ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
18.12.07 Справа № 10/147
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Слуки М. Г.
Юрченка Я. О.
розглянув апеляційну скаргу ВАТ Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго», м. Ужгород-Оноківці № 6-8-10 від 16.08.2007 р.
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.10.2007 р.
у справі № 10/147
за позовом ВАТ Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго», м. Ужгород-Оноківці
до відповідача Обласного комунального підприємства «Закарпаттеплокомуненерго», м. Ужгород
про стягнення в розмірі 28 142, 76 грн.
за участю представників сторін:
від позивача (скаржника) –явка необов’язкова –не з’явився
від відповідача –явка необов’язкова –не з’явився
Сторони не забезпечили явки уповноважених представників у судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 273410, 273409.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2007 р. прийнята до свого провадження апеляційна скарга ВАТ Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго», а ухвалою від 13.11.2007 р. розгляд справи відкладався до 18.12.2007 р. за клопотаннями сторін, явка сторін не була визнана обов’язковою.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 02.10.2007 р. у справі № 10/147 за позовом ВАТ Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго», м. Ужгород-Оноківці до відповідача Обласного комунального підприємства «Закарпаттеплокомуненерго», м. Ужгород про стягнення в розмірі 28 142, 76 грн., в тому числі 15 618, 64 грн. основного боргу за активну електроенергію, 12 369, 57 грн. боргу за реактивну електроенергію, 64, 14 грн. 3 % річних та 90, 36 грн. інфляційних нарахувань позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 27 159, 09 грн., в тому числі 14 618, 64 грн. боргу за активну електроенергію, 11 385, 90 грн. боргу за реактивну електроенергію, 90, 36 грн. інфляційних нарахувань, 64, 19 грн. 3 % річних та 385, 44 грн. судових витрат, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 257, 267, 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, а також положеннями укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії від 30.05.2005 р. № 06-0289 та мотивував його тим, що відповідачем не виконувалися зобов’язання по оплаті спожитої електроенергії в порядку і строки, передбачені договором. Щодо вимог про стягнення в сумі 983, 67 грн. заборгованості за реактивну електроенергію за період з січня по квітень 2004 року, господарський суд дійшов висновку, що в цьому випадку пропущено загальний 3-річний строк позовної давності.
Скаржник, позивач у справі, не погодився з рішенням господарського суду Закарпатської області, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове, яким задоволити позов повністю, посилаючись на ст. 264 ЦК України зазначає, що в даному випадку період обрахування строку позовної давності до вимог про сплату заборгованості не повинен обчислюватися з моменту виникнення заборгованості, а з періоду, коли відповідачем було визнано заборгованість, тобто з моменту підписання договору № 20 від 20.07.2005 р.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, не подав відзиву на апеляційну скаргу, а також не забезпечив явки уповноваженого представника у судове засідання.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід змінити, а апеляційну скаргу задоволити з наступних підстав:
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що між ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго»в особі Міжгірського РЕМ (постачальник електричної енергії) та Закарпатським обласним державним підприємством теплових мереж «Закарпаттеплокомуненерго»(на даний час перереєстровано у обласне комунальне підприємство «Закарпаттеплокомуненерго», про що свідчить копія довідки № 0700 від 29.05.2006 р. про включення до ЄДРПО України) (споживач) укладено договір № 06-0289 від 30.05.2005 р. про постачання електричної енергії.
За умовами вказаного договору, відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати вартість спожитої активної електричної енергії згідно додатку № 7, а також здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії згідно додатку № 6.
Однак, свої зобов’язання по оплаті відповідач належним чином не виконував. Так, за період з лютого по квітень 2006 року, з жовтня 2006 року по квітень 2007 року відповідачу проведено нарахування за спожиту активну електроенергію на загальну суму 108 582, 77 грн., а за період з січня 2004 року по квітень 2007 року –за реактивну електроенергію на суму 12 369, 57 грн., що підтверджено копіями виставлених до оплати щомісячних рахунків, які містяться у матеріалах справи.
Як встановлено колегією суддів господарського суду апеляційної інстанції, за спожиту в межах вищевказаного періоду активну електроенергію відповідач розрахувався частково, а саме в сумі 92 964, 13 грн., а за реактивну електроенергію не розрахувався повністю, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість за активну електроенергію в розмірі 15 618, 64 грн. і за реактивну електроенергію –12 369, 57 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки відповідачем зобов'язання по оплаті спожитої електроенергії у порядку і строки, визначені договором № 06-0289 від 30.05.2005 р. не виконувались, позивач правомірно звернувся з вимогами про стягнення суми спірної заборгованості.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Ст. 257 цього ж кодексу передбачена загальна позовна давність строком у 3 роки.
Згідно ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Погоджуючись з викладеними в апеляційній скарзі доводами, апеляційний господарський суд вважає, що в даному випадку факт підписання договору № 20 від 20.07.2005 р. свідчить про вчинення відповідного правочину, тобто здійснення зобов’язаною особою дій, що підтверджують визнання боргу і є підставою для переривання перебігу позовної давності. При цьому, розірвання договору з причин його невиконання не заперечує факту його підписання та визнання спірної суми заборгованості, тобто підписання договору є підставою для переривання строку позовної давності. Слід зазначити, що договір про реструктуризацію боргу розірвано у 2006 році, а не визнано недійсним, тобто протягом 2005 та частково 2006 років він залишався чинним.
Отже, не підтримуючи позиції місцевого господарського суду щодо застосування строку позовної давності, колегія суддів апеляційної інстанція дійшла висновку, що в даній справі строк позовної давності повинен обчислюватися навіть не з моменту визнання відповідачем заборгованості, а з дати розірвання договору.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідачу із простроченої спірної заборгованості нараховано інфляційні збитки в розмірі 90, 36 грн. та 3 % річних в розмірі 64, 19 грн.
Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід змінити з огляду на неповне врахування всіх обставин у справі.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обстпавини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст.ст. 89, 91, 99, 101-105 ГПК України, -
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ВАТ Енергопостачальної компанії «Закарпаттяобленерго»задоволити;
2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 02.10.2007 р. у справі № 10/147 змінити і викласти в наступній редакції:
3. Позов задоволити повністю;
4. Судові витрати по справі і апеляційній скарзі віднести на відповідача.
5. Видання наказу доручити господарському суду Закарпатської області.
6. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.
7. Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя М. Г. Слука
Суддя Я. О. Юрченко
- Номер:
- Опис: про стягнення заборгованості 13 115,47 грн
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 10/147
- Суд: Господарський суд міста Києва
- Суддя: Скрутовський П.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.04.2011
- Дата етапу: 19.05.2011