Справа № 2-572/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:

головуючого                                                            судді Єрьоміна Д.О.

при секретарі                                                            Хоменко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми  боргу за договором позики, відсотків та моральної шкоди, суд -

в с т а н о в и в:

          ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, відсотків та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 21 грудня 2007 року до неї з проханням звернулась ОСОБА_2 про надання їй в борг 1500 доларів США для оформлення документів щодо продажу її кафе. Оскільки вона позивачку знала дуже добре, то погодилась надати їй у борг зазначену суму, в зв’язку з чим між ними було укладено письмовий договір займу і вона передала ОСОБА_2 зазначену суму грошей, а остання прийняла гроші і зобов’язалась повернути борг 05 березня 2008 року, однак в подальшому ОСОБА_2 борг так і не повернула. На підставі наведеного просила, стягнути на її користь суму боргу в розмірі 11 927, 10 грн., 5104, 79 грн. в рахунок інфляційних виплат, 1073, 43 грн. 3% річних за період прострочки, а також моральну шкоду в розмірі 3000 грн..

Позивача –ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просила суд стягнути з відповідача на її користь  суму боргу в розмірі 11 927, 10 грн., 5104, 79 грн. в рахунок інфляційних виплат, 1073, 43 грн. 3% річних за період прострочки, а також моральну шкоду в розмірі 3000 грн.. Також, в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не заперечувала, що відповідачем було частково погашено суму боргу в розмірі 300 грн..

Відповідач –ОСОБА_2, в судовому засіданні не заперечувала, що отримала від ОСОБА_1 в борг 1500 доларів США, але зазначила, що 300 доларів США нею були виплачені ОСОБА_1. Також просила суд задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_2.

Суд, заслухавши пояснення позивача і відповідача, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.1046 ЦК України  договір позики є укладеним з моменту передачі грошей.

Зі ст. 1049 ЦК України вбачається, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій  сумі, у строк та в порядку, що встановлений договором.

Відповідно до ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі  насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної  грошової суми.

Судом  встановлено, що  21.12.2007 року відповідач ОСОБА_2 отримала від позивача ОСОБА_1 1500 доларів США у борг та зобов’язалась повернути кошти 05.03.2008 року /а.с. 7/, але, як було встановлено відповідачем було сплачено в рахунок погашення боргу 300 доларів США /а.с. 23/, що не заперечувалась позивачем. В зв’язку з чим, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сума боргу в розмірі 9537, 24 грн., відповідно до курсу НБУ станом на 22.03.2011 року (1200 доларів США х 7, 9477).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що позивач має право на три процента річних від простроченої суми боргу, оскільки інший розмір процентів не був встановлений сторонами при укладанні договору позики і при цьому сума трьох процентів річних буде складати 1022, 85 грн. (за період з 06.03.2008 р. по 14.09.2010 р. - 3% / 100% / 365 дн. х 1500 доларів США  –сума боргу за договором позики х 892 дн. простроченого зобов’язання  = 109, 84 доларів США х 7, 9477 = 872, 97 грн.; за період з 15.09.2010р. по 15.10.2010 р. -  3% / 100% / 365 дн. х 1300 доларів США  –сума боргу за договором позики х 31 дн. простроченого зобов’язання  = 3, 30 доларів США х 7, 9477 = 26, 22 грн.; за період з 16.10.2010 р. по 22.03.2010 р. - 3% / 100% / 365 дн. х 1200 доларів США  –сума боргу за договором позики х 158 дн. простроченого зобов’язання  = 15, 56 доларів США х 7, 9477 = 123, 66 грн).

В той же час суд вважає, що позовні вимоги позивача, в частині стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції задоволенню не підлягають, оскільки індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті –гривні, в зв’язку з чим норми ч. 2 ст. 625 ЦК України в цій частині поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, яке визначено договором у гривні, а враховуючи, що між сторонами було укладено договір позики в іноземній валюті, то правові підстави для стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції відсутні.

Що стосується позовних вимог у частині стягнення з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 грн., суд дійшов до висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки діючим законодавством України не передбачене стягнення моральної шкоди в зв’язку з укладанням та невиконанням договору позики.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача, а саме стягнення суми боргу за договором позики у сумі 9537, 24 грн., а також трьох процентів річних від простроченої суми боргу у сумі 1022, 85 грн., а в задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

          Також, суд вважає за необхідне на підставі ст.89 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита у розмірі 189, 5 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн..

          На підставі викладеного, керуючись ст. 625, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218  ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики  в сумі 9537, 24 грн., 3% річних від простроченої суми боргу за договором позики в сумі 1022, 85 грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 189, 50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120, 00 грн., а всього – 10 869, 59 грн. ( десять тисяч вісімсот шістдесят дев’ять грн. 59 коп.).

          В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області, через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення виготовлено суддею в 1-му примірнику.

          Суддя