка для контрольного зважування, за даним фактом складений акт загальної форми ГУ-23 № 2010 від 11.02.2007р.
Згідно даних комерційного акту № АЭ 878746/96 від 12.02.2007р. при контрольному зважуванні вагону на 150т. вагонних вагах було встановлено, що у вагоні № 56329840 значиться загальна маса 91500 кг, у дійсності вага брутто вагону - 89200, ваги тари - 22800кг, вага нетто - 66400кг, тобто нестача склала 2300кг.
16.02.2007р. за участю представника відповідача був здійснений огляд вагону № 56329840 затриманого на станції Знам’янка з причини нерівномірного завантаження вагону, різниця в завантаженні теліжки склала 18500 кг., про що складено акт від 16.02.2007р.
Статтею 32 Статуту залізниць України на відправника покладений обов'язок з підготування вантажу з урахуванням його схоронності під час транспортування та здійснення навантаження з виконанням Технічних умов.
Відповідачем при відвантаженні вагону у графі 1 залізничної накладної № 49221798 зазначено про те, що вантаж чавун передільний у вагоні №56329840 розміщено і закріплено у відповідності з вимогами п.4.1 Правил розміщення і кріплення вантажів у вагонах і контейнерах (збірник № 17 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України), пункту 1.5 Правил розміщення і кріплення вантажів у вагонах і контейнерах (збірник № 21 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України), розділу 4 глави 1 та розділу 1 глави 3 Технічних умов навантаження і кріплення вантажів у вагонах.
Станцією Ясинувата Донецької залізниці 08.02.2007р. вагон №56329840 був прийнятий до перевезення без зауважень, що свідчить про додержання вантажовідправником ВАТ «ММЗ»Технічних вимог по розміщенню та кріпленню вантажу у вагоні.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог.
Відповідно статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Із акту загальної форми № 2010 від 11.02.2007р. станції Знам’янка вбачається, що при прибутті та зважуванні вагону №56329840 виявлено розбіжності у вазі, вагон прибув без охорони, зданий під охорону, о 22год.30хв. вагон відчеплений для контрольного зважування. Акт підписаний наступними особами: Рогожкін, Богдан, Стрюц, Конепов.
12.02.2007р. на підставі вищевказаного акту загальної форми вагон був поданий для перевірки ваги, було здійснено перевіску вагону, та підтверджено розбіжності у масі вантажу у бік зменшення на 2300кг. За цим фактом станцією Знам’янка був складений комерційний акт № АЭ 878746/96 від 12.02.2007р., якій підписаний Лепеченко, Івановим та Богдан.
В акті станції Знам’янка б/н від 16.02.2007р. зазначено, що вагон №56329840 затриманий з причини нерівномірного навантаження вагону, різниця у навантаженні складає 18500кг. Засобами та силами вантажовідправника вантаж у вагоні розміщений рівномірно та приведений у відповідність до Технічних вимог навантаження та кріплення вантажів. Акт підписаний Богдан, Тимченко, Брянцев.
Таким чином, різними комісіями зафіксовано різні обставини, при цьому в кожному з актів не наведено які ж саме Технічні умови були порушені відправником при навантаженні спірного вагону, а також в даних актах не наведено яким саме чином було виправлено це порушення, отже, дані в усіх актах є суперечливими і тому ці акти не визнаються колегією суддів документами, які б підтверджували вину відправника у неправильному навантаженні вантажу у спірний вагон.
Статтею 46 Статуту залізниць України встановлений обов’язок одержувача прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюються Правилами.
Пунктом 8 Правил зберігання вантажу встановлено, що даний збір сплачується в разі затримки вагонів з вини відправника.
Оскільки вина відправника в затримці спірного вагону позивачем не доведена, слід визнати, що нарахування збору за зберігання вантажу в сумі 1573грн.20коп. залізницею здійснено безпідставно.
