Справа № 2-320/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

15 березня 2011 року                                                                   Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                     Дніпропетровської області

В складі: головуючого –судді Петрюк Т.М.

               При секретарі – Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа:  ОСОБА_3 про надання права на користування власністю

                                             ВСТАНОВИВ:

 До суду звернулась позивач ОСОБА_1, з позовом  про надання права користування власністю  до відповідача ОСОБА_2, посилаючись на наступне, вона є власником квартири № 3 в одноповерховому тьохквартирному будинку АДРЕСА_1  після  смерті ОСОБА_4 Співласниками інших двох квартир є ОСОБА_3, та ОСОБА_5

   Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області  від  22.11.2010 року  в порядку упорядкування дольового співвідношення часток між співвласниками будинку АДРЕСА_1 визнано:

  За ОСОБА_3 право власності на 42/100 ідеальних долі в житловому будинку АДРЕСА_1, а саме на кімнати:  3-2;  3-3; 3-4, площею     35,2 кв. м ( для розрахунку частки  без плити 35,8 кв.м), а також: частину жилої прибудови А’-1, а саме: приміщення 3-1  та 3-5 площею  10,8 кв.м,  літню кухню Б-1, ганок б-1, сарай-Б’-1, ганок б’-1, сарай  Е-1, сарай Л-1, погріб   п/д,  вбиральню Ж-1, навіс   Н-1, водогін  № 4, паркан  №7.

    За ОСОБА_1 право власності на 31/100 ідеальних долі в житловому будинку АДРЕСА_1, а саме: кімнати  2-2; 2-3 площею 26,2 кв.м, а також    на   частину жилої прибудови А’-1, а саме: приміщення 2-1; 2-4 площею 10,4 кв.м, літню кухня Р-1, сарай З-1, вбиральня О-1.

    За ОСОБА_2 право власності на 27/100 ідеальних долі в житловому будинку АДРЕСА_1, а саме: на кімнати   1-2;  1-3 площею 22,0 кв.м ( для розрахунку частки груби  22,7 кв.м ), а також      частину жилої прибудови А’-1, а саме: приміщення 1-1;   площею 5,8 кв.м, тамбур а-1,  ганок а’-1, сарай Г-1, сарай В-1, погріб п/д,    вбиральню  Д-1,  водогін  № 1, паркан № 5, хвіртку № 6,паркан № 2,  мощення 1.

  За практикою, що склалась протягом тривалого часу  вона користувалась хвірткою №6 для входу  на подвір”я та до своєї  квартири та  виходу з нього, так  як   її квартира  знаходиться  посередині  даного будинку і іншого шляху  потрапити до свої квартири у неї немає.

       Проте останнім часом  між ОСОБА_2,   та нею склались неприязнені  відносини і ОСОБА_2 забороняє їй  користуватись  належною їй хвірткою, що  позбавляє її  права входу та виходу до своєї квартири., а відповідно і користуватись  своєю власністю, що  й стало підставою звернення до суду.

  В  судовому засіданні позивач  позовні вимоги підтримала в повному об”єму простить їх задовольнити, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.

      Відповідач ОСОБА_2,  проти  задоволення позовних вимог заперечувала. Посилаючись не те. що  спірна хвіртка відкрита і нею всі користуються. В тому числі і позивач, проте ремонт даної хвіртки проводить вона сама, крім того до  позивача ходить багато людей, вони ходять через її двір. А так як  позивач  обгородила належну їй частину  двору та запирає свою хвіртку на замок,  люди, які до неї приходять  стукають до неї у вікна.  Вона хотіла продати свою частину будинку, але  покупець  проживши там протягом певного часу відмовився купувати будинок, яерез те. що до нього у вікно стукали ті особи, що приходили до позивачки,  і їй  прийшлось віддавати йому  отриманий аванс. Тому вона також хоче, щоб позивачка знесла свою огорожу, щоб до неї також могли ходити вільно  її відвідувачі і не турбувати її..

    Третя особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 о.П,. позовні вимоги позивачки підтримала, пояснивши, що  спірною хвірткою спочатку користувались всі мешканці  цього будинку, в тому числі  і вона та  позивачка, потім її батько зі своєї сторони  у заборі зробив окрему хвіртку і вона та її рідні користуються нею. Квартира позивачки дійсно  знаходиться посередині будинку. Вона не заперечує, щоб позивачка користувалась за потреби і її хвірткою. Проте не вбачає і підстав  для заборони  позивачці користуватись спірною хвірткою, якою вона користується протягом всього свого  життя.

       Вислухавши осіб, що приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за такими підставами.

