Справа № 2-374

2011 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

            10 лютого 2011 року                                                    м.Яворів

                                                        Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого -                судді        Варениця В.С.

при секретарі                                  Мельник Є.Є.

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в місті Яворові

цивільної справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 та ОСОБА_3

про стягнення боргу по договору позики,-

В С Т А Н О В И В:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить  постановити рішення, яким стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в його користь гроші в сумі 30000 доларів США. Позовні вимоги мотивовано тим, що у січні 2008 року він позичив своєму синові ОСОБА_2 та невістці ОСОБА_3 для покупки квартири в м.Новояворівську гроші в сумі 30000 доларів США, які вони обіцяли повернути на протязі двох років до січня 2010 року. Факт позички грошей відповідачі не заперечують, За вказані гроші відповідачі купили квартиру АДРЕСА_1, але до вказаного терміну борг не повернули.

При розгляді справи позивач ОСОБА_1 заявлений позов підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Додатково позивач пояснив, що він по усній домовленості з сином та невісткою позичив гроші, які він отримав за продаж однокімнатної квартири, для купівлі ними для спільного проживання трьохкімнатної квартири. Просить позов задоволити.

Представник позивача ОСОБА_1 –адвокат ОСОБА_4 вважає, що при розгляді справи встановлено, що його довіритель позичив відповідачам для купівлі трьохкімнатної квартири 30000 доларів США по усній домовленості даний факт визнає відповідач ОСОБА_2, під час попереднього розгляду справи по поділу квартири також відповідач ОСОБА_3 визнала, що для придбання квартири батьки відповідача дали 30000 доларів. З відповідачів слід стягнути в користь його довірителя по половині позиченої суми.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлений позов визнав та пояснив, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 вони помирилися і знову стали проживати однією сім’єю. За час спільного проживання в них народилася третя дитина. Тоді вони вирішили купити трьохкімнатну квартиру, але повністю грошей не мали і вони домовилися, що позичуть грошей в його батька ОСОБА_1, який на той час продав однокімнатну квартиру. Він звернувся до батька, який погодився позичити 30000 доларів для купівлі трьохкімнатної квартири. Також він позичив гроші в кума, взяв кредит в банку і решту грошей вони мали своїх. Договір купівлі-продажу квартири був оформлений на нього. Пізніше ОСОБА_3 знайшла собі іншого чоловіка, забрала свої речі, дітей і проживає в найманій квартирі в м.Новояворівську. Він згідний повернути батькові половину позичених грошей, а другу половину повинна віддати ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заявленого позову не визнала та пояснила, що дійсно після розірвання шлюбу вона помирилася з ОСОБА_2, знову стала з ним проживати однією сім’єю, народила третю дитину. Так як вони проживали в однокімнатній   квартирі,   то  вирішили  купити  трьохкімнатну  квартиру.  На  купівлю квартиру вони мали трохи своїх грошей, ОСОБА_2. взяв позику в банку, позичив гроші в свого кума, її мама дала 7000 доларів США і якісь гроші давали батьки ОСОБА_2, але яку суму вона не знає. Вона згоди на позику в позивача ОСОБА_1 не давала, від позивача грошей не отримувала. Просить в позові відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 –адвокат ОСОБА_6 вважає, що власником трьохкімнатної квартири є ОСОБА_2, договір позики в письмовій формі не укладався, грошова допомога в придбанні квартири не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог до його довірительки.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що стверджується наявними доказами та визнається сторонами, що сторони по справі з 03.08.2002 року по 26 березня 2006 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано в судовому порядку за позовом ОСОБА_3

Від даного шлюбу, згідно пред’явлених копій свідоцтв про народження, сторони мають двох неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Судом також встановлено, що визнали сторони, що з вересня 2006 року сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знову стали проживати однією сім'єю, позивач ОСОБА_3 народила дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 року року народження, своє батьківство відносно якої відповідач ОСОБА_2 визнає.

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 11 січня 2008 року гр.ОСОБА_2 придбав у гр.ОСОБА_10 та гр.ОСОБА_11 квартиру АДРЕСА_1 в м.Новояворівську Яворівського району Львівської області.

При розгляді судом встановлено, що на придбання вищевказаної квартири позивач ОСОБА_1 позичив відповідачу ОСОБА_2 30000 доларів США, які останній разом іншими коштами заплатив продавцям за куплену квартиру.

Після купівлі квартири і проведення ремонту відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом зі своїми дітьми поселилися в придбану квартиру, де разом проживали до травня 2010 року.

Після припинення спільного проживання відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визначення частки в спільній сумісній власності і рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 05 листопада 2010 року позов будо задоволено частково, було визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в м.Новояворівську Яворівського району Львівської області. Під час розгляду вищевказаної справи відповідач ОСОБА_3 визнавала, що потрібної суми для купівлі трьохкімнатної квартири в неї та ОСОБА_2 не було, то батьки ОСОБА_2 продали однокімнатну квартиру і дали їм 30000 доларів США.

З врахуванням вищенаведеного, суд критично оцінює заперечення відповідача ОСОБА_3 щодо позики грошей в сумі 30000 доларів США у позивача ОСОБА_1 і визнає їх як намагання уникнути цивільної відповідальості по виниклих правовідносинах. Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Таким чином, суд визнає, що дійсно між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено  договір позики грошей в сумі 30000 доларів США на термін до січня 2010 року, які були використані для придбання квартири, яка визнана спільною сумісною власністю відповідачів по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3

При цьому суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

А згідно з ст.1046 ЦК України по договору позики позичальник зобов’язується повернути  позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Оскільки на даний час отримані по договору позики кошти позивачу не повернуті, то захист порушеного права позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Так як договір позики укладено в іноземній валюті, то стягненню підлягає національна валюта по курсу Національного банку України. Станом на 10.02.2011 року офіційний курс долара США до української гривні  становить 794 грн 30 коп  за 100 доларів США. Таким чином сума позову становить 238290 грн 00 коп. /30000 доларів США  х  07,943 грн/.

Оцінюючи докази по даній справі в їх сукупності, суд приходить до висновку,  що заявлені позовні вимоги в судовому засіданні знайшли своє підтвердження, відповідачі свої зобов’язання добровільно не виконують, а тому заявлений позов в частині стягнення боргу з відповідачів в рівних частинах слід задоволити .

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 212 ЦПК України, ст.ст.1046, 1047, 1049, 1050, 1051 ЦК України, ст.ст.60, 61, 62, 63, 65 СК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

позов задоволити. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 15 000 доларів США, що по курсу Національного банку України  на день винесення рішення становить  119145 грн 00 коп, боргу по договору позики.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 15 000 доларів США, що по курсу Національного банку України на день винесення рішення  становить 119145 грн 00 коп, боргу по договору позики.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 177 грн 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 824 грн 50 коп судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 824 грн 50 коп судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення  шляхом подання апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СУДДЯ: