Справа 22-10689\2006 Головуючий в 1 інстанції Тимошенко Т.І.
Категорія 21 (1) Доповідач Карнаух В.В.
УХВАЛА Іменем України
2006 року липня 20 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: судді Барильської А.П
суддів Митрофанової Л.В., Карнаух В.В.
при секретарі Чубіній А.В.
за участю: представника позивача - ОСОБА_2, представника ВАТ "КЗРК" - Забурдяєва Олександра Геннадійовича розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08 грудня 2005 року за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення заборгованості по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку, недоплати по одноразовій допомозі, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08 грудня 2005 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. З ВАТ«КЗРК» на користь позивача стягнута заборгованість по щомісячних виплатах відшкодування втраченого заробітку за період з 19 липня 1999 року по 01 квітня 2001 року в сумі 1.225 грн. 30 коп., недоплата по одноразовій допомозі в сумі 7.309 грн. 50 коп. та державне мито на користь держави в розмірі 85 грн. 34 коп., з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в м. Кривому Розі стягнута заборгованість по щомісячних страхових виплатах у розмірі 463 грн. 59 коп., і щомісячно стягувати на користь позивача починаючи з 01.11.2005 року по 849 грн. 24 коп. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок цих виплат.
В апеляційній скарзі ВАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення суду і закриття провадження у справі, оскільки заборгованість по страховим виплатам та компенсації за затримку їх виплат сплачені відповідачем в повному обсязі на підставі рішення суду від 11.04.2002 року, судом не вірно відкоригована середня заробітна плата для визначення суми відшкодування шкоди. Судом не застосовано строк позовної давності, необгрунтовано застосована ст.. 238 КЗпП України, безпідставно стягнута недоплата по одноразовій допомозі та вина відповідача не доказана.
В апеляційній скарзі Фонд соціального страхування ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права. Зокрема, суд безпідставно притягнув Фонд соціального страхування до участі в справі як відповідача, оскільки у Фонду соціального страхування існує інтерес як у 3-ої особи, також неправомірно збільшив середній заробіток позивача у відшкодування шкоди. Крім того, судом не дана належна правова оцінка економічному обґрунтовуванню застосування або не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів.
Представник відповідача Забурдяєв О.Г. апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, вважає що рішення ухвалено судом з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для справи.
Представник позивача ОСОБА_2 заперечувала проти апеляційної скарги, вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач більш ніж шістнадцять років пропрацював у шкідливих умовах праці у відповідача ВАТ «КЗРК» начальником ділянки на підземних роботах. Висновком МСЕК від 26.07.1999 року йому встановлено 50% втрати професійної працездатності з 19.07.1999 року, при щорічному проходженні огляду у МСЕК ступінь втрати професійної працездатності позивача не змінювався та залишався на рівні 50 %. У зв'язку з чим, наказом № 615 від 06 вересня 1999 року позивачу призначені щомісячні виплати відшкодування втраченого заробітку в сумі 551 грн. 67 коп., виходячи із середнього заробітку позивача за 3 повні місяці роботи перед втратою працездатності, а саме за червень-серпень 1998 року та одноразова допомога - 27.583 грн. 50 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність корегування середнього заробітку позивача на коефіцієнт 1,265 на підставі Спільної постанови адміністрації та профспілкового комітету від 30.06.1999 року № 11/13/5 , при визначені середнього заробітку для призначення виплат відшкодування втраченого заробітку, оскільки відповідно до п. 22 "Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим їм органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків"( далі "Правил відшкодування збитку..."), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, які діяли на момент виникших між сторонами правовідносин, середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку визначається за бажанням потерпілого за 12 або З останніх повних календарних місяця роботи, які передували професійному захворюванню, який підлягає коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров'я, або індексації доходів відповідно до чинного законодавства.
Виходячи з цього, правильним є висновок суду про те, що одноразова допомога була призначена ОСОБА_1 теж у заниженому розмірі - 27.583 грн. 50 коп., а мала становити 34.893 грн.
Доводи ВАТ "КЗРК" і Фонду соціального страхування про незаконність корегування середнього заробітку, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи і висновками суду.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування коефіцієнта 1,226 на підставі спільної постанови адміністрації і профкому № 13/20/11 від 28.12.1999 року при перерахунку сум відшкодування шкоди, оскільки статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» заборонено включати в колективні договори і
угоди умови, погіршуючі положення працівників відповідно до чинного законодавства і наказало такі умови вважати недійсними.
З цих же підстав судом першої інстанції правильно зроблений висновок про необхідність застосування коефіцієнта 1,217 на підставі Наказу відповідача № НОМЕР_1 для перерахунку сум відшкодування шкоди з 01.05.2000 року, з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.1997 року № 1100 про затвердження «Змін і доповнень до Правил відшкодування шкоди...» відповідно до яких перерахований чи нарахований розмір втраченого заробітку в перерахуванні на 100% втрати професійної працездатності не може перевищувати середньомісячний заробіток відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок).
Доводи ВАТ «КЗРК» про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на підставі набрання законної сили ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.08.2002 року про залишення рішення Жовтневого райсуду від 11.04.2002 року про стягнення недоплат, заборгованості та компенсації втрати частини по одноразовій допомозі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Доводи відповідача ВАТ "КЗРК" про неправильне застосування судом строків позовної давності не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до п. 48 «Правил відшкодування шкоди...» спори між потерпілим і власником щодо права на відшкодування шкоди, визначення або перерахунку, а також наявності інших умов, від яких залежить розмір відшкодування шкоди, вирішуються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів. Відповідно до ст. 238 КЗпП України, при розгляді трудових спорів у питаннях грошових вимог, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи ( ст. 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь - яким строком.
Відповідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 (з наступними змінами і доповненнями), якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначені або не виплачені суми такого відшкодування, ці суми, нараховані відповідно до «Правил відшкодування шкоди...», виплачуються без обмеження будь-яким строком и підлягають коригуванню у зв'язку із збільшенням цін на споживчі товари і послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці».
Посилання відповідача на п. 22 тієї ж постанови та ст.. 71 ЦК України безпідставне, оскільки вони стосуються випадків, коли вина працедавця відсутня, а перерахунок сум відшкодування шкоди своєчасно не проведений з вини самого потерпілого.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно стягнув на користь позивача з ВАТ «КЗРК» заборгованість по щомісячних виплатах відшкодування втраченого заробітку за період з 19 липня 1999 року по 01 квітня 2001 року в сумі 1.225 грн. 30 коп., недоплату по одноразовій допомозі в сумі 7.309 грн. 50 коп.
Доводи Фонду соціального страхування про те, що суд безпідставно притягнув їх як відповідача, оскільки у Фонду соціального страхування існує інтерес як у 3-ої особи, і що судом не дана належна правова оцінка економічному обґрунтовуванню застосування або не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів, є безпідставними і висновків суду не спростовують.
Інші доводи відповідачів, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються
матеріалами справи та висновками суду.
В іншій частини рішення суду не оскаржено.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що висновки суду обгрунтовані і підтверджуються письмовими матеріалами справи і поясненнями сторін, рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку з чим, апеляційні скарги підлягають відхиленню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від від 08 грудня 2005 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: