Справа № 2-а-1138 /11

П О С Т А Н О В А

                      І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

22 лютого  2011 р. Жовтневий районний суд міста Маріуполя у складі  судді Чмель О.Л. розглянувши в порядку письмового провадження у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання бездіяльності противоправною та  зобов’язання зробити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії, -

       В С Т А Н О В И В:

          Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідача та вказала, що вона віднесена до категорії дітей війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків, яку відповідач виплатив частково. Вважає невиплату в повній мірі відповідачем зазначеного підвищення протиправною та просить зобов'язати відповідача зробити  перерахунок та виплатити підвищення до пенсії  з 01.01.2010 року та  довічно.   Позивачка надала заяву про розгляд справи за її відсутності у в зв’язку з престарілим віком.

Відповідач в судове засідання не з’явився, просив розглянути справу за його відсутності,  надав до суду письмові заперечення. В останньому зазначає, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни»передбачає, що фінансування витрат пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то отже не убачається будь-яких порушень законодавства з боку УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007 визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та ці положення втратили чинність. Таким чином, норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є діючими з 09.07.2007. Також рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». На підставі цього рішення втратила чинність нова редакція ст. 6 Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Разом з тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»не передбачені виплатити відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». 28.05.2008 Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п. 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у   твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн. та з 1 жовтня - 49,80 грн. Отже, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Крім того, зазначив, що позивачем пропущений річний строк на звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Тому просить суд відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають  частковому задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя та отримує пенсію за віком.

       Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»( 2195-15 ), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Рішення КСУ у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення КСУ є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.     

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову  службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Соціальна допомога дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону.

Статтею 71  Закону України  «Про Державний бюджет України  на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від  розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплати, вихідним  критерієм яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на  спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни  підвищення або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, дії  відповідача також слід визнати протиправними.

            На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 54 Закону України " Про Державний бюджет України на 2009 рік»від 26.12.2008 р. встановлено прожитковий мінімум  на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних прав населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 р.

Законами  від 20.10.2009 р. «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»та  від 06.11.2009 р. «Про внесення змін в Закон України «Про державний бюджет України на 2009 р.» установлений прожитковий мінімум на одну особу  з 01.11.2009 р. 701 грн.

Судом встановлено, що  згідно постанови суду  позовні вимоги позивачки були частково задоволені, а саме  відповідач був зобов’язаний  нарахувати та виплатити позивачці щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та  з 01.01.2009 по 31.12.2009 р.,  виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином відповідача слід зобов’язати зробити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня  2010 року  з урахуванням виплачених коштів за рахунок Пенсійного фонду України.

З огляду на посилання відповідача на те, що позивачем порушений строк звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України, суд вважає, що строк  для звернення до суду слід поновити, оскільки позивач пропустив його з поважної причини.

Відповідно до ст. 94 КАС України з місцевого бюджету у Жовтневому районі м. Маріуполя  на користь позивачки слід стягнути судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 88, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                           ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1  строк для звернення до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання бездіяльності противоправною та  зобов’язання зробити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії

          Позов ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання бездіяльності противоправною та  зобов’язання зробити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії  задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_1  щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2010 року виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя зробити перерахунок та виплатити  ОСОБА_1  підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період  з 01 січня  2010 року  з урахуванням виплачених коштів за рахунок Пенсійного фонду України.

Стягнути з місцевого бюджету у Жовтневому районі м. Маріуполя на користь ОСОБА_1   витрати  по сплаті судового збору у розмірі 3, 40 грн.

              Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів  з дня проголошення постанови. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії

Суддя