Справа № 22ц-10817\2006. Головуючий у суді 1 -ої інстанції
Категорія № 21 \1 У\ Потьомкін О.П
Доповідач Карнаух В. В,
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого: судді Барильська А.П.
суддів: Митрофанової Л.В.
Карнаух В.В.
при секретарі Чубіній А.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2?
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі та Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 грудня 2005 року за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат" \ надалі - ВАТ "КЗРК"\ та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі \ далі- Фонд соціального страхуваннях про стягнення заборгованості по щомісячним ( страховим) виплатам відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути на його користь з відповідачів: ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» заборгованість по щомісячним виплатам відшкодування шкоди в розмірі 818,45грн., компенсацію за затримку ціх виплат у розмірі 540 грн. 84 коп. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.; з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі -заборгованість по щомісячним страховим виплатам у розмірі 2 077 грн. 75 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв,язку з несвоєчасною виплатою у розмірі 374 грн. 59 коп. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. , а також просив стягувати щомісячно суму страхових виплат з Фонду соціального страхування у розмірі 104.86 грн., починаючи з 01.11.2005. до зміни обставин, які тягнуть за собою перерахунок страхових виплат.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 грудня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: з відповідача ВАТ "КЗРК" на його користь стягнено заборгованість по щомісячним виплатам у відшкодування шкоди у розмірі 818 грн.45 коп. за період з 01.06.1997. по 01.04.2001., 540 грн.- компенсації за порушення строків їх виплати, 50 грн. витрат за оформлення довіреності і 5 000 грн. моральної шкоди ; з відповіда Фонду соціального страхування на його користь стягнуто недоплату по страховим виплатам у розмірі 2077,75 грн. за період з 01.04.2001. по 01.11.2005., 374,59 грн.- компенсацій" за порушення строків їх виплати і 5000 грн. моральної шкоди та стягувати щомісячні страхові виплати в розмірі 104,86 грн., прочинаючи з 01 листопада 2005 року до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок. В іншій частині позову відмовлено. Суд також стягнув з ВАТ "КЗРК" на користь держави державне мито у розмірі 51 грн. і 8,5 грн.
В апеляційній скарзі ВАТ "КЗРК" ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, оскільки воно постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального законодавства, а саме: судом не досліджено питання фактичного підвищення заробітної плати на підприємстві, не дана належна правова оцінка економічному обгрунтуванню застосування або не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів на підприємстві; суд необгрунтовано стягнув компенсацію та моральну шкоду.
Фонд соціального страхування в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду, направлення справи на новий розгляд, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права. Суд необгрунтовано відкоригував суми відшкодування шкоди на коефіцієнти росту тарифних ставок і окладів, а не на коефіцієнти фактичного росту заробітної плати, необгрунтовано стягнув компенсацію та моральну шкоду.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду в частині стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди -скасуванню з постановленням нового рішення відповідно до вимог п.З ч.І ст. 309 ЦПК України з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що позивач з 17 лютого 1981 р. працював у відповідача постачальником кріпилних матеріалів. У жовтні 1981 року при виконанні трудових обов,язків з ним трапився нещасний випадок і висновком ЛТЕК він був визнаний інвалідом 3-ї групи, йому встановлено 50% стійкої втрати професійної працездатності. Згідно висновку МСЕК від 30 березня 1993 року йому встановлено 20% втрати професійної працездатності безстроково.
Наказом НОМЕР_1 відповідач ВАТ "КЗРК" призначив йому виплату у відшкодування шкоди, заподіяної здоров,ю, у розмірі ЗО руб.09 коп. щомісячно.
З 1996 року у зв,язку із введенням української гривні позивачу стали виплачувати у відшкодування шкоди по 17 грн. 00 коп. щомісячно, що сторонами не оспорюється.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування для перерахунку відшкодування шкоди позивачу коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві за перід з 01 червня 1997. по 01 травня 2000. включно.
А саме:
Згідно спільної постанови адміністрації і профспілкового комітету підприємства ; 3\91\06.від 21 травня 1997 р. тарифні ставки і оклади на підприємстві були збільшені у 1,25 рази, а розмір відшкодування шкоди позивачу відповідачем не переглядався.
З 01 січня 1998 року тарифні ставки і оклади збільшені в 1,3 рази згідно спільної постанови адміністрації і профкому НОМЕР_2, проте розмір відшкодування збитку потерпілим не переглядався.
