Справа №  2-174/11  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          22 березня 2011 року  Косівський районний суд, Івано-Франківської  області  в складі:

головуючої –судді: Крилюк М.І.,  

         секретаря: Пітеляк С.С.,

          адвоката: ОСОБА_1,

          розглянувши у відкритому судовому  засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки і піклування Косівської РДА про відібрання малолітньої дитини та позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: служба у справах дітей Косівської РДА, служба у справах дітей Коломийської РДА про визначення місця проживання дитини ОСОБА_2 біля батька ОСОБА_2,  

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 третя особа: орган опіки і піклування Косівської РДА про відібрання малолітньої дитини та до ОСОБА_4 треті особи: служба у справах дітей Косівської РДА, служба у справах дітей Коломийської РДА про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 біля батька ОСОБА_2.

 В судовому засіданні позивач позови підтримав та пояснив, що за час перебування з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі у них народилася дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 На даний час шлюб між ними розірваний та вони проживають окремо. Мати дитини ОСОБА_4 виїхала за межі України, а його малолітній син проживає з бабусею ОСОБА_3, яка по віку та стану здоров’я не може утримувати та виховувати дитину. Проживаючи з бабусею його син не отримує належної батьківської уваги ні зі сторони матері, яка виїхала за кордон, ні зі сторони батька. Будинок в якому проживає дитина являється недобудованим та в ньому немає належних умов для проживання сина, а сама сім’я ОСОБА_3 знаходиться в важкому матеріальному становищі. А тому, просить відібрати його малолітнього сина від бабусі ОСОБА_3 та визначити йому місце проживання біля нього.

Відповідачка ОСОБА_3, яка являється також представником ОСОБА_4 позови не визнала та пояснила, що вона здійснює належний догляд за внуком ОСОБА_5 2008р.н. Також службою у справах дітей Косівської РДА було встановлено, що в її будинку створено всі умови для виховання та утримання малолітнього ОСОБА_4 Мати дитини, прописана  і проживає в  її господарстві, однак час від часу виїжджає за кордон на заробітки, для належного матеріального забезпечення сина. Малолітній ОСОБА_5 повністю забезпечений продуктами харчування та одягом.

А тому, вважає, що підстав  у позивача для відібрання від неї дитини немає,  місце проживання дитни  враховуючи  її малолітній вік відповідає інтересам  дитини, а вказані позови заявлені  позивачем безпідставно та із метою  уникнення від сплати аліментів,  так як  він тривалий час не сплачував аліменти,  а тільки погасив заборгованість  під час розгляду даної справи в суді.  

Крім цього, згідно рішення про розірвання шлюбу визначено місце проживання дитини із мамою  ОСОБА_4, а жодних перешкод в спілкуванні та вихованні сина  позивачеві ніхто не чинить, проте він дитину часто не відвідує  та  рідко із ним спілкується.

Просить в позовах відмовити.

 Представник служби у справах дітей Косівської РДА Бельмега С.В. просить залишити малолітню дитину ОСОБА_5 на проживання біля бабусі ОСОБА_3 Оскільки вона характеризується позитивно,  має належні умови для виховання та утримання малолітнього онука та враховуючи інтереси дитини служба в справах дітей Косівської РДА та  Коломийської РДА прийняла рішення щодо визначення місця проживання дитини із бабусею  ОСОБА_3  по місцю фактичного проживання матері дитини. А тому, просить в позовах відмовити.

Представник служби у справах дітей Коломийської РДА в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не відомі.

Суд, вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи вважає, що в позовах слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно із ст.163 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Як встановлено в судовому засіданні за час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина ОСОБА_5

Рішенням Косівського районного суду від 14.09.2010р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано та  відповідно до мотивувальної частини даного рішення  дитину залишено на проживання біля матері ОСОБА_4

Судом встановлено, що мати ОСОБА_2  періодично  виїзжає за межі України на заробітки, що стверджується довідкою виданою виконкомом Старокутської сільської ради від 25.06.2010р. №1488. Однак, перед від’їздом остання звернулася до комісії з питань захисту прав дітей Косівської РДА з клопотанням щодо надання дозволу про можливість проживання її малолітнього сина ОСОБА_5 з бабусею ОСОБА_3 на час її тимчасової відсутності.

Висновком комісії з питань захисту прав дітей Косівської РДА від 08.10.2010р. надано дозвіл ОСОБА_3 на тимчасове проживання, утримання та виховання свого онука ОСОБА_5 на час тимчасової відсутності матері. При постановленні даного висновку комісією з питань захисту прав дітей Косівської РДА було встановлено, що ОСОБА_3 по місцю проживання характеризується позитивно, користується авторитетом в селі, що стверджується характеристикою Старокутської сільської ради №236 від 01.10.2010р., має належні умови проживання,  а також остання відповідно до поданої заяви просить дозволити їй тимчасово утримувати та виховувати малолітнього онука.

Із матеріалів справи вбачається, що  ОСОБА_4 прописана та  фактично проживає в господарстві  ОСОБА_3,   а рішенням суду встановлено місце проживання дитини  біля матері.

А тому, порушень вимог чинного законодавства зі строни ОСОБА_3 щодо тримання дитини у себе не на підставі закону судом не виявлено, що виключає можливість позивача ставити питання про відібрання малолітньої дитини, як це передбачено вимогами ст.163 СК України.  

Крім цього, позивачем в судовому засіданні не представлено жодних доказів про те, що ОСОБА_3 неналежно утримує дитину та створює умови, які суперечили б  інтересам його сина.

Про те, що батько дитини ОСОБА_2 на даний час не може запропонувати йому кращих умов проживання, ніж ті в яких проживає дитина стверджується слідуючими доказами.

Так, відповідно до довідки виданої виконкомом Коршівської сільської ради, Коломийського району від 01.02.2011р. вбачається, що ОСОБА_2, 1979р.н. зареєстрований в  АДРЕСА_1,  де крім нього ще проживають  батько, мати та сестра  і має в користування  тільки 1/5 частину житлового будинку,  а документу  який би стверджував про наявність у нього власного житлового будинку ним не представлено.

Згідно довідки ТОВ «Станіслав Буд»від 04.02.2011р. встановлено, що ОСОБА_2 працює в ТОВ «Станіслав Буд»м.Івано-Франківськ з 01.02.2011р.

Тобто, з вище наведеного видно, що місце роботи батька знаходиться далеко від місця його проживання, що не дає можливості належним чином доглянути малолітнього сина.

Твердження позивача про те, що догляд за малолітнім сином буде здійснювати його батько та сестра не заслуговують на увагу та не відповідають інтересам дитини.

Оскільки  дитина являється малолітньою  та тривалий час проживає  у бабусі ОСОБА_3,  умови її проживання стали звичними і як жінка може набагато краще доглянути дитину, а тому саме з цих причин  служба в справах дітей і вирішила  залишити неповнолітнього ОСОБА_5  на проживання із бабусею.

Згідно ст.180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як ствердила в судовому засіданні   ОСОБА_3  та згідно довідки РВ ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції від 23.02.2011р. вбачається, що ОСОБА_2 не сплачував аліменти на утримання малолітнього сина щомісячно по 350грн., як це зазначено у виконавчому листі №2-1967, тобто є підстави стверджувати, що він також належним чином не утримує сина, аналогічною довідкою стверджується, що заборгованість по аліментах позивачем  погашена тільки  в процесі розгляду справи в суді.  

Відповідно до ст.161ч.1 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Комісією з питань захисту прав дитини  м.Коломия від 24.02.2011р. та висновком комісії з питань захисту прав дітей Косівської РДА від 25.02.2011р. вирішено залишити малолітнього ОСОБА_5 на проживання з бабусею ОСОБА_3 в АДРЕСА_2. Вказаними органами при винесенні висновків були вивчені умови проживання дитини в бабусі ОСОБА_3, а також були враховані матеріально-побутові умови проживання позивача і все ж таки дитину залишено на проживання біля бабусі.

У своїй відповіді адресованій відповідачу служба у справах дітей Косівської РДА зазначає, що згідно акту обстеження стану матеріально-побутових умов проживання від 22.02.2011р. в будинку ОСОБА_3 створено всі умови для виховання та утримання малолітнього ОСОБА_5 а тому вони залишили в силі попередній висновок від 08.10.2010р.

 Із даними висновками позивач згідний,  так як не представив доказів щодо оскарження  рішень  служби в справах дітей, більше того сам позивач зазначив  в судовому засіданні, що він не звертався до  служби  в справах дітей Косівської РДА  про те, що йому чинить перешкоди  ОСОБА_3  у  вихованні сина, не дозволяє спілкуватись  із ним або дитина не має належних умов проживання.

Крім цього, відповідачка ствердила в суді,  що позивач  і під час розгляду вказаного спору в суді,  тобто із грудня 2010 року  по даний час жодного разу не відвідував  і не спілкувався із дитиною.

Відповідно до ст.151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. А ст.157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно матеріалів справи встановлено,  що такого права ОСОБА_2 не позбавлений, а тому він як батько дитини зобов’язаний виконувати батьківські обов’язки відповідно до вимог  наведеного законодавства.

          Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази свідчать про те, що підстав для відібрання дитини від бабусі та встановлення місця проживання із батьком  суд не вбачає.

На підставі наведеного ст.ст. 150-155, 157-160, 162, 163 СК України та керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

                                                                             в и р і ш и в:

         В позовах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки і піклування Косівської РДА про відібрання малолітньої дитини та ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: служба у справах дітей Косівської РДА, служба у справах дітей Коломийської РДА про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 біля батька ОСОБА_2 –відмовити.

        Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

         Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: