Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області    

                            Справа № 2-117/11

РІШЕННЯ

Іменем України

 28.02.2011 р.                                                                                                           м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді  Сенько Л.Ю.,

при секретарі  Нагорної В.П.

за участю відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Жмеринка справу за позовом   Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування  вартості навчання, -

В С Т А Н О В И В:

  Позивач звернувся до суду з цим позовом ,  в якому вказав, що наказом Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ №182 від 28.07.2005 року відповідача було зараховано на 1 й курс навчання факультету громадської безпеки та кримінальної міліції. Наказом ПЮІ  ЛьвДУВС №118 ос від 26.12.2007 року курсанта 3-го курсу молодшого сержанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів МВС у запас за порушення дисципліни. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року №313, у зв’язку з достроковим розірванням договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України  за порушення дисципліни  просили стягнути з відповідача  заборгованість витрат, пов’язаних з утриманням у навчальному закладі в розмірі 3480,87 грн. та стягнути з відповідача судові витрати.

   В судове  засідання представник позивача не з’явився. В позовній заяві позивач просив  справу розглянути у його відсутність.

   В судовому засіданні відповідач позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову так як вважає що відсутні підстави стягнення позивачем витрат на навчання із- за відсутності  договору про підготовку фахівця у навчальному закладі укладеного між ним та Інститутом, головним управлінням або управлінням МВС, також просив відшкодувати на його користь судові витрати у розмірі 419 грн. 23 коп., що складаються з витрат на поштове відправлення заперечення на позовну заяву у розмірі 7,40 грн., та відправлення заяви про проведення попереднього судового розгляду у його відсутність у розмірі 2 грн. 50 коп., витрат пов’язаних з явкою до суду у судове засідання-вартості залізничного квитка у розмірі 60,26 грн. та 319,07 грн. втраченого заробітку за місцем роботи за 28.02.2011 року.  

     Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню із слідуючих підстав.

       Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона  ( боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію  передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право  вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання  виникають з підстав, встановлених Кодексом, а саме ч.2 п.1 ст..11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.               

       Згідно ст. 628 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.  

Відповідно Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних  з їх утриманням у вищих навчальних закладах  Міністерства внутрішніх справ, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України  від 1 березня 2007 р. N 313 1 визначено  механізм  відшкодування   особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС прирівнюється до проходження військової служби (далі - особи), витрат,  пов'язаних  з  їх  утриманням  у  таких  закладах (далі - витрати), у разі:   1) дострокового розірвання договору про підготовку фахівця  у

вищому  навчальному  закладі  МВС  (далі  - навчальний  заклад) у зв'язку з небажанням особи продовжувати  навчання  або  порушенням нею дисципліни;  2) відмови  від  подальшого  проходження  служби  на  посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ  протягом  перших трьох років після закінчення навчання.  3. Витрати відшкодовуються згідно з договором про  підготовку фахівця  у  навчальному  закладі,  який укладається між навчальним закладом,  головним управлінням або управлінням МВС та  особою.  У разі  коли  особа  є неповнолітньою,  договір з нею укладається за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.  Типову форму договору затверджує МВС за погодженням з МОН.     6. У  разі  відмови  особи  добровільно  відшкодувати витрати стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.              

     Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від14.05.2007  N 150 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України  29 травня 2007 р.  за N 547/13814 затверджений Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному   закладі   Міністерства   внутрішніх   справ  України.  

   Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  Згідно ч.2 ст. 27 цього ж кодексу особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог та заперечень зобов’язані податі усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання.               

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до витягу з Наказу Прикарпатського юридичного інституту МВС України №182 від 28 липня 2005 року ОСОБА_1 зараховано на навчання на 1 курс Прикарпатського юридичного інституту МВС України з підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки освітньо – кваліфікаційного рівня «спеціаліст» за спеціальністю «Правоохоронна діяльність», термін навчання 4 роки, з одночасним присвоєнням спеціального звання « рядовий міліції», з 1 вересня 2005 року ( а.с. 6);  відповідно до Наказу Прикарпатського юридичного інституту МВС України №118 о/с  від 26.12.2007 року курсанта 3-го курсу молодшого сержанта міліції ОСОБА_1   звільнено з органів МВС у запас Збройних Сил (а.с. 7).

