Справа № 1-277/10
Провадження №11/0390/166/11 Головуючий у 1 інстанції:Агєєва Є.О.
Категорія:ст.ст.286 ч.2, 135 ч.1 КК України Доповідач: Польовий М. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 березня 2011 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Польового М. І.,
суддів - Бешти Г.Б., Силки Г.І.,
за участю прокурора –Смолюка Б.С.,
засудженого ОСОБА_2,
представників цивільного позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,
цивільних відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
представників цивільних відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями помічника Ковельського міжрайонного прокурора, цивільного відповідача ОСОБА_5, представника цивільного позивача ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_4 на вирок Ковельський міськрайонний суд Волинської області від 14 грудня 2010 року , яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Ковеля, проживаючий по АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, непрацюючий, відповідно до ст.89 КК України несудимий, -
засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами; за ч.1 ст.135 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначено покарання 5 (п’ять) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.
На підставі ст.76 КК України ОСОБА_9 зобов’язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та періодично з’являтись в цей орган для реєстрації. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 35338,35 грн.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 35228,35 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 1200 грн. вартості послуг адвоката.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 1200 грн. вартості послуг адвоката.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 25000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 25000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі Волинської клінічної лікарні 4518,99 грн.
В позові ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовлено.
Вирішено судом також питання щодо речових доказів,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 засуджений за те, що 4 червня 2010 року, близько 17 год., порушив пункти 2.9(а), 2.1(а), 2.3, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, керував автомобілем «Рено-Кенго», д.н.з. НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та не маючи посвідчення водія, рухаючись по вул.Варшавській в м.Ковелі та виконуючи маневр повороту наліво на вул.Заводську, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, невірно оцінив дорожню ситуацію, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав переваги в русі мотоциклу «Хонда», р/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, який рухався в зустрічному напрямку, допустив з ним зіткнення. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Після вчинення ДТП ОСОБА_2, усвідомлюючи, що ОСОБА_8 перебуває в безпорадному стані, в небезпечному для життя становищі і позбавлений заходів для самозбереження, втік з місця пригоди, не надавши потерпілому допомоги, хоча мав таку можливість.
В апеляції старший помічник Ковельського міжрайонного прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій, просить вирок суду щодо ОСОБА_2 скасувати із-за м’якості призначеного покарання, постановити новий вирок, яким призначити тому покарання за ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України в межах санкцій зазначених статей без застосування ст.75 КК України. Посилається на те, що призначене покарання не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого. Судом не враховано, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин в стані алкогольного сп’яніння, раніше притягався до кримінальної відповідальності, не відшкодував заподіяну потерпілому шкоду. Крім того, суд безпідставно стягнув матеріальну і моральну шкоду з ОСОБА_5 в користь потерпілого ОСОБА_8
Цивільний відповідач ОСОБА_5 в апеляції просить скасувати вирок в частині цивільного позову і ухвалити нове рішення, яким в позові до нього про стягнення матеріальної і моральної шкоди відмовити. Посилається на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права. Він не є ні власником, ні володільцем транспортного засобу, не вчиняв дій по незаконному його заволодінню. Автомобіль добровільно з власної ініціативи залишив біля належного йому гаража ОСОБА_6 Останній залишив також ключ від замка запалювання та був повідомлений про ймовірну можливість переміщення автомобіля у зв’язку з необхідністю певних ремонтних робіт.
Представник цивільного позивача ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_4 в апеляції просить вирок суду в частині задоволення цивільного позову змінити, залучити цивільними відповідачами по даній справі ОСОБА_10 та ОСОБА_6 Посилається на те, що власником автомобіля «Рено Конго» є ОСОБА_10, але фактичним власником автомобіля є ОСОБА_6, який користувався ним на відповідній правовій основі. Суд цих осіб не залучив як відповідачів по цивільному позову, хоча також вимога в позові про відшкодування матеріальної та моральної шкоди була заявлена.
Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляцій, прокурора, представників цивільного позивача ОСОБА_4, ОСОБА_3, цивільного відповідача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_7, які свої апеляції підтримали, засудженого ОСОБА_2, цивільного відповідача ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_1, які апеляції заперечили, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції підлягають до часткового задоволення.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_2 злочинів, при вказаних у вироку обставинах, грунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав відповідну юридичну оцінку, і в поданих апеляціях не оспорюється.
Цей висновок грунтуться на визнавальних показаннях самого ОСОБА_2, показаннях свідків ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, протоколах огляду транспортних засобів, висновку судово-медичної експертизи про характер і ступінь отриманих потерпілим тілесних ушкоджень.
Кваліфікація судом дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України є вірною і не оспорюється.
При призначенні засудженому покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, а також наведені в апеляції прокурора обставини.
Оскільки злочин вчинено з необережності, ОСОБА_2 має постійне місце проживання, характеризується позитивно, вину фактично визнав, сам утримує і виховує двох малолітніх дітей, а тому суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства і звільнив на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням, встановив іспитовий строк і поклав зобов’язання, передбачені ст.76 КК України.
Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Твердження прокурора в апеляції про те, що ОСОБА_2 раніше притягався до кримінальної відповідальності не є підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання із-за його м’якості, оскільки судимість погашена.
В той же час колегія суддів вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди вирішений судом з порушенням вимог законодавства.
Відповідно до ст.28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред’явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається разом з кримінальною справою.
Як зазначено в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року №3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (із змінами і доповненнями, винесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року №3, від 3 грудня 1997 року №12) не підлягають розгляду в кримінальній справі позови за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають з пред’явленого обвинувачення.
Суд цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 розглянув поверхово, не з’ясував всі обставини, які мають істотне значення для його правильного вирішення.
Зокрема, поза увагою суду залишилось те, що обвинувачення ОСОБА_5 органами досудового слідства не пред’являлося, а він був лише свідком по справі. В порушенні кримінальної справи щодо нього за ст.ст.287, 289 КК України відмовлено за відсутністю в діях складу злочину.
Не з’ясував суд і питання про те, чи є ОСОБА_5 особою, що несе матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого і чи може він бути відповідно до ст.28 КПК України цивільним відповідачем в кримінальній справі.
Із протоколу судового засідання вбачається, що по цивільному позову і по змінах до нього цивільні відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 допитані поверхово, а цивільний відповідач ОСОБА_10 взагалі не допитаний.
З врахуванням наведеного, вирок суду в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди підлягає скасуванню, а справа направленню в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції старшого помічника Ковельського міжрайонного прокурора, цивільного відповідача ОСОБА_5 та представника цивільного позивача ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Ковельського міськрайонного суду від 14 грудня 2010 року щодо засудженого ОСОБА_2 в частині кваліфікації дій за ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України та призначеного покарання залишити без змін.
Цей же вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди скасувати, а справу в цій частині направити в цей же суд на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий
Судді