Крім того, слід зазначити, що розділом 2 “Тарифного керівництва № 1” Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, (затвердженого наказом Міністерства транспорту від 15.11.99р. N551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99р. за N 828/4121), на якій посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, зазначено, що збір за зберігання вантажів справляється за вантажі, що прибули на станцію призначення та не вивезені або не вивантажені з вини одержувача понад встановлений термін зберігання, тоді як в даному випадку вантаж був затриманий не на станції призначення, а в путі прямування.
Позивачем не надано документів, які б підтверджували вину відправника в затримці вагону з вантажем з причин неправильного навантаження, тому колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що позивачем не доведені ті обставини, що затримка спірного вагону сталася з причин, що залежали від відправника.
Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення 1573грн.20коп. збору за зберігання вантажу правильно господарським судом визнані такими, що не підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 119 Статуту залізниць України користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Згідно з п.п. 2, 3 Правил користування вагонами та контейнерами (затв. наказом Мінтрансу України № 113 від 25.02.1999р., зареєстр. в Мінюсті України за № 165/3458 від 15.03.1999р.) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності вносять плату. Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається на підставі "Пам'яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45, "Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а, "Актів загальної форми ГУ-23".
Пунктом 4 даних Правил встановлено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання й забирання вагонів.
Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Пунктами 9, 10 вищевказаних Правил передбачено, що про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Як вбачається з матеріалів справи при затримці спірного вагону позивачем вищевказаний порядок оформлення затримки не був дотриманий, акти загальної форми ГУ-23 № 2010 від 11.02.2007р., б/н від 16.02.2007р. не засвідчені підписами представників відповідача.
Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України плата за користування вагонами вноситься за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства.
Оскільки вина вантажовідправника у затримці вагонів не доведена, позивачем не надано документів, які б свідчили про дотримання при затримці вагонів з вини вантажовідправника порядку, встановленого п.п.8, 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, враховуючи те, що відомость плати за користування вагонами, яка відповідно до п.3 Правил користування вагонами і контейнерами є документом за яким здійснюється облік часу користування вагонами і контейнерами і за якою здійснюється нарахування плати за користування вагонами, не надано, колегія суддів вважає, що збитки у вигляді плати за користування вагонами є недоведеними, висновок господарського суду про залишення без задоволення позовних вимог в частині стягнення 649грн.80коп. суми плати за користування вагонами є правильним.
Згідно з ч. 1 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 оплачуються маневрові роботи локомотива залізниці, які виконуються в разі подачі й забирання навантажених і порожніх вагонів, а також маневрові роботи, що виконуються не одночасно з подачею й забиранням вагонів, на окрему вимогу власника під'їзної колії або вантажовласника.
Відповідно до п. 1.8 розділу 2 Тарифного керівництва № 1, маневрові роботи, виконані за окремою вимогою власника під’їзної колії або вантажовласника та не пов’язані з поданням чи забиранням навантажених і порожніх вагонів, оформляються пам'яткою про користування вагонами (контейнерами) або відомістю плати за користування вагонами (контейнерами) (з визначенням часу початку і закінчення маневрової роботи), тоді як маневрові роботи зі спірним вагоном №56329840 виконувались на залізничних коліях станції Знам’янка Одеської залізниці без заявок вантажовласника, відповідних документів, що підтверджують виконання цих робіт та їх вартості також не надано.
При наявності даних обставин, нарахування збору за подавання та прибирання вагону в сумі 355грн. 20коп. в даному випадку здійснено з порушенням положень Тарифного керівництва № 1, виконання маневрових робіт не підтверджено наявними в матеріалах справи документами.
Враховуючи наведене, слід визнати, що господарський суд дійшов до правильного висновку про недоведеність Державним підприємством «Одеська залізниця»м. Одеса позовних вимог про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод»м.Макіївка Донецької області збитків у сумі 2578грн.20коп., рішення господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог відповідає матеріалам справи.
На підставі вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 08.10.2007р. у справі № 29/248 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, підстав для його зміни або скасування не встановлено.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеська залізниця»м. Одеса залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 08.10.2007р. у справі № 29/248 залишити без змін.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді: Г.І. Діброва
О.В. Стойка
Повний текс постанови оформлений та підписаний 24.12.2007р.
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС