Справа  №    2-320/11    

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          23.03.2011   року                                     Бериславський районний суд Херсонської області

                                                            в складі:    головуючого  -     судді Сіянка В. М.

                                                                   за участю секретаря  -           Тимофієнко І. П.

                                                            представника                              ОСОБА_1                                                                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Бериславтеплокомуненерго» про стягнення недоплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та компенсації моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до КП «Бериславтеплокомуненерго» про стягнення недоплаченої заробітної плати в сумі 811 гривень, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1901,64 грн. за період з 19.04.2010 року по 28.02.2011 року, а також спричинену моральну шкоду за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 2000 гривень, посилаючись на те, що відповідно до наказу № 20-к від 19.04.2010 року він був звільнений з посади інженера-електрика та електромонтера з ремонту та обслуговуванню електрообладнанню за скороченням штату. На момент звільнення відповідач провів з ним розрахунок у повному обсязі та видав трудову книжку. В червні 2010 року йому стало відомо, що в травні 2010 року працівникам, які залишилися працювати у відповідача було здійснено перерахунок заробітної плати (підвищення) у зв’язку із прийняттям Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» та здійснено доплату з 01.01.2010 року. 25.08.2010 року він звернувся до відповідача із заявою про виплату йому доплати за період з 01.01.2001 року по день його звільнення, на що відповідачем було повідомлено, що така доплата буде проведена за результатами роботи підприємства за 9 місяців 2010 року, відповідно до фінансових можливостей підприємства. Після цього він звернувся до прокуратури Бериславського району, за дорученням якої головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці в Херсонській області було проведено перевірку відповідача, в результаті якої інспектором було виявлено порушення законодавства про працю з боку керівництва відповідача, в тому числі у зв’язку із не проведенням виплати йому не донарахованої заробітної плати за період з 01.01.2010 року по 19.04.2010 року в сумі приблизно 700 гривень, про що складено акт перевірки. 19.01.2011 року він повторно звертався до відповідача з проханням провести нарахування та виплату заробітної плати у відповідності до збільшеного розміру мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2010 року по 19.04.2010 року, на що отримав відмову. Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 01.01.2010 року. Оскільки відповідач не в повній мірі розрахувався з ним при звільненні, через те, що відмовляється доплатити заробітну плату за період з 01.01.2010 року по 19.04.2010 року в сумі 811 гривень (за розрахунком позивача), тобто відповідач має перед ним заборгованість по заробітній платі у вказаному розмірі, що у відповідності до ст. 117 КЗпП України тягне за собою зобов’язання відповідача відшкодувати середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, що становить 1901,64 грн. за період з 19.04.2010 року по 28.02.2011 року. Тривала невиплата йому заробітної плати, ухилення від виплати заборгованості по заробітній платі, заподіяло йому моральної шкоди, яка полягає у приниженні його як людини та працівника, душевних стражданнях, пов’язаних із необхідністю добиватися справедливості, яку він оцінює в 2000 гривень.      

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні, з підстав, викладених у позові.

          Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнала через його необґрунтованість та безпідставність, оскільки на момент звільнення позивача з ним був проведений розрахунок у повному обсязі, претензій чи спорів щодо розміру належної позивачу заробітної плати у сторін не виникало, затримки у розрахунку при звільненні відповідач не допускав, а тому застосування ст. 117 КЗпП України в даному випадку є неприпустимим. Так дійсно, у зв’язку із прийняттям положень Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та підвищенням розміру мінімальної заробітної плати відповідачем було видано наказ від 25.05.2010 року № 74 про донарахування заробітної плати, відповідно до якого працівникам відповідача було донараховано заробітну плату за період січень-квітень 2010 року, але на момент прийняття зазначеного наказу позивач не був працівником підприємства та не перебував із підприємством у трудових відносинах, а тому у відповідача були відсутні правові підстави щодо донарахування позивачу заробітної плати за період січень-квітень 2010 року, а закони не мають зворотної сили. Таким чином у відповідача відсутня перед позивачем заборгованість по заробітній платі. Також позивачем не доведено факт спричинення йому з боку відповідача моральної шкоди та її розмір. Просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.   

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, оглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення,  вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 2002 року по 26.04.2010 року позивач працював у відповідача  на посаді інженера-електрика та електромонтера з ремонту та обслуговуванню електрообладнанню, а 19.04.2010 року був звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату (а. с. 5).  

