Справа № 2-а-1144 /11

П О С Т А Н О В А

                       І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

22 лютого 2011 р. Жовтневий районний суд міста Маріуполя у складі  судді Чмель О.Л. розглянувши в порядку письмового провадження у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання бездіяльності противоправною та  зобов’язання зробити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідача, вказала, що вона віднесена до категорії дітей війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків, яку відповідач виплатив частково. Вважає невиплату в повній мірі відповідачем зазначеного підвищення протиправною та просить зобов'язати відповідача зробити  перерахунок та виплатити підвищення до пенсії починаючи з 09.07.2007 р.  по 31.12.2007 р та з 22.05.2008 р по 31.12.2008 та з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р та з 01.01.2011 р. та довічно.  Позивачка надала заяву про розгляд справи за її відсутності та поновлення строку позовної давності, оскільки він пропущений з поважних причин в зв’язку з престарілим віком та тим, що вважала, що відповідач, який наділений державою обов’язком по захисту її прав виплатить належне їй вказане підвищення пенсії.

Відповідач в судове засідання не з’явився, просив розглянути справу за його відсутності,  надав до суду письмові заперечення. В останньому зазначає, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни»передбачає, що фінансування витрат пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то отже не убачається будь-яких порушень законодавства з боку УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007 визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та ці положення втратили чинність. Таким чином, норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є діючими з 09.07.2007. Також рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». На підставі цього рішення втратила чинність нова редакція ст. 6 Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Разом з тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»не передбачені виплатити відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». 28.05.2008 Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п. 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у   твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн. та з 1 жовтня - 49,80 грн. Отже, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Крім того, зазначив, що позивачем пропущений річний строк на звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Тому просить суд відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Позивачка,  ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя та отримує пенсію за віком.

       Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»( 2195-15 ), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»( 3235-15 ) було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»( 2195-15 ), запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. З 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

           Відповідно  до ст. 71  Закону України «Про державний бюджет України  на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом (489-16 ), на 2007 рік  зупинено, зокрема,  дію ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

         Поряд з цим,  09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі №  1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено рішення  №6-рп/2007, відповідно до  якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України  на 2007 рік» від 19.12.2006 року.

        Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про державний бюджет України  на 2007 рік»не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше ( додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Рішення КСУ у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення КСУ є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.     

  Виходячи із зазначеного суд вважає, що  за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007  року діти війни мали право на  отримання підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, дії відповідача за цей період слід визнати протиправними.

Законом України «Про державний бюджет України  на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року № 107-УІ були внесені зміни в тому числі й до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст ст.  6   викладений в такій редакції: «Дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»до пенсії або   щомісячного довічного грошового утримання чи державної  соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову  службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак рішенням КСУ № 10-рп від 22.05.2008року) визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними),  положення, зокрема, пункту 41 розділу 11 Закону України  «Про державний бюджет України  на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно  до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції  ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2пункту 41 розділу 11 Закону України  «Про державний бюджет України  на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі рішення  Конституційного Суду України  № 10- рп від  22.05.2008 року  втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України   була прийнята постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах:  з 22 травня 2008 року –48,10 гривні, з 1 липня 48,20 гривні та з 1 жовтня –49,80 гривні.

Соціальна допомога дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону.

  Виходячи із зазначеного суд вважає, що  за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008  року діти війни мали право на  отримання підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, дії відповідача за цей період слід визнати протиправними.

Статтею 71  Закону України  «Про Державний бюджет України  на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від  розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплати, вихідним  критерієм яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на  спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни  підвищення або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, дії  відповідача також слід визнати протиправними.

            На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Згідно ст. 58 Закону України " Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум складає: з 01.01.2008 року - 470 грн., з 01.04.2008 року - 481грн., з 01.07.2008 року -482 грн., з 01.10.2008 року -498 грн.

Згідно ст. 54 Закону України " Про Державний бюджет України на 2009 рік»від 26.12.2008 р. встановлено прожитковий мінімум  на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних прав населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 р.

Законами  від 20.10.2009 р. «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»та  від 06.11.2009 р. «Про внесення змін в Закон України «Про державний бюджет України на 2009 р.» установлений прожитковий мінімум на одну особу  з 01.11.2009 р. 701 грн.

Судом встановлено, що відповідач  виплачує позивачу підвищення до пенсії  не в повному обсязі, а саме:  з січня 2008 р.  по 47 грн., з квітня  2008 р. по 48,20 грн., з жовтня 2008 р.  по 49,80 грн.

Таким чином відповідача слід зобов’язати зробити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 р та з  01.01.2009 р. по 31.12.2010 р та з 01.01.2011 р,  з урахуванням виплачених коштів за рахунок Пенсійного фонду України.

 З огляду на посилання відповідача на те, що позивачем порушений строк звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України, суд вважає, що строк  для звернення до суду слід поновити, оскільки позивач пропустив його з поважної причини.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Пенсійного фонду України.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                       ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1  строк для звернення до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання бездіяльності противоправною та  зобов’язання зробити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії .

                Позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання бездіяльності противоправною та  зобов’язання зробити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії  задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області щодо не нарахування  ОСОБА_1  щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 р. по 31.12.2010 р та з 01.01.2011 рік,   виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1  підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 р. по 31.12.2010 р та з 01.01.2011 рік,  з урахуванням виплачених коштів за рахунок Пенсійного фонду України.

Стягнути з місцевого бюджету у Жовтневому районі м. Маріуполя на користь ОСОБА_1  витрати  по сплаті судового збору у розмірі 3, 40 грн.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів  з дня проголошення постанови. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя