ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.12.2007 | Справа №2-23/13326-2007А |
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотті», (95035, АР Крим, м. Сімферополь, а/с 1801),
до відповідача Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9),
про скасування податкового повідомлення-рішення, першої та другої податкових вимог,
Суддя Г.М. Іщенко
при секретарі Лауман Ю.С.
п р е д с т а в н и к и :
від позивача – Абажер І.І. – директор,
від відповідача – Єльцов В.В. – старший державний податковий інспектор, дов.№ 44/10-0 від 25.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тотті» звернулось до господарського суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0003781504/0 від 07.08.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 170,00грн. та першої податкової вимоги від 21.08.2007р. №1/2381.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на додержання законодавчо встановленого строку для подачі податкової звітності. Так, з урахуванням положень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», приписи якого передбачають подачу до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним періодом, розрахунків про сплату єдиного податку, позивачем надано до інспекції вказаний розрахунок саме 20.07.2007р., тобто в строк, передбачений законодавством, а отже застосування штрафних санкцій в сумі 170,00грн. за прострочку на один день подачі податкової звітності неправомірно, що є підставою для скасування оспорюваного податкового повідомлення – рішення. Більш того, позивач зауважує, що аналогічну позицію висловлено в постановах Севастопольського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України у справі №2-23/1006-2005.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що документальною перевіркою встановлені порушення терміну подачі податкової звітності, зокрема позивачем розрахунок сплати єдиного податку суб’єктів малого підприємництва надано 20.07.2007р., тоді як законодавець передбачає подачу такого розрахунку до 20 числа що наступає за звітним податковим періодом, тобто останнім днем, у даному випадку є 19.07.2007р.
В судовому засіданні 13.11.2007р. позивач уточнив позовні вимоги, просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0003781504/0 від 07.08.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 170,00грн. та першу податкову вимогу від 21.08.2007р. №1/2381.
03.12.2007р. позивач доповнив позовні вимоги, просить скасувати другу податкову вимогу №2/2925 від 22.10.2007р.
Згідно пункту 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянув матеріали справи, заслухав представників сторін, дослідив надані докази, суд
в с т а н о в и в:
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб’єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тотті» є платником єдиного податку по ставці 10%, про що свідчить свідоцтво про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва-юридичною особою серія А №967927 від 01.01.2007р.
20.07.2007р. позивач надав до податкового органу розрахунок сплати єдиного податку за 2 квартал 2007р., (аркуш справи 15).
Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов’язань.
Як свідчать матеріали справи, 03.08.2007р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим проведено документальну невиїзну перевірку з питання своєчасності подання розрахунку єдиного податку суб’єктами малого підприємництва – юридичною особою Товариством з обмеженою відповідальністю «Тотті», про що складений акт перевірки №5045/15-4/34458967.
Перевіркою встановлено порушення з боку позивача статті 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» та пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема подачу позивачем розрахунку з єдиного податку 20.07.2007р., тоді як термін встановлений законом - 19.07.2007р.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2007р. №0003781504/0 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 170,00грн.
На підставі пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 21.08.2007р. відповідачем винесено першу податкову вимогу №1/2381, а 22.10.2007р. другу податкову вимогу №2/2925.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності, яка була введена Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» передбачає особливий порядок оподаткування суб’єктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку.
Відповідно до абзацу 9 пункту 4 Указу за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку.
З аналізу змісту наведеної норми випливає, що останнім днем строку для подання розрахунку про сплату єдиного податку є 19 число місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, тобто у даному випадку 19 липня 2007 року
Як свідчать матеріали справи, розрахунок сплати єдиного податку наданий позивачем та отриманий Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі 20.07.200р., тобто після спливу законодавчо встановленого строку для його подачі.
Згідно статті 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Посилання позивача на рішення господарського суду АР Крим від 13.01.2005р. у справі №2-23/1006-2005, яким скасовано податкове повідомлення – рішення інспекції про застосування штрафних санкцій в сумі 170,00грн за несвоєчасне надання розрахунку сплати єдиного податку, а саме 20.04.2004р., не приймаються судом до уваги, позаяк у вказаній справі зазначений розрахунок був зданий на пошту 19.04.2004р., тобто в строк, передбачений чинним законодавством.
Більш того, відповідно до статей 8,9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права та законності, а ні рішеннями суду по окремим спорам.
Відтак, суд приходить до висновку про правомірність прийняття відповідачем відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотті» податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. та винесення першої та другої податкових вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 11 грудня 2007року.
У повному обсязі постанову складено 17 грудня 2007року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79,86,94,98,122,158–163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.