Справа № 2010/2-595/11
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.01.2011 Дергачівський районний суд Харківської області
в складі: головуючого –судді Нечипоренко Н. М.
при секретарі Носачова І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дергачі цивільну справу за позовною заявою Моторне (страхове) бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат пов*язаних з виплатою страхового відшкодування ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач просить суд постановити рішення, згідно якому стягнути з відповідача 12276,37 гривень посилаючись на те, що 15 січня 2008 року в м. Одеса з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода. На час вчинення ДТП відповідач не мав чинного договору обов*язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль, що належав ОСОБА_2. Згідно з висновком спеціаліста-автотоварознавця розмір матеріального збитку становить 9853,04 гривні, які були виплачені потерпілому. Крім того, були понесені витрати в розмірі 100,00 гривень за послуги аварійного комісара, 1500,00 гривень за послуги з надання правової допомоги з боку ПП Юридична фірма «Платон». Також, позивач просить стягнути компенсацію інфляційних витрат у розмірі 2179,66 гривень та подвійну облікову ставку НБУ у розмірі 742,87 гривень.
Відповідач не з"явився в судове засідання, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що мається поштове повідомлення.
Представник позивача в судове засідання не з»явився, надавши заяву, в якій повідомляється, що позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи, просить справу розглянути за його відсутності.
З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Судом встановлено, що 15 січня 2008 року в м. Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода з вини ОСОБА_3 що підтверджено копією постанови Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2008 року (а.с.26).
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Шевроле Нива» державний номерний знак ВН 9851АА під керуванням ОСОБА_2, що підтверджено довідкою відділу забезпечення діяльності підрозділів ДПС УДАІ ГУМВС України Одеській області (а.с.6).
На час вчинення ДТП відповідач не мав чинного договору обов*язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з висновком № 2 спеціаліста-автотоварознавця від 18 лютого 2008 року розмір матеріального збитку становить 9853,04 гривні (а.с.10-13).
Відповідно до пп. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов*язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно ст. 22 вищезазначеного Закону МТСБУ відшкодовує у встановлених цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров*ю та майну третіх осіб під час ДТП.
У зв*язку з настанням події, передбаченої пп. «а»п.41.1 ст. 41 Закону, позивач здійснив виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 7513,48грн., про що мається копія платіжного доручення № 742 від 19 травня 2008 року (а.с.25).
Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно ст. 1191 ЦК України та п.38.2.1 ст. 38 Закону після проведення виплати на користь ОСОБА_4 у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача.
01.07.2008 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про добровільну компенсацію понесених витрат, однак, відповідач відшкодування не здійснив.
Разом з тим суд зауважує, що не підлягає до задоволення вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача 100,00 гривень сплачених витрат аварійного комісара, оскільки відшкодування таких витрат не передбачене Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», кошти, в зазначеній сумі, власнику ушкодженого, з вини відповідача, в ДТП 15.01.2008 року, автомобіля Шевроле-Нива, держномер НОМЕР_1, позивачем не виплачувалися, а тому немає підстав їх стягувати з відповідача.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 1500,00 гривень. Суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій часині, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом. Право на правову допомогу також закріплено і в ст. 27 ЦПК.
Відповідно до ч.1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсаційних виплат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»затверджено граничні розміри компенсаційних витрат, пов'язаних з розглядом справ. Так, граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що ПП Юридична фірма «Платон»є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги, а наявність контракту про надання правової допомоги № 45 від 11.11.2009 року, що укладений між Моторним (транспортним) страховим бюро України та ПП Юридична фірма «Платон»(а.с. 19-20) не дає підстав для стягнення з відповідача компенсації понесених позивачем витрат на правову допомогу.
Крім того, з огляду на те, що витрати, пов’язані із наданням правової допомоги, їх склад та розмір належать до предмета доказування в судовому засіданні позивачем, на думку суду, представлені письмові докази, не доводять обґрунтованість та розумність їх розміру.
