НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-464/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2011 року

Суддя Нетішинського міського суду Стасюк Р.М. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1  до  Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради    про  визнання незаконними дії та стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 рік,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із вказаним вище позовом. Свої вимоги обгрунтовує тим, що вона є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (евакуйована у 1986 році  із зони відчуження ) та особою, яка віднесена до ІІ категорії. Ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено,  що евакуйованим у 1986 році  із зони відчуження ( ІІ категорії ) виплата щорічна допомоги на оздоровлення здійснюється в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, однак відповідач проводив вказані виплати в меншому розмірі на підставі постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р.. На її вимогу здійснити перерахунок, відповідач відмовився, з посиланням на те, що виплата здійснена вірно, відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі урядових постанов. Вважає таку відмову неправомірною, оскільки  Закони України мають вищу юридичну силу, аніж урядові постанови. Недовиплачена сума за 2010 рік,  згідно її розрахунку, становить 2577,0 грн. Просить, визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити недоотриману суму.

Позивачка подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачем надано письмові заперечення проти позову. В запереченні на позов позовні вимоги не визнає і посилається на те, що ним визнається статус позивачки, як евакуйованої у 1986 році  із зони відчуження, ІІ категорії, факт виплати позивачці у 2010 року - 75,0 грн. підтверджено довідкою. Вказує, що всі видатки держави за всіма напрямками визначаються Кабінетом Міністрів України та затверджуються в Законі України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, який приймається Верховною Радою України, і не може бути змінені будь-яким розпорядником коштів державного бюджету. Тому Кабінетом Міністрів України, була прийнята постанова 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої управління і здійснювало виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.     

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає  задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога евакуйованим у 1986 році  із зони відчуження, ІІ категорії виплачується в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.   

Згідно ч.7 ст. 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом їх обсягу, встановленого Законам, є недопустимим.

Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. суперечить Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки ст. 48 даного Закону встановлено розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно розміру мінімальної заробітної плати, а цією постановою Кабінету Міністрів України встановлені конкретні розмірі такої допомоги в твердій грошовій сумі (75 грн.), значно меншій ніж визначено Законом (3 мінімальних заробітних плати на момент виплати).    

При цьому необхідно зазначити, що Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені Законом конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, у ч. 1 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Доводи відповідача на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.   

Посилання представника відповідача в своїх письмових запереченнях на постанову Кабінету Міністрів України  № 562 від 12.07.2005 р. не заслуговують на увагу.    

Так, відповідно до вимог ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.      

Пунктом 5  постанови Пленуму Верховного  суду України № 9 від 1  листопада 1996 року  визначено, якщо при розгляді справи  буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який  підлягав застосуванню, не відповідає  чи суперечить законові, суд зобов’язаний   застосувати закон, який регулює  ці правовідносини.    

З часу прийняття рішення Конституційним Судом України від 22.05.2008 року  була відновлена дія положення статті 48 Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у попередній редакції, яка у 2009-2010 роках не змінювалась.    

Суд приходить до висновку, що виплата Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради позивачці у 2010 році  грошової допомоги на оздоровлення як евакуйованій у 1986 році  із зони відчуження 2 категорії в розмірі меншому ніж визначено ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є неправомірною.    

Враховуючи положення абзацу дев’ятого частини 1 статті 256 КАС України, відповідно до якого, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, постанова суду підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.8, 19, 22 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", ст.ст. 183-2,186,254,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

 Адміністративний позов  задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради щодо відмови в проведенні перерахунку ОСОБА_1, як евакуйованій у 1986 році  із зони відчуження 2 категорії  щорічної грошової допомоги на оздоровлення за  2010 рік.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради провести перерахунок виплаченої ОСОБА_1 у 2010 році грошової допомоги на оздоровлення як евакуйованій у 1986 році  із зони відчуження 2 категорії згідно ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме, що її розмір становить три мінімальних заробітних плати на момент виплати з врахуванням проведеної виплати, та виплатити недоплачену суму допомоги на оздоровлення.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. віднести на рахунок державного бюджету України.

  Відповідно до ст. 186 КАС України,  апеляційна  скарга  подається  до  адміністративного суду апеляційної  інстанції  через  суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване  судове  рішення.  Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.   

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.             

Суддя   Стасюк Р. М.