УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

10 серпня 2006 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Зварича С.Б.

Суддів - Ходоровського М.В., Стефлюк О.Д.

при секретарі - Танцюрі О.В.

з участю представника ТАНГу і представника

Держказначейства,

встановила:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міського суду від 13 жовтня 2003 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської академії народного господарства, управління Державного казначейства України в Тернопільській області, третя особа - ОСОБА_2, про повернення коштів за навчання у зв»язку з розірванням контракту,

встановила:

У серпні 2003 року ОСОБА_1 пред»явив позов до Тернопільської академії народного господарства, управління Державного казначейства України в Тернопільській області, третя особа ректор ТАНГу Юрій С.І., про повернення коштів за навчання у зв»язку з розірванням контракту.

Позивач вказав, що у серпні 2000 року уклав з Тернопільською академією народного господарства контракт про відшкодування витрат на підготовку фахівця і до початку вступних іспитів вніс оплату за перший рік навчання в сумі 2475, 14 грн. 14 листопада 2000 року подав до академії заяву про повернення сплачених за навчання коштів у зв»язку з розірванням контракту. Повернуто йому лише 1763,44 грн. Просив стягнути на його користь 587,81 грн. невиплачених коштів, 235,10 грн. інфляційних втрат та 132,82 грн. - 3% річних за прострочення виконання зобов»язання.

Справа № 22а-894                                                Головуючий 1 інстанції - Підлісна І.М.

Категорія                                                                             Доповідач - Стефлюк О.Д.

Рішенням Тернопільського міського суду від 13 жовтня 2003 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на те, що суд неповно з»ясував обставини спору, не дав доказам належної оцінки та невірно застосував норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника Тернопільського державного економічного університету Шкварок Л.В. та представника управління Державного казначейства у Тернопільській області Сергач К.О., які просять відхилити апеляційну скаргу, перевіривши за матеріалами справи наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що контракт між сторонами було розірвано після початку навчального року, а за його умовами в такому разі академії відшкодовується 20% залишкової суми річного відшкодування витрат на навчання, отже будь-які права позивача порушені не були і підстав для задоволення позову немає.

З такими висновками суду слід погодитись, оскільки вони відповідають вимогам закону і ґрунтуються на матеріалах справи.

За правилами ст.4 ЦК України цивільні права і обов»язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом встановлено, що 21 серпня 2000 року між сторонами був укладений контракт про відшкодування витрат на підготовку фахівця, за яким позивач ОСОБА_1 зараховувався на другий курс юридичного інституту заочної форми навчання з щорічною оплатою за навчання 2475 грн. Вказані кошти були ним внесені 22 серпня 2000 року. Жодна з умов контракту позивачем не оспорювалась.

За наказом від 28 серпня 2000 року ОСОБА_1 був зарахований студентом другого курсу юридичного інституту. Відповідно до графіку навчання його було викликано на сесію з 13 листопада по 2 грудня 2000 року, а 14 листопада 2000 року він подав заяву про розірвання контракту та повернення внесених за навчання коштів.

Пунктом 2.2 укладеного між сторонами контракту передбачено: «При відрахуванні студента адміністрацією академії або при розриві контракту замовником ( в даному випадку це позивач) через підтверджені документально поважні причини, академії відшкодовується 20% залишкової суми річного відшкодування витрат на навчання, розрахованої на перше число місяця, наступного після відрахування. Залишок коштів повертається замовнику».

З матеріалів справи вбачається, що в липні 2001 року ОСОБА_1 відповідач повернув 1763,44 грн., відрахувавши 618,75 грн. за три місяці навчання, як це передбачено контрактом, та 5% залишкової суми.

За таких обставин суд обґрунтовано вважав, що будь-яких порушень прав позивача, які б підлягали захисту шляхом задоволення його позовних вимог, відповідачем не допущено.

Доводи скарги, що суд безпідставно не взяв до уваги резолюцію ректора на заяві апелянта про повернення йому 95% внесеної суми за навчання, та що при постановленні судового рішення суд помилково керувався Положенням про організацію навчального процесу у ВУЗах та Законом України «Про вищу освіту», оскільки вони стосуються очної форми навчання, а не заочної, на увагу не заслуговують, як такі , що не ґрунтуються на законі.

Судове рішення постановлено з дотриманням чинних норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Тернопільського міського суду від 13 жовтня 2003 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців

з дня її проголошення.