З 01 липня 1999 року тарифні ставки на підприємстві збільшені в 1,265 рази згідно спільної постанови адміністрації і профкому НОМЕР_3, проте розмір відшкодування шкоди позивачу не переглядався.
3 01 січня 2000 року тарифні ставки на підприємстві збільшені в 1,226 рази згідно спільної постанови адміністрації і профкому НОМЕР_4, проте розмір відшкодування шкоди позивачу не переглядався.
3 01 травня 2000 року тарифні ставки на підприємстві збільшені в 1,217 рази згідно спільної постанови адміністрації і профкому НОМЕР_4, проте розмір відшкодування збитку потерпілим не переглядався.
Враховуючи, що перерахований на 100 відсотків втрати працездатності відкоректовании розмір відшкодування шкоди позивачу за період з 01.01.1998. по 01.05.2000. не перевищує розмір середньомісячного заробітку по професії позивача, який становив відповідно: 351,53 грн., 328,85 грн., 342,47 грн. та 485,92 грн. відповідно до довідки відповідача \а.с. грн.\., розмір відшкодування шкоди позивачу з урахуванням вищезазначених коефіцієнтів та процентів втрати працездатності, судом першої інстанції визначено правильно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про необхідність стягнення на користь позивача з відповідача ВАТ "КЗРК" заборгованість по щомісячним виплатам відшкодування шкоди за період з 01.06.1997 року по 01.04.2001 року в розмірі 818 грн. 45 коп.
Доводи відповідача ВАТ "КЗРК" і Фонду соціального страхування про незаконність застосування вищезазначених коефіцієнтьів, безпідставні, оскільки згідно п. 28 абз. 5 «Правил відшкодування шкоди", розмір відшкодування збитку перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві. ВАТ «КЗРК» не представив суду доказів зміни структури заробітної плати, а за спірний перід підвищив тарифні ставки ( посадові оклади) без будь-яких змін у структурі заробітної плати.
З 01 квітня 2001 року зобов'язання проводити щомісячні страхові виплати відшкодування втраченого заробітку потерпілим на виробництві покладені на Фонд соціального страхування, який проводить перерахунок сум щомісячних страхових виплат у зв'язку із збільшенням в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки: з 01 березня 2002 року на коефіцієнт 1,193, з 01 березня 2003 року на коефіцієнт 1,182, а з 01 березня 2004 року - на коефіцієнт 1,152.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з Фонду соціального страхування на користь позивача недоплату за перід з 01.04.2001. по 01.11.2005. у розмірі 2 077 грн. 75 коп.
Доводи ВАТ «КЗРК» та Фонду соціального страхування про те, що суми відшкодування втраченого заробітку не підлягають компенсації безпідставні, оскільки п. 43 «Правил відшкодування шкоди» в редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.1997 року № 1100, статтею 34 Закону України від 24 березня 1995 року «Про оплату праці», «Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати», затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.1997 року № 142 і 23.04.1999 року № 692, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»,
«Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» .затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, від 09.08.2001 року № 958 і від 31.03.2003 року № 430 передбачена компенсація сум відшкодування шкоди у разі несвоєчасної виплати цих сум.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача ВАТ "КЗРК" на користь позивача компенсацію втрати частини щомісячних виплат відшкодування втраченого заробітку за період з 01.01.1998 року по 01.04.2001 роки у розмірі 540, 84 грн. та з відповідача Фонду соціального страхування за перід з 01.04.2001. по 01.09.2005.- у розмірі 374,59 грн..
Доводи Фонду соціального страхування про те, що суд безпідставно притягнув їх як відповідача, оскільки у Фонду соціального страхування існує інтерес як у 3-ої особи, і що судом не дана належна правова оцінка економічному обґрунтовуванню застосування або не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів, є безпідставними і висновків суду не спростовують.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неправильного нарахування і несвоєчасної виплати у повному обсязі відповідачами коштів у відшкодування шкоди, заподіяної здоров,ю позивача, останньому спричинена моральна шкода. Однак, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди за таких підстав. У зв,язку з чим , колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в цій частині скасувати та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
Керуючись ст. ст. 303, 307,309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 грудня 2005 року в частині стягнення з відкритого акціонерного товариства
"Криворізький залізорудний комбінат" та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі по 5 000 грн. з кожного скасувати. ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі моральної шкоди відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.