Встановлено, що Постанова Кабінету Міністрів України №313 , якою було затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих  навчальних закладах МВС була прийнята 01.03.2007 року, Наказ МВС №150 зареєстровано у Міністерстві юстиції України 29.05.2007 року, проте позивач відповідно до довідки – розрахунку  просить стягнути з відповідача витрати, пов’язані з утриманням у Прикарпатському юридичному інституті ЛьвДУВС курсанта 3-го курсу молодшого сержанта міліції ОСОБА_1 за період з 01.09.2006 року по 26.12.2007 року. Однак, згідно ст.. 58 Конституції України закони та інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, тому вищезазначені нормативні акти регулюють правовідносини між позивачем та відповідачем з 01.03.2007 року по 26.12.2007 року.

Крім того, відповідач посилається на те, що жодних договорів з Інститутом  і головним управлінням або управлінням МВС не укладав та заперечує факт наявності у нього будь – яких зобов’язань перед  Прикарпатським юридичним інститутом  ЛьвДУВС. Позивач не надав договору про підготовку фахівця  у  навчальному  закладі укладеного між ним та відповідачем.

У  довідці -  розрахунку від 13.02.2008 року ( а.с.8) щодо  витрат, пов’язаних з утриманням у Прикарпатському юридичному інституті ЛьвДУВС курсанта 3-го курсу молодшого сержанта міліції ОСОБА_1 за період з 01.09.2006 року по 26.12.2007 року зазначені певні витрати, а саме: грошове забезпечення, речове забезпечення, продовольче забезпечення,  медичне забезпечення, оплата комунальних послуг та водопостачання та електроенергія, теплопостачання  та їх вартість, проте у таблиці даної довідки – розрахунку подані дані за період  з 2005 року по 26.12.2007 року. Відповідно до вищезазначеної довідки – розрахунку загальна  сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед Прикарпатським юридичним інститутом  ЛьвДУВС складає 6480,87 грн. Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь Інституту суму заборгованості витрат пов’язаних з утриманням у навчальному закладі в розмірі 3480, 87 грн. Жодних доказів  стосовно розбіжностей суми заборгованості позивачем до суду не надано.

Крім того, позивачем не надано до суду жодного доказу стосовно того, що зазначені у довідці – розрахунку від 13.02.2008 року послуги ОСОБА_1 були отриманні. Відповідач в своїх

запереченнях посилається на те, що під час навчання у  Прикарпатському  юридичному інституті він жодного разу не звертався за наданням медичної допомоги, не харчувався за рахунок Інституту, форменний одяг замовляв за власні кошти у приватному ательє, як і всі курсанти Інституту.

 Позовні вимоги позивач не обґрунтував та  на підтвердження обставин не надав відповідних доказів, які згідно ст. 10 ЦПК України зобов’язаний надати суду, тому суд вважає, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, в зв’язку з чим відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України також не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат.               

Також суд вважає, що не підлягає задоволенню судові витрати відповідача у розмірі 419 грн. 23 коп., що складаються з витрат на поштове відправлення заперечення на позовну заяву у розмірі 7,40 грн., та відправлення заяви про проведення попереднього судового розгляду у його відсутність у розмірі 2 грн. 50 коп. витрат пов’язаних з явкою до суду у судове засідання-вартості залізничного квитка у розмірі 60,26 грн. та 319,07 грн. втраченого заробітку за місцем роботи за 28.02.2011року з слідуючих підстав.  

          Відповідно до ст.. 79 ч.2  ЦПК України до витрат пов’язаних з розглядом судової справи належать: 1) витрати на інформаційно – технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників що пов’язані з якою до суду; 4) витрати, пов’язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов’язані з проведення огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов’язані з публікацією в пресі, оголошення про виклик відповідача.

 Даний перелік є вичерпним та не передбачає витрати на поштові відправлення заперечень та заяв до суду.

Згідно ст. 85 ЦПК України витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні на користь якої ухвалено судове рішення та її представникові сплачуються іншою стороною добові ( у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Однак встановлено, що  відповідач зареєстрований в АДРЕСА_1. Доказів про місце проживання його в м. Києві відповідач не надав. Також не надав витягу з наказу з місця роботи про надання йому відпустки за власний рахунок, який би свідчив про втрачений заробіток  за час перебування в судовому засіданні.

Суд не приймає надані відповідачем копії квитанцій про сплату поштових послуг, копію проїзного документу, довідку з місця роботи відповідача та довідку про його середньоденну заробітну плату, так як зазначені докази не спростовують вищевказаного.                   

Керуючись ст. 56 Конституції України, ст. ст. 10, 15,27, 30,60,61,79,85,88, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 11, 60, 509, 628 ЦК України, Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних  з їх утриманням у вищих навчальних закладах  Міністерства внутрішніх справ, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України  від 1 березня 2007 р. N 313, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.05.2007  N 150 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України  29 травня 2007 р.  за N 547/13814,   суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя:Л. Ю. Сенько