Справа № 2а-6238/09/0370

Провадження №22-а/0390/81/11 Головуючий у 1 інстанції:Плахтій Н.Б.

Категорія:10.3.1      Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 березня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати у  цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Свистун О В,

суддів -  Осіпука В.В., Данилюк В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі про зобов’язання провести нарахування підвищення пенсії як дитині війни,

за апеляційною скаргою відповідача - управління Пенсійного фонду України в Ковельському  районі на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2009 року, -

в с т а н о в и л а:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі про поновлення строку звернення до суду та нарахування підвищення пенсії як дитині війни за 2006 - 2008 роки в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покликаючись на те, що їй не виплачена передбачена цим Законом доплата, оскільки не враховано рішень Конституційного Суду України про визнання неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 6 названого Закону та  нову редакцію цієї ж статті у 2008 році. Вважає, що йому не виплачувалася в повному обсязі допомога за період з 2006 по 2008 роки, а тому утворилася заборгованість на суму 3891 грн. 90 коп.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2009 року позов задоволено частково.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі провести нарахування підвищення пенсії ОСОБА_1 як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю, оскільки вважає, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися, просили справу розглядати у їх відсутність, а тому колегія суддів, відповідно до п.2.ч.1.ст.197 КАС України вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на підвищення до пенсії  на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Проте, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є дитиною війни (а.с.5) і підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин відповідачем у вказаному розмірі не проводилося.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 3 цього Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені  цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні не конституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Отже, не нарахування та невиплата підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є безпідставним.

Рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22.05.2008 року почала діяти попередня редакція статті 6 вищезазначеного Закону. Враховуючи вказане, вимоги позивача про визнання дій управління протиправними та зобов’язання відповідача провести нарахування підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року є підставними і підлягають до задоволення.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була відновлена з 09.07.2007 року, то вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача провести нарахування підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному вказаною статтею, за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року є підставними.

Проте, відповідно до ст. 99 КАС України ( в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У зв’язку з тим, що підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком не нараховувалось відповідачем, колегія суддів вважає, що в даному випадку слід застосувати річний строк звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України ( в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції), оскільки іншими нормативно-правовими актами не визначено строк звернення до суду за не нарахованими пенсіями, відтак, посилання суду першої інстанції на застосування в даному випадку  ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не відповідає чинному законодавству.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі провести нарахування підвищення пенсії ОСОБА_1  як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» та визнання в цій частині дій управління протиправними слід відмовити в зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду без поважних причин.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги за 2006 рік до задоволення не підлягають, оскільки п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» внесено зміни, згідно до яких виключено п.17 ст. 77 цього Закону, а новою редакцією ст. 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни запроваджуються в 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто ці підвищення повинні були здійснити у випадку вищезазначених умов. Однак такі умови не настали, а тому  в задоволені позову в цій частині слід відмовити.

Покликання відповідача, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим Законом безпідставне, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме в частині визнання дій відповідача протиправними та нарахування підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Отже, із-за порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 158-163, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача управління Пенсійного фонду України в Ковельському районні задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2009 року в даній справі скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі щодо ненарахування в повному обсязі за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум - протиправними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі нарахувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог -  відмовити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий:

Судді:                    

      ,

           ,