Так, відповідно до умов контракту про надання юридичних послуг №45 від 11.11.2009 року замовник (МТСБУ) доручає, а Виконавець за винагороду приймає на себе зобов’язання з надання правової допомоги. Надання правової допомоги Замовникові здійснюється на підставі Контракту та додаткових угод до нього, за якими Виконавцю доручається здійснити певний перелік робіт та послуг.
Як вбачається з наданого позивачем платіжного доручення № 1965 від 07 травня 2010 позивачем сплачено ПП «Юридична фірма «Платон»1500,00 грн. за юридичні послуги (спр3943),згідно додаткової угоди №15 від 05.05.10р. до контракту № 45 від 11.11.09р.
Однак, в межах розгляду даної цивільної справи інтереси позивача представляв представник за дорученням, виданим від імені Моторного (транспортного) страхового бюро України. Процесуальний статус саме представника передбачено ст. ст. 26, 44 ЦПК України і представник не може одночасно мати процесуальний статус особи , яка надає правову допомогу. ЦПК не відносить до судових витрат витрати на послуги представника. Доказів, що мають підтвердити їх правовий статус як адвоката у відповідності до Закону України «Про адвокатуру», суду надано не було. Крім того, позивачем не надано суду документів, які б свідчили ,що позивачем сплачено 1500,00 грн. саме за надання правової допомоги по розгляду в суді даного спору, а також акту прийому-передачі виконаних юридичних послуг в тій частині, яка стосується його виконання, пов’язаного з розглядом в суді, тому визначена вартість наданих послуг з правової допомоги в сумі 1500,00 грн. суд вважає необґрунтованою, тому в цій частині вимоги позивача визнає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача нарахування за прострочення виконання грошового зобов*язання в сумі 2922,53грн., з яких: 2179,66грн. –компенсація інфляційних витрат, 742,87грн. –подвійна облікова ставка НБУ (упущена вигода). Суд також не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту зазначеної норми випливає, що вона застосовується як відповідальність за порушення грошового зобов»язання, що прямо вказує на те, що між боржником і кредитором повинні існувати певні договірні відносини, які порушені боржником. Між тим, між сторонами у справі не виникало будь-яких грошових зобов»язань, а спірні правовідносини виникли зі спричинення шкоди, пов’язаної з виплатою страхового відшкодування потерпілій особі у порядку регресу.
Так позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх вимог в частині стягнення з відповідача нарахування за прострочення виконання грошового зобов*язання, тому суд відмовляє позивачу в даній частині позовних вимог.
Також, на думку суду, відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення упущеної вигоди, оскільки позивачем не надано доказів наявності упущеної вигоди у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язання та доказів наявності причинного зв’язку між таким невиконанням та упущеною вигодою позивача. У відповідача не було договірних відносин з позивачем, виплата страхового відшкодування –це рід діяльності, заради якої позивач створений, а тому неможна такі виплати вважати підставою для виникнення права вимагати відшкодування упущеної вигоди.
Для обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ч.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст.ст.37.3, 37.2 Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
Судом не приймаються доводи позивача про необхідність аналогії права до спірних правовідносин, оскільки вказані норми Закону передбачають відповідальність за прострочення виплати страхового відшкодування страховиком потерпілій особі, а не за прострочення регресної виплати.
Крім того, відповідно до ст.29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією , а тому не має на меті одержання прибутку.
Враховуючи що позов задовольняється частково, судові витрати суд розподіляє у відповідності до статті 88 ЦПК України.
На підставі ст. ст. 16, 1191 ЦК України, Закону України «Про обов*язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів»та керуючись 10, 11, 60, 209, 212, 214-216, 218 ЦПК України,
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ, Русанівський бульвар, 8, поточний рахунок № 2600101284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, код 21647131) 7513,48 гривень –на відшкодування в порядку регресу витрат пов"язаних з виплатою страхового відшкодування, 75,13 гривень судового збору та 120,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 7708,61 гривень (сім тисяч сімсот вісім гривень 61 копійка).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя І.М. Нечипоренко