Справа №  2-54/11  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28 лютого 2011 року                                                                                         м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого –судді: Сабадах Б.В.

з секретарем: Удудяк І.А.

з участю адвоката: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Косові справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на частину двох будинковолодінь, що знаходяться в АДРЕСА_1 та №78а Косівського району Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з даним позовом до відповідачів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позов підтримав, в позовній заяві зазначив та суду пояснив, що після смерті його батька залишилось спадкове майно, яке складається з двох житлових будинків з господарськими спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1. При житті батько не залишив заповітного розпорядження щодо спадкового майна. Будинковлодіння є новоствореними і не введеними в експлуатацію, а тому відсутнє свідоцтво про право власності. Він та відповідачі є однаковими співвласниками цих будинків, як бувші члени колгоспного двору. Різниця тільки в тому, що після смерті батька у встановленому законом порядку він своєчасно подав заяву про прийняття спадщини, а його матері та брату такий строк поновлений судом. Інші спадкоємці першої черги заяву про прийняння спадщини не подавали і вони не можуть успадковувати частку з майна батька. Померлий батько за свого життя працював в колгоспі і станом на 01.07.1990 року двір, в якому вони всі проживали, відносився до суспільної групи колгоспних дворів. Так як на той час вони всі, крім матері, були неповнолітніми, то у відповідності з ст. 123 ЦК України (в редакції 1963 року) вони мають однакові права на майно цих дворів. За таких обставин вважають, що два житлові будинки підлягають розподілу між всіма спадкоємцями, за винятком батьківської частини, яка підлягає поділу тільки між ним, його матір’ю та братом ОСОБА_7. Просить позов задоволити.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнали та суду пояснили, що після смерті ОСОБА_8 право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 має ОСОБА_5, так як померлий ОСОБА_8 при житті склав на неї заповіт, а також ОСОБА_3, так як вона була дружиною ОСОБА_8 Будинок в АДРЕСА_1 ні за ким не зареєстрований. ОСОБА_2 ніколи там не проживав. Вважають, що дане будинковолодіння  не є об’єктом спадкового права, а тому просять в позові відмовити.     

Вислухавши пояснення позивача, відповідачів та їх представника, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов слід задоволити частково із наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи станом на 01.07.1990 року господарство, розташоване АДРЕСА_1 Косівського району відносилось до категорії колгоспного двору, членами якого згідно погосподарських книг Старокутської сільської ради значились сторони по справі, про що також свідчить довідка Старокутської сільської ради № 271 від 29.12.2008 року. (а.с. 20)

Вимогами ст. 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що розмір долі члена двору встановлюється виходячи із рівності частки всіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних, тобто такий порядок визначення частки (долі) в майні колгоспного двору гарантував інтереси як неповнолітніх так і непрацездатних. А також, частка неповнолітніх і непрацездатних членів двору не може бути зменшена в залежності від нетривалості їх перебування в складі двору або незначної участі в господарстві двору.

Вимогами ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що діями, які свідчать про прийняття спадщини були фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном, або подання державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги ОСОБА_2 також підтверджуються частково копією свідоцтва про смерть серії 1-НМ №НОМЕР_1 від 29.12.2006 року та копією рішення виконкому Старокутської сільської ради №36 від 28.12.2001 року. (а.с. 14-15)

Крім того, в судовому засіданні не здобуто жодних доказів того, що ОСОБА_2 вийшов з двору забравши свою частку чи втратив право на свою частку в майні двору.

Ст. 126 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року) встановлено,  що працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він на протязі не менше трьох років підряд не приймав участь своєю працею і коштами у веденні загального господарства двору.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»№ 20 від 22.12.1995 року із наступними змінами та доповненнями положення ст.ст. 17, 18 Закону України «Про власність»щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні, такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (у цей строк не включається час перебування на дійсній військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороби); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; г) згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України “Про введення в дію Закону України «Про власність»” загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору застосовуються з 01.07.1990 року.

Необхідно відзначити, що такі принципи закріплені і в пункті 24 Правових позицій Верховного Суду України щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ (розділ УІ), де сказано, що у справах про право власності на майно, що належало колгоспному двору і збереглося на 15.04.1991 року, слід виходити з того, що його мають члени двору, які на цю дату не втратили право на частку в зазначеному майні відповідно до ст. 126 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), їхнє право на це майно має визначатися на підставі законодавства, що діяло на той час, а на майно набуте із 16.04.1991 року, за ЗУ “Про власність” та іншими нормами, що регулюють право власності. Спадкування частки в майні члена двору, який помер після 30.06.1990 року відбувається за загальними нормами спадкового права.

У п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України зазначено, що щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли, або продовжують існувати після набрання ним чинності.

ОСОБА_2, набув право на 1/6 частину житлового будинку з господарськими  спорудами вартістю 5362 грн., що знаходиться в АДРЕСА_1 Косівського району Івано-Франківської області, так як народився в колгоспному дворіта був його членом, про що свідчать виписки з погосподарських книг, і підтримав позов в цій частині, так як його батько ОСОБА_8 заповів належне майно в АДРЕСА_1 ОСОБА_5, про що свідчить заповіт  02.01.2002 року, що позивач сам підтвердив в судовому засіданні. (а.с. 144)

Згідно висновку судового експерта ОСОБА_9 про проведення судової будівельно-технічної експертизи №040 від 29.07.2009 року неможливо провести реальний поділ будинковолодінь, що  знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с. 47-58)

Цивільні відносини по даній справі виникли саме до набрання чинності ЦК України і продовжують існувати на даний час, а тому в даному випадку і застосовується пункт 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного Кодексу України.

За таких обставин суд і прийшов до висновку, що за ОСОБА_2 слід визнати право власності на 1/6 частину житлового будинку з господарськими  спорудами вартістю 5362 грн., що знаходиться в АДРЕСА_1 Косівського району Івано-Франківської області.

Питання про стягнення з відповідачів на користь позивача грошової компенсації в сумі 5362 грн. за 1/6 частину житлового будинку з господарськими  спорудами в АДРЕСА_1 Косівського району Івано-Франківської області в зв’язку з тим, що неможливо провести реальний поділ будинковолодіння, судом не вирішується, оскільки позивач не ставив такої позовної вимоги, а суд при вирішенні справи не може виходити за межі позовних вимог позивача.

Відмовляючи в позові ОСОБА_2 про визнання права власності на 4/21 частини  будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 суд виходить з того, що даний будинок №78а не є зареєстрований і на нього немає права власності, що зазначено у довідці Старокутської сільської ради №34 від 18.02.2010 року, а тому будинок №78а не є об’єктом спадкового майна, тобто на нього можуть претендувати сторони після узаконення будинку в установленому законом порядку, фактично даний будинок є збудований самовільно, так як іншого не встановлено в судовому засіданні.

На підставі наведеного, ст.ст. 1, 2, 4, 9, 10, 86, 88, 101, 109, 549 Цивільного Кодексу УРСР ( в редакції 1963 року), ст.ст. 331, 356, 367, 1258, 1278 Цивільного Кодексу України, п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та керуючись ст.ст. 213-215  ЦПК України,  суд, -

в и р і ш и в :

          Позов задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_2, жителем. АДРЕСА_1 право власності на 1/6 частину житлового будинку з господарськими  спорудами вартістю 5362 грн., що знаходиться в с. АДРЕСА_1

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на 4/21 частини  будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 –відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 690 грн. недооплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 в солідарному порядку 370 грн. 50 коп. сплаченого судового збору, 15 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1000 грн. за надання юридичної допомоги, 1500 грн. за проведення експертизи.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення –протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                                             Сабадах Б.В.