Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 березня 2011 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючої судді :                                                  Писанець Н.В.,

при секретарі:                                                          Афендиковій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Красноармійська про відшкодування моральної шкоди, пов»язаною з травмою на виробництві,-             

В С Т А Н О В И В :

        Позивач ОСОБА_1 звернувся до Державного підприємства вугільна компанія «Красноліманська» суду з позовом до про відшкодування моральної шкоди, пов»язаною з травмою на виробництві. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що  з 07.11.2005 року по 10.11.2010 року він знаходиться у трудових відносинах з відповідачем, де працював на різних посадах. 13 липня 2010 року його було травмовано на підприємстві, де він працював при виконанні ним трудових обов»язків.

        Рішенням Донецької обласної МСЕК від 10.11.2010 року йому була встановлена 2 група інвалідності та визначена втрата працездатності –80 %. Внаслідок нещасного випадку на виробництві йому було встановлено діагноз: гострий дискогенний пояснично-крестцовий радикуліт з вираженим больовим, м-тоничним горішковим синдромом. У зв»язку з цим, вважає, що йому була  заподіяна моральна шкода, яка полягає  в тому, що після одержання травми, а також в подальшому він зазнав дуже сильного фізичного болю і страждань, після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина. У зв»язку із значною втратою працездатності –80% - йому рекомендована надомна робота, яка не забезпечить йому та його родині належного рівня доходу.

Позивач вважає, що діями відповідача по незабезпеченню безпечних умов праці йому спричинена моральна шкода, у відшкодування якої просить стягнути з відповідача на його користь 100 000,00 грн.

         У судове засідання належним чином повідомлений позивач не з»явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності у зв»язку з тяжким станом здоров»я, підтвердив позовні вимоги, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсягу.

         Представник відповідача Державного підприємства вугільна компанія «Краснолиманська», повідомлений про час та дату розгляду справи -  у судове засідання не з»явився, просив розглядати справу за його відсутності, надав письмові заперечення, долучені до матеріалів справи, у яких позовні вимоги не визнав, вказавши, що між позивачем та відповідачем мали місце трудові правовідносини. Посилання позивача на ст. 23 ЦК України , на його думку, є хібним, оскільки відшкодування моральної шкоди відповідно до вказаної статті відноситься до позадоговірної відповідальності.  Також вважає, що вимоги позивача про стягнення сум моральної шкоди в порядку, передбаченому ст.ст.1167 та 1187 ЦК України є неправомірними, оскільки вони не поширюються на трудові відносини. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

          Представник третьої особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Красноармійську, також будучи повідомленим про час та дату розгляду справи, у судове засідання не з»явився, просив розглядати справу на розсуд суду за наявними у матеріалах справи доказами.

        Суд, з»ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

         В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 07 листопада 2005 року знаходиться у трудових відносинах з відповідачем, де працював на різних посадах, а з 10 листопада 2010 року звільнився за станом здоров»я (а.с.10-11).

       13.07.2010 року позивача було травмовано на підприємстві, де він працював, при виконанні ним трудових обов»язків. За наслідками розслідування нещасного випадку було видано акт №27 за формою Н-1 від 20.08.2010 року, згідно якого позивач отримав гострий дискогенний пояснично-крестцовий радикуліт з вираженим больовим, м-тоничним горішковим синдромом ( а.с. 9).

     Згідно довідки Донецької обласної МСЕК від 10.11.2010 року йому була встановлена 2 група інвалідності та визначена втрата працездатності –80 %.  ( а.с. 23-25).

      Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

     Законом України «Про охорону праці», а саме ч. 1 ст. 9 було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров»я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

     Згідно пункту 27 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»та пункту 22 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили  втрату працездатності»на 2006-2007 роки було призупинено.

     Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

                    Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної ( немайнової ) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

     Судом встановлено, що, у зв»язку з нещасним випадком на виробництві  позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 80% професійної працездатності, внаслідок чого у нього змінилися умови його життя, тобто знизилась життєва активність, систематичне нездужання, мали місце послаблення організму, переживання з приводу погіршання свого стану здоров»я.   

    Оскільки  позивач ОСОБА_1 отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві і при цьому мало місце протиправність дій відповідача Державного підприємства вугільна компанія «Краснолиманська», суд приходить до висновку, що моральна шкода, яку зазнав позивач, є наслідком дій умов виробництва, пов»язаних з порушенням Закону України «Про охорону праці», «Положення про ділянку з видобутку вугілля № 3», Правил безпеки у вугільних шахтах.  

      Вищезазначені вимоги законодавства, а також роз»яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року « Про судову практику по справам про відшкодування моральної ( немайнової)  шкоди»пов»язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв»язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

     Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акти про розслідування  нещасного випадку, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, виписки із історії хвороби.

     Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу Курі заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237 КЗпП України, роз»ясненням Пленуму Верховного Суду України позивач має право на її відшкодування.

Посилання представника відповідача на відсутність моральних страждань у позивача, їх недоведеність, суд не бере до уваги у зв»язку з тим, що саме діями відповідача позивачу спричинені моральні страждання, пов’язанні із систематичним нездужанням, послабленням організму, переживання з приводу погіршання свого стану здоров»я, які є прямим наслідком нещасного випадку, в результаті якого позивачем була частково втрачена працездатність, працюючи у шкідливих і небезпечних умовах на вугільному підприємстві.

    Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг, інтенсивність  і тривалість психічних страждань, а також той факт, що професійна працездатність у зв»язку з нещасним випадком на виробництві , втрачена на 80 %, а також враховує, що позивач визнаний інвалідом 2-ї групи, що не позбавляє його можливості працевлаштування з урахуванням обмежень у праці, що він отримує пенсію у зв»язку з інвалідністю, і відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, виходячи з засад розумності та справедливості, частково задовольняє позовні вимоги.

    Виходячи із викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача  Державного підприємства вугільна компанія «Красноліманська»на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.

       На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 3,5,7,8,10,14,57-6-,79,88,208-209,212,218 ЦПК України, суд,-

                                                       В И Р І Ш И В :

      Позовні вимоги ОСОБА_1 до  Державного підприємства вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Красноармійська про відшкодування моральної шкоди, пов»язаною з травмою на виробництві  - задовольнити частково.

     Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»»р-р 26003301241 в Філії –Красноармійське відділення № 2863 ВАТ «Державний Ощадний Банк України », МФО 394233, код ЄДРПОУ 31599557 на користь ОСОБА_1   20 000,00 грн. ( двадцять тисяч грн.) 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

    В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1–відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.

Суддя: