ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2011 р.                                                            Справа № 5023/739/11

вх. № 739/11

Суддя господарського суду Задорожна І.М. 

при секретарі судового засідання Цирук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Кірбаба О.В. (дов. № 31 від 31.01.2011р.).

 відповідача - Леванісова Н.А. (дов. № 02-15/3806/1 від 22.12.2010р.).

3-ї особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явився.

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства  "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" м. Харків  

до  Публічного акціонерного товариства  "Земельний банк", м.Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1

про визнання недійсним договору іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Позивач  звернувся  до господарського суду  з позовною заявою, в якій просить суд визнати  недійсним договір іпотеки  від 30.10.2007 року, який посвідчено  приватним  нотаріусом Харківського міського  нотаріального округу ОСОБА_1 та  зареєстровано в реєстрі № 935, посилаючись на те, що що при посвідченні вищезазначеного  договору іпотеки, всупереч п.101 Інструкції  про порядок  вчинення  нотаріальних  дій, нотаріусом  не  було роз'яснено сторонам  порядок  державної реєстрації  іпотеки  та порядок задоволення забезпечених  іпотекою  вимог за рахунок предмета іпотеки, тому позивач просить суд визнати недійсним вищевказаний  договір іпотеки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.02.2011 року було порушено провадження у справі  та   залучено  до участі  у справі  в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного  нотаріуса Харківського міського  нотаріального округу ОСОБА_1, оскільки позивачем під час звернення до суду з позовом було помилково зазначено приватного  нотаріуса Харківського міського  нотаріального округу Зінченко Р.П.

Ухвалою  господарського суду від 21.02.2011 року було задоволено клопотання позивача про відкладення  розгляду справи, розгляд справи відкладено  до 09.03.2011 року.

Представник позивача в судових  засіданнях та наданих поясненнях вх.№ 5619 та вх. № 5620 від 03.03.2011р. до позовних вимог,  підтримує  заявлені позовні вимоги та заперечує проти клопотань відповідача та третьої особи щодо застосування строку позовної давності.

Представник відповідача  через канцелярію господарського суду за вх. № 4556 від 18.02.2011р. надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з посиланням  на те, що у спірному  договорі зазначені всі істотні умови договору іпотеки, крім того, посилається на те, що позивач звернувся з позовом після збігу позовної давності відповідно до вимог ст.257 Цивільного кодексу України, за вх. № 4597 від 21.02.2011р.

Представник третьої особи  в судові  засідання  не з'являвся, через канцелярію господарського суду за вх.№ 4375 від 04.03.2011р. надав пояснення по суті спору, в якому зазначає про те, що  стаття п'ята спірного договору встановлює порядок  задоволення  вимог  іпотекодержателя за рахунок предмету іпотеки. Підписуючи  договір  іпотеки від 30.10.2007 року в особі представника, позивач був  ознайомлений нотаріусом в тексті  договору  з порядком задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок  предмета іпотеки, крім того, посилається  на те, що вимогами Цивільного кодексу України  не передбачено такої підстави для визнання договору недійсним, як відсутність в тексті договору посилань на роз'яснення нотаріусами будь-яких  нормативних  норм.            

Ухвалою господарського суду від  09.03.2011 року відмовлено в задоволенні заяв відповідача та  третьої особи  про застосування строку позовної давності, розгляд справи відкладено  до 21.03.2011  року.

Представник позивача в судовому засіданні 21.03.2011 року підтримує  заявлені позовні вимоги у повному обсязі .

Представник відповідача в судовому засіданні 21.03.2011 року заперечує проти  заявлених вимог, з підстав викладених у відзиві  на позовну  заяву.

Представник  третьої особи в судове  засідання 21.03.2011 року  не з'явився, про  причину неявки суд  не повідомив, про час та місце  розгляду справи був повідомлений  належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

30.10.2007 року  між Харківським акціонерним комерційним банком Земельний  банк  та Закритим акціонерним товариством "Лантан" було укладено кредитний  договір №81-07/К .

В п.1.1.кредитного договору сторони передбачили, що банк надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умова з забезпеченості, повернення, платності і цільового характеру використання кредиту в сумі 9 000 000,0 грн. строком  до 05.04.2012 року.

В п.2.2. кредитного договору №81-07/К від 30.10.2007 року, сторони  передбачили, що  з метою забезпечення  виконання  зобов'язання  позичальника  по цьому  договору банк ( відповідач) приймає нерухомість  по  договорам іпотеки від 30.10.2007 року №933 та №935.

30.10.2007 року між Акціонерним товариством "Науково- технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" - позивачем та  Харківським акціонерним комерційним банком Земельний  банк  - відповідачем  було укладено  договір  іпотеки, який посвідчено  приватним  нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі №935.

Крім того, до договору іпотеки між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір від 29.12.2008 року посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського  нотаріального округу ОСОБА_1 зареєстрований в реєстрі №1443 та додатковий договір до договору іпотеки (майнової поруки) від 07.08.2009 року посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського  нотаріального округу ОСОБА_1 зареєстрований в реєстрі №819, якими  вносились  зміни до договору  іпотеки  від 30.10.2007 року та які є невід*ємними частинами цього договору іпотеки.

