Справа № 2-а-20/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

"31" січня 2011 р.                                                   

 Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі :

                              судді                    Герасимчук Н.П.,

                              при секретарі            Кубацькій І.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні в смт. Білогір’я адміністративну справу за позовами        ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14  до управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області про стягнення недоплаченого 30-% підвищення до пенсії як дитині війни та зобов’язання виплачувати її в подальшому,

                   В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з позовами до відповідача про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, як дітям війни, в якому вказали, що згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,   мають право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Всупереч вимогам  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.48 Конституції України дана норма не виконувалася у зв’язку із зупиненням на 2006-2007 року дії ст.6 даного Закону. Конституційним судом України вказані зупинення визнано неконституційними та відповідно відновлено право на отримання соціальної доплати в повному обсязі. Таким чином, з 09.07.2007 року відповідач зобов’язаний був призначити підвищення до пенсії та проводити перерахунок в разі підвищення  мінімальної пенсії за віком. Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» до згаданого закону внесено зміни, якими передбачено виплачувати  дане  підвищення  в розмірі 10% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Рішенням Конституційного суду України вказані положення визнано неконституційними. Позивачі, крім того, просили зобов’язати відповідача виплачувати їм таке підвищення і в подальшому.  

Ухвалою суду від 20 січня 2011 року позивачам відмовлено  в поновленні строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів щодо вимог про стягнення підвищення до пенсії щодо вимог, що виходять за межі шестимісячного строку звернення до суду.   

В судове засідання не з’явилися. В зв’язку з хворобами, похилим віком просили розглянути позови за їх відсутності.  

Представник відповідача, своєчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася, подала до суду заяву слухати справу без її участі. В запереченні вказала, що фінансування витрат на виплату надбавки до пенсії дітям війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, розпорядником яких є Міністерство фінансів України та Державне казначейство України. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування витрат за цим Законом  проводиться із Державного бюджету, а не із бюджету Пенсійного фонду України, тому в діях УПФУ в Білогірському районі не вбачається будь-яких порушень законодавства. В законодавстві України не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення до пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Крім цього, чинним законодавством не визначений механізм виплати надбавки до пенсії дітям війни, не встановлено розміру мінімальної пенсії за віком, з якого слід проводити розрахунки, а мінімальний розмір пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, застосовується лише для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і не може по аналогії застосовуватись до інших правовідносин. Оскільки законами про Державний бюджет на відповідні роки не передбачалися видатки на виплату підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а п.п.9,10 Положення «Про Пенсійний фонд України» визначений вичерпний перелік напрямів використання коштів, позовні вимоги вважає безпідставними, просила відмовити в їх задоволенні.

Суд ухвалив розгляд справи проводити у відсутності сторін в письмовому провадженні.

Ознайомившись з письмовими доводами сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивачі мають статус дітей війни, що підтверджується їхніми паспортами та посвідченнями.   

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 11.18.2004 року встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.         

Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 N 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"  статтю 6   Закону України  "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 N 107-IV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Позивачі у 2007 році не отримували підвищення до пенсії передбачене вказаним Законом, а з 01 січня 2008 року отримували в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році - з 09.07.2007, у 2008 році - з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", мають діти війни: за 2007 рік - з 09.07.2007року  до 31.12.2007 року, за 2008 рік - з 22.05.2008 року і по даний час.

Відповідно у 2007 році у період із 01.01.2007 до 08.07.2007 року та у 2008 році - з 01.01.2008 до 21.05.2008року положення законів про Державний бюджет на ці роки були чинними та підлягали виконанню.

Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Так як рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007року N 6-рп/2007  та від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) такі рішення Конституційного Суду були і є  обов’язковим для виконання відповідачем. Тобто відповідач зобов’язаний був виплачувати позивачам підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла до 28.12.2007 року і яка діє на даний час.

Відмовляючи позивачам у виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідач діяв неправомірно.   

Ч.2 ст.11 КАС України  встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно  ч.2 ст.99 цього ж Кодексу, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.       

Закони та інші нормативні документи, що стосуються прав осіб, віднесених до категорії - діти війни, опубліковані у встановленому порядку, тому суд вважає, що позивачі мають право на вказане підвищення протягом строку позовної давності до дати розгляду справи.          

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.      

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.  

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів особи повинне бути дійсне, тобто бути в теперішньому часі, а не в майбутньому.  

За таких обставин вимоги позивачів про зобов'язання відповідача проводити в подальшому нарахування та виплату йому підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» необхідно відмовити із-за відсутності спору.

Задовольняючи частково позовні вимоги, також суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування до пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження. Обов’язок здійснення вказаного перерахунку та нарахування покладено на управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області.  

Понесені позивачами судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.152 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року N 6-рп/2007 та  від 22 травня 2008 року №10-рп/2008р., ст. ст.6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 159-163 КАС України суд,

               П О С Т А Н О В И В :

            Позови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14  задовольнити частково.

            Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області по невиплаті ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підвищення до пенсії, як особам, що мають статус дітей війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в межах строку позовної давності та на даний час неправомірними.

            Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області здійснити перерахунок пенсії з врахуванням підвищення, як дітям війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1 – з 23 травня 2010 року,  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 – з 05 липня 2010 року, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 – з 06 липня 2010 року, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 – з 11 липня 2010 року  всім по 31 січня 2011 року.  

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відмовити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 сплачені при зверненні до суду по 3,40 грн. судового збору кожному.    

          Постанова  суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Білогірський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня  з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя:Н. П. Герасимчук