      Судом встановлено, що позивач є власником квартири № 3 в одноповерховому тьохквартирному будинку АДРЕСА_1  після  смерті ОСОБА_4 Співласниками інших двох квартир є ОСОБА_3, та ОСОБА_5

   Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області  від  22.11.2010 року  в порядку упорядкування дольового співвідношення часток між співвласниками будинку АДРЕСА_1 визнано:

  За ОСОБА_3 право власності на 42/100 ідеальних долі в житловому будинку АДРЕСА_1, а саме на кімнати:  3-2;  3-3; 3-4, площею     35,2 кв. м ( для розрахунку частки  без плити 35,8 кв.м), а також: частину жилої прибудови А’-1, а саме: приміщення 3-1  та 3-5 площею  10,8 кв.м,  літню кухню Б-1, ганок б-1, сарай-Б’-1, ганок б’-1, сарай  Е-1, сарай Л-1, погріб   п/д,  вбиральню Ж-1, навіс   Н-1, водогін  № 4, паркан  №7.

    За ОСОБА_1 право власності на 31/100 ідеальних долі в житловому будинку АДРЕСА_1, а саме: кімнати  2-2; 2-3 площею 26,2 кв.м, а також    на   частину жилої прибудови А’-1, а саме: приміщення 2-1; 2-4 площею 10,4 кв.м, літню кухня Р-1, сарай З-1, вбиральня О-1.

    За ОСОБА_2 право власності на 27/100 ідеальних долі в житловому будинку АДРЕСА_1, а саме: на кімнати   1-2;  1-3 площею 22,0 кв.м ( для розрахунку частки груби  22,7 кв.м ), а також      частину жилої прибудови А’-1, а саме: приміщення 1-1;   площею 5,8 кв.м, тамбур а-1,  ганок а’-1, сарай Г-1, сарай В-1, погріб п/д,    вбиральню  Д-1,  водогін  № 1, паркан № 5, хвіртку № 6,паркан № 2,  мощення 1.

  За практикою, що склалась протягом тривалого часу  позивач ОСОБА_1 користувалась хвірткою №6 для входу  на подвір”я та до своєї  квартири та  виходу з них, так  як її квартира знаходиться  посередині  даного будинку і іншого шляху  потрапити до свої квартири у позивачки  немає.

  Відповідно до ст.. 3 ЦПК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, а також справедливість, добросовісність та розумність

      Відповідно до ст. 391 ЦК України  власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

            Ст. 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном може бути встановлене щодо земельної ділянки, або інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

         Судом встановлено, що  відповідач чинить перешкоди позивачці у користуванні своєю власність, а саме загрожує закрити  хвіртку та  позбавити її  можливості входу та виходу до своєї частини будинку, мотивуючи, що до позивач ходить багато людей, який порушують її спокій.

         Проте ніяких доказів для підтвердження своїх  доводів не надала.

         Проте, досліджуючи договір дарування від 02.08.2004 року, укладений між ОСОБА_6,, та ОСОБА_2, встановлено, що відповідач  ОСОБА_2, є власником лише Ѕ частини хвіртки . зазначеної під № 6 в домоволодінні розташованому  по АДРЕСА_1.

      Згідно наданого технічного паспорта  позивачем ОСОБА_1, вбачається, що вона також є є власником Ѕ частини  даної хвіртки , зазначеної під № 6. відповідно і позивач і відповідач , як співвласники даної хвіртки  мають однакове право  користуватись нею. І  ні одна, ні інша  із сторін не  може  позбавити іншу сторону права на таке користування. Крім того встановлено, що належна позивачеві частка  у домоволодінні, розташованому в АДРЕСА_1, знаходить посередині будинку, зробити окремий вихід, як це зробила, третя особа, вона не має можливості.

      Відповідно суд  вважає за можливе зобов»язати відповідача усунути перешкоди та надати ОСОБА_1  безстрокове право користування хвірткою № 6 в будинку АДРЕСА_1, а саме право вільного входу та виходу до належної  ОСОБА_1 на праві власності  31/100 частини будинку, розташованого в АДРЕСА_1 через хвіртку  під № 6.

        Посилання відповідача на те. що вона одна  ремонтує хвіртку, а позивачка  цього не робить, хоч і користується нею не відноситься до предмету  даного спору, як  вимога  відповідача  по зобов»язання  позивачки знести огорожу навколо належної їй частини домоволодіння.

            На основі ст. 386, 392  Керуючись ст. 10,60,212 ЦПК України суд,-

                                             ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити

          Зобов»язати  ОСОБА_2 надати ОСОБА_1  безстрокове право користування хвірткою № 6 в будинку АДРЕСА_1, а саме право вільного входу та виходу до належної  ОСОБА_1 на праві власності  31/100 частини будинку, розташованого в АДРЕСА_1 через хвіртку  під № 6

     Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі  апеляційної скарги до Верхньодніпровського районного суду. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Головуючий