Справа № 2-35

2011 року

РІШЕННЯ

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          16 березня 2011 року Чорнухинський  районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді                                    Орел І.І.  

при секретарі                                                        Міщенко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чорнухи  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2  про стягнення  заробітної плати, невиплаченої при звільненні компенсації за невикористану щорічну відпустку, оплати праці у святкові дні, індексації заробітної плати за 2008 рік, оплати листка непрацездатності та  стягнення заробітку за час затримки з виплатою розрахункових коштів. Всього прохала стягнути - 9082,56 гривень, -

                                                       ВСТАНОВИВ:          

          У  липні місяці  2009 року позивачка ОСОБА_1, звернулася до суду із позовом, у якому вказала, що з 5 жовтня 2006 року по 9 лютого 2009 року  працювала продавцем у суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 Трудовий договір був укладений в письмовій формі та зареєстрований в Лохвицькому районному центрі зайнятості.

Після розірвання договору їй не була виплачена заробітна плата, а тому остання  просила суд стягнути з фізичної особи –суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки виплати сум за період з 01.02.2009 року по 01.07.2009 року в сумі 2625 грн. та відшкодувати завдану моральну шкоду в сумі 1000 грн.

          В березні місяці 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з додатковою позовною заявою, в якій конкретизувала свої  позовні вимоги до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 зокрема вказала, що:

- при звільненні з роботи їй не було виплачено заробітна плата за грудень місяць 2008 року в сумі 525 грн.,

- оплата за працю в святкові дні –7 січня, 8 березня, 1,2 травня та 24 серпня 2008 року в сумі 161, 94 грн.;

- не проведена виплата компенсації за невикористану щорічну відпустку за весь період роботи з 05.10.2006 року по 01.01.2009 року, загальною сумою 1203,60 грн.;

- не проведена оплата листка непрацездатності за період з 09.03.07 по 22.03.07 року в сумі 129,72 грн.;

-  не проведена індексація грошових доходів за 2008 рік-41,44 та за 2009 рік –195, 86 грн.

          Затримка з виплати розрахункових коштів відповідачкою становить станом на 01.03.2010 року 13 місяців, що в грошовому виразі дорівнює 6825 грн..

Всього позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 9082,56 грн.

Порушенням трудових прав відповідачкою  завдано їй моральну шкоду, яку вона оцінює в 2000 гривень та просить стягнути з ОСОБА_2

          Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Суду показала, що після звільнення з роботи відповідачка умисно затримала виплату їй розрахункових коштів. На її переконання відповідачка повинна сплатити їй середньомісячну заробітну плату за період звільнення з роботи по 3 березня 2010 року, тобто по день звернення її до суду з додатковою позовною заявою. Сума відшкодування становить –6825 гривень.

          Окрім цього, відповідачка не сплатила їй:

- заробітну плату за грудень місяць 2008 року в сумі 525 грн.;

-          індексацію доходів за 2008 рік, яка становить 41,44 грн.;

-          компенсацію за невідбуті щорічні відпустки за 2006-2008 роки в сумі 1203,60 грн.;

-          за роботу у вихідні дні в сумі в сумі 161, 94 грн.;

    - оплату листка непрацездатності за період з 09.03.07 по 22.03.07 року в сумі 129,72 грн.;

          Всього позивачка в судовому засіданні просила  стягнути з ОСОБА_2 на її користь 9082,56 гривень.

          В судовому засіданні відповідачка позовні вимоги визнала частково. По суті пред’явленого позову повідомила, що дійсно, з 5 жовтня 2006 року по 5 січня 2009 року позивачка працювала в її магазині продавцем.

          5 січня 2009 року вона не вийшла на роботу та була звільнена із займаної посади за ч.4 ст.40 КЗпП України. В зв»язку з тим, що ОСОБА_1 на пропозицію з'явитися на роботу та взяти участь у передачі товаро-матеріальних цінностей не з'явилася, вона не мала  можливостей провести розрахунок з нею.

          5 лютого 2009 року направила рекомендованим листом пропозицію позивачці з'явитися в магазин 9 лютого 2009року для отримання розрахункових коштів, але остання в магазин не з'явилася.

          Із пред’явлених позовних вимог визнає вимогу про виплату заробітної плати за грудень місяць 2008 року, індексацію заробітної плати за 2008 рік, частково визнає суму невиплачених компенсацій за невідбуті щорічні відпустки за 2006-2008 роки, недоплату заробітної плати в сумі 26 грн. за роботу в святковий день –24 серпня 2008 року.

          Не визнає позовних вимог, що до оплати коштів за лікарняний лист 2007 року, так як він не надавався до оплати.

          У святкові дні 7 січня, 8 березня, 1 і 2 травня 2008 року позивачка не працювала, в ці дні у неї були вихідні. Не визнає позовні вимоги про сплату коштів за затримку у виплаті розрахункових, так як позивачка умисно не з'являлася до неї за отриманням належних їй коштів.

          Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали цивільної справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

          В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 5 жовтня 2006 року була прийнята на роботу продавцем до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2. Договір укладений в письмовій формі та зареєстрований в Лохвицькому районному центрі зайнятості.

          5 січня 2009 року трудовий договір між сторонами був розірваний з ініціативи відповідачки за п.4 ст. 40 КЗпП України.

          Відповідно до  вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

          В судовому засіданні встановлено, що позивачка працювала у відповідача останній день 4 січня 2009 року, а після цього на роботу не виходила, незважаючи на нагадування відповідача.

          Третього лютого 2009 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 із заявою, в якій прохала розрахуватися з нею. У відповідь на її лист 4 лютого 2009 року відповідачка письмово запропонувала позивачці прибути на 12.00 годину 9 лютого 2009 року  для отримання заробітної плати. Повідомлення відповідачка направила рекомендованим листом. Підтверджуючий документ про одержання листа позивачкою знаходиться  в матеріалах цивільної справи.

          9 лютого 2009 року  о 09.00 годині ранку в Лохвицькому районному центрі зайнятості  був знятий з реєстрації трудовий договір між сторонами по справі і в той же день позивачка отримала трудову книжку. Але на 12.00 годину цього ж дня, для отримання розрахункових коштів, в магазин не звернулася, цього не заперечує позивачка.

          Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені  в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

          Суд вважає, що відповідачка ОСОБА_2 затримала видачу трудової книжки позивачці на 33 дні після звільнення її з роботи , з 5 січня до 9 лютого 2009 року та винна в затримці розрахункових коштів за цей період.

Твердження позивачки та її представника в судовому засіданні про те, що відповідачка затримала їй виплату розрахункових коштів на 13 місяців не заслуговує на увагу.

          В матеріалах цивільної справи мається лист, адресований відповідачкою на ім'я позивачки, в якому останній пропонується прибути 9 лютого 2009 року на 12.00 годину на її попереднє робоче місце для отримання заробітної плати  та розрахункових коштів. Але, як встановлено в судовому засіданні, позивачка не з'явилася в магазин для отримання зазначених коштів. Суд вважає, що виплата  розрахункових коштів затримана саме до 9 лютого 2009 року.

          Підлягають задоволенню позовні вимоги, про стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати за грудень місяць в сумі 527 гривень, 704,11 гривень компенсації за невикористанні щорічні відпустки, 26,27 грн. до рахування за роботу у святковий день (24 серпня 2008 року); 41,44 грн. індексації доходів за 2008 рік ; 519, 70 грн. за затримку з виплатою розрахункових коштів, із розрахунку 15,75 грн. за кожний день затримки. Всього підлягає стягненню 1876,52 грн..

          Позовні вимоги позивачки щодо стягнення з відповідачки коштів по оплаті листа непрацездатності в сумі 129,72 грн., не підлягають задоволенню в зв»язку з тим, що ОСОБА_1 не довела в судовому засіданні те, що вона надавала лікарняний лист для оплати.

          На день розгляду справи в суді лист непрацездатності, виданий в березні 2007 року, знаходився у позивачки.

          Не підлягають задоволенню позовні вимоги про оплату роботи позивачки в святкові дні: 7 січня, 8 березня, 1,2 травня 2008 року. Відповідачка надала суду таблиці обчислення робочого часу із яких видно, що в ці дні ОСОБА_1 не працювала, а була вихідна.

          Індексація за 2009 рік позивачці не перераховувалася, в зв»язку з тим, що в 2009 році вона працювала 2 дні та не ставила вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати за цей період часу.

          В позовній заяві позивачка просить суд стягнути на її користь 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

          Відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

          В позовній заяві та судовому засіданні позивачка та її представник не вказали, до яких саме моральних страждань та до якої втрати нормальних життєвих зв’язків призвело порушення трудових прав зі сторони ОСОБА_2, в чому виразилися моральні страждання, які саме життєві зв’язки позивачки були порушенні і чи винна в цьому відповідачка, не обґрунтували розмір моральної шкоди, тому, суд вважає, в цій частині позову необхідно відмовити.

          Керуючись ст. ст. 116, 117, 2371 КЗпП України, ст. ст. 60, 213, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  заробітну плату за грудень місяць 2008 року в розмірі 525 гривень, 704,11 грн. компенсацію за не відбуті щорічні відпустки 2006-2008 роках, 26,27 грн. дорахування за роботу у святковий день, 41,44 грн. індексацію доходів за 2008 рік, 519,70 грн. за затримку з виплатою розрахункових коштів.

Всього  стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 - 1876 грн., 52 коп.

В іншій частині позову відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Чорнухинський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги  протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий