Справа № 2а-1962/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          11 березня  2011 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого –судді Котешко Л.Л.

при секретарі            Лактіоновій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі міста Севастополя про визнання  бездіяльності протиправною, нарахуванні та сплаті недосплаченої надбавки до пенсії,  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 15 лютого 2011 року  звернулась до суду з вимогами до відповідача про зобов’язання нарахувати та сплатити на користь позивача підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з серпня по грудень 2010 року в сумі 719,60 грн., з січня по лютий 2011 року в сумі 300 грн., а всього 1019,60 грн., а також зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити на її користь підвищення до пенсії як дитині війни з березня 2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

В судове засідання позивач не з’явилась, у заявлених позовних вимогах заявила клопотання з проханням про розгляд справи за її відсутність, позовні вимоги підтримує  у повному обсязі.

Представник відповідача –УПФУ в Нахімовському районі м. Севастополя в судове засідання не з’явився, про дату судового засідання був повідомлений, причини неявки суду не повідомив.  

Відповідно до ст. 128 ч.4 КАС України, визнаючи наявні матеріали про права і взаємостосунки сторін достатніми, суд знаходить можливим розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити постанову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

          Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року є дитиною війни, яка на час закінчення (02.09.1945 р.) Другої світової війни не досягла 18 років. Дана обставина не заперечується відповідачем та підтверджується наданою суду копією посвідчення позивача, у якому зазначено, що вона є дитиною війни. Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якої діяла до 01.01.2008 року, дітям війни повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно чинному законодавству розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав або встановлював цей розмір, немає. Мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  ( в редакції до 28.12.2007 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 року № 489-V, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року № 2195-IV, на 2007 рік зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, положення п.12. ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії ст.6 «Про соціальний захист дітей війни»визнані не конституційними.

Згідно ч.2 ст. 152 Конституції України, відповідно до якої Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення зворотної дії в часі не має.

Правові підстави для нарахування підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивач набула з 09.07.2007 року, відповідно до зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Згідно пп. 2,41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року № 107-IV, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року № 2195-IV, викладено в новій редакції згідно якої, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої до учасників війни. Частиною 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, пп..2,41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих акті України»від 28.12.2007 року № 107-VI, визнано неконституційними.

Тобто з 22 травня 2008 року позивач має право на отримання підвищення пенсії не на 10% від прожиткового мінімуму для осіб які  втратили працездатність, а на 30% мінімальної пенсії за віком.      

Також  суд звертає увагу відповідача на те, що у Рішенні  КСУ N 6-рп/2007 у питанні щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, Конституційним судом вказано на те, що: "закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України", що також узгоджується з абзацом шостим пункту 4 мотивувальної частини Рішення N 6-рп/2007) ; "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення N 10-рп/2008) .

Відповідно до статей 105,162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.

Статтею  71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році  встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа  норма  передбачає  встановлення  в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється  на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Враховуючі вищевикладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки судом встановлено порушення відповідачем норм права, які регулюють спірні правовідносини,  та про необхідність не стягнення певної суми грошових коштів на користь позивача, а визнання протиправною бездіяльності  відповідача  щодо нарахування та сплати позивачу суми пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування  та отримання доплати до пенсії, а також про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії позивачу з 15.08.2009 року по 15.02.2011 року включно, з урахуванням сплачених коштів, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки крім вищезазначеного: реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто доводи відповідача про відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії та відсутності відповідного фінансування не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки саме на органи пенсійного фонду України покладено обов’язок перерахування на виплати пенсії з відповідними підвищенням. З огляду на викладене, на думку суду,  дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України.     

Суд  вважає  безпідставними  вимоги  позивача про сплату сум допомоги починаючі з березня 2011 року, оскільки  саме на час розгляду справи судом  встановлено порушення  з боку  органів виконавчої влади на отримання належних  їй соціальних виплат,   що узгоджується з ч.1 ст. 2 КАС України.

Виходячи зі змісту вказаної статті, позивач має право звертатись до суду за захистом саме порушеного права, а тому порушення права особи у майбутньому не може бути підставою для захисту під час розгляду даної справи, оскільки це порушення не може бути умовним, а отже, захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси, які порушені з боку органів державної влади.                      

          Керуючись ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року № 2195-IV, ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008,  ст. 2,12, 70, 71, 76, 79, 94, ст. 128 ч.4, 159-163, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі міста Севастополя призвести перерахунок та виплату  підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, виходячи з розміру встановленого ст.28 Закону України про «Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування»від 09.07.2003 року за період з 15 серпня 2010 року по 15 лютого 2011 року, з урахуванням сплачених коштів.

          В решті позову відмовити.

       Судові витрати віднести  за рахунок держави.

 Постанова суду може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Нахімовський районний суд м. Севастополя шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.  

Суддя Нахімовського райсуду

      м.  Севастополя                                                                                                   Л.Л.  Котешко