Матеріалами справи встановлено, що згідно умов договору іпотеки, з врахуванням змін внесених  додатковими  договорами, з метою забезпечення  виконання  зобов'язання Закритого акціонерного  товариства "Лантан"  за кредитним договором №81-07/К від 30.10.2007 року, позивач АТ "НТІ ТТР" передав в іпотеку  відповідачу  нежитлову будівлю літ. "Б-2" (приміщення 1-34) бетон, загальною площею 413,3кв.м., яка  знаходиться за адресою: м.Харків, Нетіченська набережна, буд.15. (в зв'язку із  уточненням  при поточній інвентаризації змінилась площа  та нумерація приміщень нежитлової будівлі літ. "Б-2" і літ. "Б-2"  складається  з приміщень №1-12, 14,15,19-24,26,34, загальною площею 416,00 кв.м.)

В позовній заяві позивач посилається на те, що при посвідченні вищезазначеного  договору іпотеки, всупереч  вимогам п.101 Інструкції  про порядок  вчинення  нотаріальних  дій, нотаріусом  не  було роз'яснено сторонам  порядок  державної реєстрації  іпотеки  та порядок задоволення забезпечених  іпотекою  вимог за рахунок предмета іпотеки, про що повинно зазначаєтися  в тексті  договору, тому позивач просить суд визнати недійсним вищевказаний  договір іпотеки.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи суд вважає вимоги  позивача такими, що не підлягають задоволенню, виходячи  з наступного.

У відповідності до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно, ст. 20 Господарського кодексу України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення Цивільного кодексу України узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, спірний іпотечний договір може бути визнаний недійсним за наявності двох умов: перша - це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга - це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і  користуванні  іпотекодавця, згідно  з  яким  іпотекодержатель  має  право  в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх  вимог  за  рахунок  предмета іпотеки, переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання, виконання якого забезпечено іпотекою або до закінчення строку дії іпотечного договору. "Основне зобов'язання" - це зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечено іпотекою (Стаття перша Закону України  "Про іпотеку").

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про іпотеку", підставою для іпотеки, яка виникає на підставі договору, є іпотечний договір. Іпотечний договір обов'язково складається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити істотні умови, без яких він вважається неукладеним.

Істотною умовою іпотечного договору є наявність в ньому таких положень, як зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання, опис предмета іпотеки,  достатній для його  ідентифікації, та/або  його реєстраційні дані.  При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення, посилання на видачу заставної або її відсутність.

У  разі  відсутності  в іпотечному договорі однієї з вказаних вище  істотних  умов,  він може бути визнаний недійсним на підставі рішення  суду.

Іпотечний договір  може  містити  інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності  іпотекодавця  на  предмет  іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на  предмет іпотеки,  визначення  способу  звернення  стягнення  на  предмет іпотеки.

У відповідності до частин 1, 3, 4 статті 213 Цивільного кодексу України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

При тлумаченні правочину, суд вважає за необхідне зазначити, що умови та вислови, які застосовуються в договорі, повинні тлумачитись у світлі всього договору, тобто як його невідокремлювана частка.

Разом з тим, суд зазначає, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Розглянувши та проаналізувавши зміст договору у його сукупності, суд зауважує на те, що в оспорюваному іпотечному договорі наявні всі  істотні умови, які необхідні для його укладення.

В оспорюваному договорі іпотеки чітко зазначена назва договору, місце та дата підписання, вступна частина та статті, а саме : Стаття 1 - Предмет позову, Стаття 2 - Запевнення та гарантії, Стаття 3 - Права  та обов*язки сторін, Стаття 4 - Інші умови договору, Стаття 5 - Звернення стягнення на Предмет іпотеки, Стаття 6 - Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, Стаття 7 - Заключні положення, Стаття 8 - Реквізити та підписи сторін.

Господарський суд вказує на те, що стаття п'ята договору  - "Звернення стягнення на Предмет іпотеки"  та стаття  шоста договору  - "Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя" правомірно та чітко встановлюють порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок  предмету іпотеки, тому суд вважає, що сторони були належним чином ознайомлені нотаріусом в тексті договору з порядком задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, після підписання сторонами іпотечного договору від 30.10.2007 року.

Що стосується  позовної вимоги позивача стосовно  того, що спірний  договір  не містить умов щодо роз'яснення нотаріусом сторонам порядку державної реєстрації іпотеки, суд зауважує  наступне.

Відповідно до вимог ч.1 статі 4 Закону України "Про іпотеку", обтяження нерухомого  майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку,  встановленому  законодавством.  У  разі недотримання  цієї  умови,  іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав  чи  вимог  інших  осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутність в тексті договору іпотеки роз'яснення нотаріусом сторонам порядку державної реєстрації  іпотеки, не тягне за собою недійсність  договору та  не може бути підставою для визнання договору іпотеки  недійсним.

Крім  того, як зазначає в своїх поясненнях  Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, залучений в якості  третьої особи,  яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, що державна реєстрація  договору іпотеки  була проведена нотаріусом, про що було зроблено запис у витягу з реєстру іпотек від 30.10.2007 року.

За таких обставин, у господарського суду відсутні підстави для визнання у судовому порядку недійсним  договору іпотеки  від 30.10.2007 року, який посвідчено  приватним  нотаріусом Харківського міського  нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрованого в реєстрі №935, у відповідності з вимогами діючого законодавства України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від  сплати  якого  позивач  у  встановленому порядку звільнений,  стягується  з відповідача  в  доход  бюджету пропорційно  розміру  задоволених  вимог,  якщо відповідач  не звільнений від сплати державного мита. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 18 Закону України "Про іпотеку",  ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.     

Суддя                                                                                 Задорожна І.М.

Повне рішення складено  25.03.2011 року.