Справа № 2010/2-396/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09.03.2011 Дергачівський районний суд Харківської області
в складі: головуючого Нечипоренко І. М.
при секретарі Носачова І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу недійсною та визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за законом .
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 недійсним, визнати за нею право власності на ? частину даного будинку в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Під час судового розгляду позивач змінила позовні вимоги і просить визнати за нею право власності на 1/8 частину жилого будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, визнати договір купівлі-продажу жилого будинку за указаною вище адресою, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського РНО ОСОБА_4 від 28.05.2009 року за реєстровим номером 853 –недійсним в частині 1/8 посилаючись на те, що указаний будинок був в цілому зареєстрований за її батьком ОСОБА_5 відповідно до договору дарування в розмірі ? частини та в ? частині відповідно до договору купівлі-продажу від 14.08.1987 року. Батьки перебували в зареєстрованому шлюбі з 09.08.1975 року. Її мати померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Вона була спадкоємицею після її смерті і спадщину прийняла, оскільки проживала та продовжує проживати в спадковому будинку. Її батько –ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. При зверненні до нотаріальної контори їй стало відомо, що указаний житловий будинок зареєстрований за ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 28.05.2009 року.
У судовому засіданні позивач та представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, викладених вище.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог посилаючись на те, що він на законних підставах у власника будинку –ОСОБА_5, придбав спірний жилий будинок, являється добросовісним набувачем, заплатив гроші за будинок у повному обсязі.
Треті особи у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, просили відмовити у позові.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 28 травня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського РНО ОСОБА_4, укладеного між ОСОБА_5, від імені якого діяв ОСОБА_6, та ОСОБА_2, останній придбав у власність житловий будинок АДРЕСА_1 та сплатив гроші в сумі 60000,00 гривень (а.с.11).
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами про визнання правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності.
Стаття 237 ЦК України визначає представництво як правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Особливістю відносин представництва є те, що вони виникають та існують в інтересах особи, яка добровільно надала іншій особі право вчинити певний перелік дій, які вона заздалегідь схвалює. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки лише для особи, яку він представляє.
ОСОБА_5 помер 08 січня 2010 року, про що мається копія свідоцтва про смерть (а.с.7).
Таким чином, договір купівлі-продажу жилого будинку, укладений ОСОБА_6 28 травня 2009 року від імені та в інтересах ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 09 червня 2007 року за реєстровим номером 1638, створив права та обов’язки лише для ОСОБА_5, отже лише він був стороною договору купівлі-продажу будинку та мав право ставити питання про визнання його недійсним.
За життя ОСОБА_5 не ставив питання як про скасування довіреності, виданої на ім’я ОСОБА_6, так і про визнання недійсним укладеного від її імені договору купівлі-продажу. Крім того, суд зазначає, що на час укладення угоди купівлі-продажу, 28 травня 2009 року, спірний будинок або його частина за ОСОБА_3 зареєстрована не була, позивач була повнолітньою особою, їй виповнився 21 рік, будь-яких вимог щодо оформлення права власності на спірний будинок або його частину не пред*являла, при цьому, стверджуючи про фактичне прийняття спадщини після смерті матері шляхом проживання в спадковому будинку АДРЕСА_1, будучи при цьому зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2, про що свідчить штемпель в паспорті, тому підстав для задоволення позову не вбачається.
При укладенні угоди купівлі-продажу 28 травня 2009 року нотаріус діяв згідно вимог Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», наказ Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства юстиції України від 24 травня 2004 року N 40/5, від 7 квітня 2005 року N 33/5, від 15 серпня 2005 року N 88/5, де зазначено, що при посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена /неодружений/, удова /удівець/), відчужувач подає відповідну заяву, у якій також зазначається, що майно, яке є предметом цього правочину, не є спільною сумісною власністю. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома другого учасника правочину та зазначає про це в його тексті. Така заява повинна виходити особисто від відчужувача, а в разі вчинення правочину через представника - від представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні правочину подавати від його імені заяву про належність йому (відчужувачу) майна на праві особистої приватної власності.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 ч.1 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі ст. ст. 215, 216, 237 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 214-214, 216, 218 ЦПК України,
В И Р І Ш И В :
Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Дергачівського РНО ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання угоди купівлі-продажу недійсною та визнання права власності на частину житлового буднику в порядку спадкування за законом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.М. Нечипоренко