КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2011 року Справа № 1170/2а-73/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Петренко О.С.
за участю секретаря: Господарікова М.О.
позивача –ОСОБА_1
представників відповідача –Іщенко В.І.
Свірщевська А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: фізичної особи –підприємця ОСОБА_1
до відповідача: управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі
про визнання незаконними дії та скасування рішення про стягнення недоїмки зі страхових внесків, суд - ,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі про скасування рішення про стягнення недоїмки зі страхових внесків .
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.
24.12.2010 року, позивач був викликаний до відділу ДВС Новоукраїнського РУЮ, де його було ознайомлено з вимогою УПФУ в Новоукраїнському районі, як виконавчого документу, про стягнення з позивача на користь державного бюджету в особі УПФУ в Новоукраїнському районі за несплату страхових внесків в розмірі 866,46 грн. При цьому позивачем було зазначено, що зазначену вимогу йому направлено не було
Так, на думку позивача, дії відповідача щодо винесення вимоги про сплату страхових пенсійних внесків, передбачених ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.
Крім того, позивачем було зазначено, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які є цільовими загальнообов’язковими платежами та не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування доходу – сплаті не підлягають у зв'язку з тим, що ці страхові внески:
- відповідно до п. 4 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не підпадають під податкове законодавство;
- відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування", як податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом та у зв'язку з тим, що будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, не включені до цього Закону та всі інші закони України про оподаткування і не відповідають принципам, закладеним у цьому Законі;
- відповідно до ст. 16 Закону України "Про систему оподаткування", якою встановлено, що сплати в державні та інші цільові фонди, які не передбачені цим Законом і мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств, який залишається після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14 і 15 цього Закону, можуть бути здійснені лише на добровільних засадах.
Також позивачем зазначено, що ст..6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» передбачено перелік обов’язкових платежів, які не сплачуються суб’єктом малого підприємництва –платником єдиного податку. До їх числа віднесено і збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення згідно викладеного у позові.
Представник відповідача, належним чином уповноважений на представництво інтересів в суді довіреністю, в судове засідання прибув та позовні вимоги не визнав повністю.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в Новоукраїнському районі з 05 вересня 2001 року, як платник страхових внесків, що обрав особливий спосіб оподаткування.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі –Закон) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи –суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 15 Закону, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники і застраховані особи. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону, страхувальниками та відповідно платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або договорами цивільно-правового характеру.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є платником страхових внесків до Пенсійного фонду.
Згідно з п.2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно цим законом визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
З 17 липня 2010 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до законів України "Про державний бюджет на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" далі (Закон).
П.2 зазначеного Закону внесено зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування ( фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеного цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Відповідно до положень вищевказаного Закону, сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, що обрали спрощену систему оподаткування здійснюється у строки визначені ст.20 Закону, а саме: щоквартально, протягом 20 календарних днів , наступним за останнім календарним днем звітного кварталу.
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить у:
-липні, серпні та вересні - 294,82 грн.;
-жовтні, листопаді-301,12 грн.;
- грудні - 306,10 грн.
Платникам, які не сплатять суми страхових внесків у розмірі не менше мінімального страхового внеску у терміни до 20 жовтня 2010 року та 20 січня 2011 року надсилається розрахунок сум, які підлягають сплаті за квартал з урахуванням частини сум єдиного або фіксованого податків разом з вимогою про їх сплату для узгодження.
Суми несплачених страхових внесків стягуються у порядку, встановленому статтею 106 Закону.
За змістом ч.2. ст.106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.
Частиною 3 ст.106 Закону визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку , встановленому правлінням Пенсійного фонду України, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Проте, в установленому законом порядку позивач для узгодження вимоги про сплату боргу до управління не з'являвся.
Про оскарження вимоги територіального органу до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов’язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.
Разом з тим, позивач у встановленому законом порядку та у визначений строк не повідомив управління про намір та факт оскарження вимоги.
Узгодження вимоги органу Пенсійного фонду здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.
Згідно з пунктом 8.3 абзац 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.02.2003 №21-1 Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663 ( далі Інструкція), вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.
Так твердження позивача, що вимога про сплату боргу №26 від 05 листопада 2010 року, управлінням Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі йому не надсилалася, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення особисто позивач її отримав 15 грудня 2010 року /а.с. 21/.
В силу частин 4, 6 ст.18 зазначеного Закону, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Статтею 15 Прикінцевих положень Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Відтак, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку.
Крім того, будь яких виключень щодо нарахування, обчислення та сплати в установлені строки страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, Законом не передбачено.
За таких обставин, Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. №727 в редакції Указу Президента України №746 не має пріоритету перед Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та застосовується лише в частині, що не суперечить йому.
В даному випадку, Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» регулює лише механізм зарахування частини єдиного податку в рахунок страхових внесків до Пенсійного фонду.
3 урахуванням положень Закону України "Про внесення змін до законів України "Про державний бюджет на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п.6 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" базовим звітним періодом щодо обчислення та сплати позивачем страхових внесків є квартал . Так, від розмежування Державним Казначейством сум сплаченого позивачем фіксованого податку, за період з 1 липня 2010 року по вересень 2010 року, до управління надійшли кошти в сумі 18 грн.
Оскільки розмір мінімального страхового внеску у липні-вересні 2010 року становить 294,82 грн., станом на 20 жовтня за позивачем рахується заборгованість в сумі 866,46 /а.с. 26/.
Відповідно до Закону України №2461-VI від 17 липня 2010 року «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якого фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок)та члени сімей, зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, починаючи з липня 2010 року зобов’язані сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, яка згідно Закону України «Про внесення змін до Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» та указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів підприємницької діяльності», що перераховується органами Державного казначейства України на рахунки органів Фонду у розмірі 10 та 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб’єкт владних повноважень довів правомірність прийнятої ним вимоги про сплату боргу від 05.11.2010 року №Ф-26 з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин та вимог законодавства.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Управлінням Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі вірно нараховано суму недоїмки в розмірі 866 грн. 46 коп.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову –відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
Згідно з оригіналом