Справа № 2010/2-410/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18.03.2011 Дергачівський районний суд Харківської області
в складі: головуючого Нечипоренко І. М.
при секретарі Носачова І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди .
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 757,00грн., моральну шкоду в розмірі 5000,00грн. та судові витрати посилаючись на те, що 05 жовтня 2009 року відповідач ударив її в лівий висок цеглою, після чого вона упала та знепритомніла, потім він бив її ногами у присутності її чоловіка ОСОБА_3. Того ж дня був викликаний лікар Безруківської амбулаторії, який засвідчив її стан здоров*я, а саме: гостра черепно-мозкова травма, струс мозку, втрата свідомості. Після чого була викликана карета швидкої допомоги, яка відвезла її до Дергачівської лікарні. Згідно акту експертизи № 342/09-Д від 06.10.2009 року їй були завдані легкі тілесні ушкодження. Згідно постанови Дергачівського РВ в порушенні кримінальної справи було відмовлено у відношенні ОСОБА_2 На лікування вона потратила 757,00 гривень, про що маються відповідні чеки. Крім того, їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює в 5000,00 гривень.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі та пояснили про обставини справи, як зазначено вище.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову в повному обсязі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно постанови, затвердженої начальником Дергачівського РВ ГУМВС України в Харківській області від 14 жовтня 2009 року в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст. 129 ч.1, ст. 296 ч.1 КК України відмовлено у зв*язку з відсутністю складу злочину в їх діях (а.с.6).
В наданій позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 757,00 гривень та моральну шкоду в розмірі 5000,00грн.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 ч.1 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 27 березня 1992 р. № 6 (зі змінами, внесеними постановами від 08.07.94 р. № 7, від 30.09.94 р. № 11 та від 25.05.98 р. № 15) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи не містить даних про наявність вини відповідача в спричиненні позивачці тілесних ушкоджень, а самі акти та висновки медичного обстеження, за відсутності інших доказів, не можуть свідчити, що саме він завдавав тілесних ушкоджень позивачці.
Крім того, позивачкою не надано доказів про наявність причинного зв'язку між спричиненими їй тілесними ушкодженнями та погіршенням стану здоров'я.
Матеріалами справи та наявними в ній доказами не доведено, що саме відповідачем була причинена позивачу майнова шкода, розмір якої становить 757,00 гривень і на підтвердження даної обставини позивачем не надано належних та допустимих доказів.
Суд не бере до уваги показання свідків у судовому засіданні ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки вони не були безпосередніми очевидцями подій, що мали місце 05 жовтня 2009 року, на які, як на підставу своїх вимог, посилається позивач.
Частиною 4 ст. 61 ЦПК України встановлено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення
обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Позивачем ні вирок суду, ні постанова у відношенні ОСОБА_2 з питань, чи мало місце причинення останнім тілесних ушкоджень ОСОБА_1 05 жовтня 2009 року та чи вчинені вони цією особою, надано не було.
Суд не бере до уваги надані позивачем касові чеки (а.с. 19-27), оскільки ОСОБА_1 не довела, що саме зазначені в чеках ліки були їй призначені у зв*язку з причиненням їй тілесних ушкоджень саме ОСОБА_2, яке ніби-то мало місце 05 жовтня 2009 року.
Крім того, суд не бере до уваги надану позивачем, як письмовий доказ, світлокопію амбулаторної картки (а.с.8-13), оскільки згідно ч.1 статті 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Із даної світлокопії картки не можна встановити відомостей, які б мали значення для справи.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Позивачем не надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вини відповідача у заподіянні їй моральної шкоди.
Виходячи з недоведеності факту спричинення відповідачем тілесних ушкоджень позивачу, вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на її користь витрат на придбання ліків та моральної шкоди задоволенню не підлягають.
На підставі ст.ст. 16, 23, 1167 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-216, 218 ЦПК України.
В И Р І Ш И В :
Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.М. Нечипоренко