30.04.2010 року в газетах «Голос України» та «Урядовий кур'єр» був опублікований Закон України «Про державний бюджет України на 2010 рік», який відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Закону набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 1 січня 2010 року, крім пункту 47 статті 6, статті 9, пунктів 62 і 64 статті 33, статей 62 і 82, пунктів 8 - 13 розділу VII "Прикінцеві положення", які застосовуються з дня його опублікування.  

У відповідності до ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» на 2010 рік встановлено наступні розміри мінімальної заробітної плати:

у місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні;

у погодинному розмірі: з 1 січня - 5,2 гривні, з 1 квітня - 5,29 гривні, з 1 липня - 5,32 гривні, з 1 жовтня - 5,43 гривні, з 1 грудня - 5,52 гривні.

Згідно ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

За ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

25.05.2010 року керівником відповідача було видано наказ «Про донарахування заробітної плати» за № 74, відповідно до якого у зв’язку із прийняттям Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», враховуючи вимоги ст. 53 та п. 1 Прикінцевих положень Закону було донараховану заробітну плату всім працівникам відповідача, які працювали на підприємстві на момент видачі наказу за січень-квітень 2010 року.    

Таким чином, позивачу за період його роботи на підприємстві у 2010 році, а саме з 01.01.2010 року по 19.04.2010 року також повинно бути донараховано заробітну плату, оскільки в цей період позивач перебував із відповідачем у трудових відносинах і має рівні права в порівнянні з іншими працівниками підприємства на оплату праці за період своєї роботи.

Такий висновок суду також підтверджується актом перевірки відповідача головним державним інспектором праці територіальної державної інспекції праці у Херсонській області № 21-05-12/79 від 07.10.2010 року, протоколом про адміністративне правопорушення № 21-05-12/87 від 07.10.2010 року, складеного відносно керівника відповідача за ст. 41 КУпАП та постановою Бериславського районного суду Херсонської області від 28.10.2010 року, відповідно до якої керівника відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 41 КУпАП, справу закрито на підставі ст. 22 КУпАП (за малозначністю), а керівнику оголошено усне зауваження.

Зазначена вище постанова суду набрала законної сили і є обов’язковою для виконання.     

Оскільки відповідач, не зважаючи на пропозицію суду, не скористався своїм правом надати контррозрахунок суми донарахованої заробітної плати позивача за період з 01.01.2010 року по 19.04.2010 року,  а також в інший спосіб не спростував розрахунок суми донарахованої заробітної плати, суд бере за основу суму донарахованої заробітної плати, розраховану позивачем, а саме 996 гривень, але у зв’язку із заявленими позивачем до стягнення 811 гривень, і не можливістю суду вийти за межі позовних вимог, в цій частині (811 грн.) позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.04.2010 року по 28.02.2011 року в розмірі 1901,64 грн., вона задоволенню не підлягає, оскільки на момент звільнення відповідач повністю розрахувався із позивачем, що не заперечувалося сторонами та підтверджується розрахунковим листом (а. с. 19), спору між сторонами з приводу розміру належних позивачу при звільненні сум на момент звільнення позивача не існувало, а тому норми ст. 117 КЗпП України до даного випадку не застосовуються.

Вимога позивача про відшкодування спричиненої йому моральної шкоди в сумі 2000 гривень також не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено самого факту спричинення йому моральної шкоди, не обґрунтовано її розмір та наявність причинно-наслідкового зв’язку із винними діями відповідача по не донарахуванню йому заробітної плати та спричиненню цим моральної шкоди.

Вимога позивача про встановлення факту не донарахування відповідачем на час його звільнення з роботи заробітної плати у зв’язку із підвищенням заробітної плати з 01.01.2010 року по 19.04.2010 року задоволенню не підлягає, як така, що не може бути заявлена як встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки факт не донарахування відповідачем заробітної плати та право позивача на її отримання встановлюється виключно в позовному провадженні, шляхом ухвалення рішення суду у спорі про право позивача на отримання заробітної плати, не донарахованої відповідачем.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 94-95, 116, 117, 233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст.ст. 10, 11, 57-66, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до комунального підприємства «Бериславтеплокомуненерго» про стягнення недоплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та компенсації моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Бериславтеплокомуненерго» на користь ОСОБА_2 811 (вісімсот одинадцять) гривень.

Стягнути з комунального підприємства «Бериславтеплокомуненерго» на користь держави 8 (вісім) гривень 78 коп. судового збору.

Стягнути з комунального підприємства «Бериславтеплокомуненерго» на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області 20 (двадцять) гривень 65 копійок  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні решти позовних вимог -  відмовити.            

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.  

Суддя                                                                                          В.  М.  Сіянко