Справа №2-772/11

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

21.03.2011 року Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:  

головуючого судді                                                                                              Заболотного В.М.,

при секретарі                                                                                                                       Студинській К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Світоч» Наддніпрянської селищної ради м. Херсона, про стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона працювала на КП «Світоч» з 07.02.2009 року по 31.03.2010 року на посаді оператора КНС та з 03.09.2010 року по теперішній час працює на посаді контролера по воді. На день звільнення 31.03.2010 року позивачу підприємством було нараховано заробітна плата в сумі 3297,61грн. яка не була виплачена до теперішнього часу. Крім того за період роботи з вересня 2010 року по січень 2011 року утворилась нова заборгованість. Стверджує, що розрахунок з нею не проведено, хоча вона неодноразово звертався до відповідача з проханням про виплату зазначених сум на що постійно надавалася відповідь, що підприємство має фінансові труднощі у зв’язку з чим відмовлено у проведенні розрахунку. Вважає, що відповідно до ст.116 КЗпП України відповідач повинен виплати їй заробіток. Також зазначає, що діями відповідача їй було завдано значних моральних страждань. На підставі викладеного просить суд стягнути з Комунального підприємства «Світоч» Наддніпрянської селищної ради м. Херсона на її користь 6369,55грн. заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за періоди з грудня 2009 року по березень 2010 року та з вересень 2010 року по січень 2011 року, 13170,96грн. середнього заробітку в рахунок відшкодування за час затримки остаточного розрахунку та 2000,00грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди. Судові витрати покласти на відповідача.

Позивач у судове засідання не з’явилась, на адресу суду надала письмову заяву, згідно якої підтримала заявлені вимоги, просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові та розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов в частині стягнення заробітної плати є обґрунтованим, законним та таким, що підлягає задоволенню, в частині стягнення моральної шкоди є таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з відповідачем, а саме з 07.02.2009 року по 31.03.2010 року працювала на посаді оператора КНС та з 03.09.2010 року по теперішній час працює на посаді контролера по воді.

Відповідно до наказу №43 від 31.03.2010 року ОСОБА_1 було звільнено (посада оператор КНС) з КП «Світоч» за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням) з 31.03.2010 року; відповідно до наказу №53 від 03.09.2010 року позивача було прийнято на роботу до КП «Світоч» на посаду контролера по воді.

Відповідно Довідки про заробітну плату №4 від 14.02.2011 року, наданої відповідачем, заборгованість підприємства з заробітної плати, на час звільнення, перед позивачем складала 3297,61грн., яка до теперішнього часу невиплачена, крім того перед позивачем виникла заборгованість за період роботи з вересня 2010 року по січень 2011 року у розмірі 3071,94грн. Як вбачається з письмових пояснень позивача, на неодноразові звернення про погашення заборгованості відповідач не реагує.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Беручи до уваги вищевикладене, заборгованість відповідача перед позивачем з заробітної плати становить 19540,51грн. з яких: нарахована заробітна плата, що не виплачена при звільненні 31.03.2010 року та нарахована, але невиплачена заробітна плата за період з вересень 2010 року по січень 2011 року загалом у розмірі 6369,55грн. та 13170,96грн. середнього заробітку в рахунок відшкодування за час затримки остаточного розрахунку, а саме за 11 місяців за період часу з 31.03.2010 року по 28.02.2011 року з урахуванням середньомісячної заробітної плати у розмірі 1197,36грн., згідно Довідки про заробітну плату №4 від 14.02.2011 року. Середньоденна заробітна плата нарахована згідно Постанови КМУ №100 від 08.02.1995року, якою затверджено «Порядок  нарахування середньої заробітної плати».

Враховуючи викладене, суд на підставі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заробітної плати є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає, що відшкодуванню з відповідача на користь позивача також підлягає і моральна шкода, завдана їй. На думку суду, вказана шкода полягає в тому, що позивач відчувала психологічний дискомфорт, і не в змозі була у повному обсязі приділяти час своїй родині, рідним та близьким, займатися своєю улюбленою роботою, також повинен був відвідувати правоохоронні органи, експертні організації, що привело до додаткових затрат життєвої енергії та моральним хвилюванням. Розмір заявленої позивачем суми моральної шкоди, на думку суду, не в повній мірі відповідає характеру та ступеню її душевних переживань, викликаних невиплатою заробітної плати, в зв’язку з чим, суд вважає в цій частині задовольнити її позовні вимоги частково.

Суд прийшов до висновку, що відповідачем порушені конституційні та трудові права позивача та позов підлягає задоволенню, а оскільки позивач звільнений від сплати державного мита та ІТЗ, то згідно зі ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню 201,12грн. державного мита та 120,00грн. витрат на ІТЗ.

Керуючись ст.ст.116, 233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст.ст.23, 1167 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 130, 174, 212, 213, 214,  215, 224 – 226, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Світоч» Наддніпрянської селищної ради м. Херсона, про стягнення заробітної плати – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Світоч» Наддніпрянської селищної ради м. Херсона на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 6369,55грн., 13170,96грн. середнього заробітку в рахунок відшкодування за час затримки остаточного розрахунку та 1000,00грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди, а всього 20540,51грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Світоч» Наддніпрянської селищної ради м. Херсона на користь держави 205,40грн. судового збору.

Стягнути з Комунального підприємства «Світоч» Наддніпрянської селищної ради м. Херсона на користь територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області 120,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою згодою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Дніпровського районного суду м. Херсона.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                              Заболотний В.М.