Справа №  2-а-504/11  

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 березня 2011 року                                                                                      м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого –судді: Сабадах Б.В.

з секретарем: Удудяк І.А.

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Косівському районі про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення розміру пенсії, як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком та стягнення заборгованості,  -

                                                                          В С Т А Н О В И В  :

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Позивач в судове засідання не з’явився, подав суду заяву із клопотанням про розгляд справи у його відсутності, просить позов задоволити.

Із змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відповідно до ст.1 Закону України № 2195-ІV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» являється дитиною війни, а тому відповідно до ст. 6 цього ж Закону з 01 січня 2006 року йому повинна щомісячно виплачуватись соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Верховною Радою України відповідно до ЗУ №3235-ІV від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік»(ст.ст. 77, 110) та ЗУ №489-V від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік»(ст. 71, п.12) призупинено дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 положення п.12 ст. 71 та ст. 111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік»були визнані неконституційними. А також рішенням Конституційного Суду України  від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення ст.41 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Просить позов задоволити.

Представник відповідача, начальник управління Пенсійного Фонду України в Косівському районі Рибенчук М.М., в судове засідання не з’явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності та заперечення на адміністративний позов. В обґрунтування вказує на те, що даний спір вже був предметом розгляду суду і по справі вже винесено рішення. Просить провадження в справі закрити.

Суд, розглянувши позовну заяву, подане представником відповідача заперечення, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення за наступних підстав :

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV від 18.11.2004 року є дитиною війни, що підтверджується відповідним паспортом громадянина України  та пенсійним посвідченням, в яких зазначено дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В силу ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV від 18.11.2004  року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки –підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Обмеження виплат передбачених названим Законом, зазначені в Законах України “Про державний бюджет України на 2007 рік»та   ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп/|2007, та від 22.05.2008 року по справі № 10-рп/2008 р визнані неконституційними.

Відповідно до пунктів 5, 6  резолютивної частини вказаних рішень Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнанні неконституційними.

При цьому рішення Конституційного Суду України зворотної дії в часі не мають, оскільки згідно ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Розмір мінімальної пенсії за віком встановлено на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, тому це не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних з нею пенсій чи доплат.

Суд визнає безпідставними доводи представника відповідача  про те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не поширюється на спірні правовідносини, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем гарантованого Законом України «Про соціальний захист дітей війни»права на отримання підвищеного розміру пенсії, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком .

Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат, доплат до пенсії не може братися до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов’язань покладених на управління законодавством.

Як вбачається із пенсійного посвідчення, позивачу призначено пенсію за віком, а відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ним визначаються зокрема принципи засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

В силу ч.1 ст.107 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд, його органи та посадові особи  за шкоду заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов’язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із Законом. Таким чином, для покладення на органи Пенсійного Фонду України обов’язку із нарахування та виплати недоплачених сум пенсій, необхідно встановити факт протиправності дій вказаних органів по невиплаті пенсії чи гарантованих Законом надбавок до пенсії.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що в силу вимог ч.1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. А відповідно до ч.2 названої норми Закону,  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Не підлягають застосуванню до спірних правовідносин норми статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, так як Законом України "Про соціальний захист дітей війни" визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, яка встановлена у вигляді підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (стаття 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни").

Згідно із визначенням, яке міститься у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

З урахуванням цього, державна соціальна підтримка дітей війни у вигляді підвищення до пенсії, яка за своєю правовою природою є окремим джерелом доходу пенсіонера та бюджетним фінансуванням відрізняється від пенсії, що сплачується за рахунок внесків осіб, застрахованих в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, не може розцінюватись як її складова частина.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що її призначає і виплачує.

Оскільки у правовідносинах, що є предметом розгляду у цій справі, нарахування підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого статтею 6 Законом України "Про соціальний захист дітей війни", відповідачем не здійснювались, підстави для застосування 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відсутні.

Враховуючи, що управлінням ПФУ в Косівському районі Івано-Франківської області не виплачено в установленому Законом порядку позивачу надбавки до пенсії, суд бачає всі підстави для визнання протиправними дій та зобов’яання управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період із 23.08.2010 року по 22.02.2011 року з врахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.

А також не підлягає до задоволення вимога позивача в частині зобов’язання відповідача здійснювати виплату перерахованого підвищення до пенсії в майбутньому, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Такими чином є неможливим зобов’язання вчиняти певні дії в майбутньому за відсутності встановленого судом порушеного права позивача.

На підставі ст. ст. 8, 22, 55, 95, ч.2 ст. 152  Конституції України, ч.2 ст.3, 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28, ч.1 ст.107 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп/2007  року, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі № 10-рп/2008 року, ст. 87 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” та керуючись ст.ст. 5, 99, 158-163  КАС України, суд,-

                                                            П О С Т А Н О В И В :

Позов задоволити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного  підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період із 23.08.2010 року по 22.02.2011 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період із 23.08.2010 року по 22.02.2011 року з врахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.

В решті позову –відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подано до Львівського Адміністративного Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування  судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії. 

Суддя:                                                                                                                     Сабадах Б.В.