Справа №11392\2006. Головуючий в 1 інстанції Грищенко Н.М.
Категорія 21(1) Доповідач Карнаух В.В.
УХВАЛА
Іменем України
2006 року липня 20 дня колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого: судді Барильської А.П.,
суддів Карнаух В.В., Митрофанової Л.В.
при секретарі Чубіній А.В.,
за участю: представника відповідача ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" Забурдяєва Олександра Геннадійовича,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 лютого 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення недоплат по щомісячних (страхових) виплатах відшкодування втраченого заробітку, компенсації, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", ( надалі ВАТ "КЗРК"), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі ( надалі- Фонд соціального страхування), про стягнення недоплат по щомісячних виплатах, в порядку відшкодування шкоди та страховим виплатам, в порядку відшкодування втраченого заробітку, компенсації, і просив суд стягнути з ВАТ "КЗРК" заборгованість по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку за період з 01.01.1996 року по 01.04.2001 року у розмірі 18 291.54 грн., а також компенсацію у розмірі 10688 грн. 55коп. Крім того, просить стягнути заборгованість по щомісячних страхових виплатах з Фонду соціального страхування у розмірі 44507грн.22 коп. за період з 01.04.2001 року по 01.12.2005 року, і надалі стягувати на користь позивача по 1487грн. 07 коп., щомісячно, починаючи з 01.12.2005 року до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 лютого 2006 року позов задоволене частково. З ВАТ «КЗРК» на користь позивача стягнута заборгованість по щомісячних виплатах відшкодування втраченого заробітку у сумі 9552.42грн., компенсація за несвоєчасну виплату частини щомісячних платежів відшкодування шкоди - 5199.23 грн., стягнуто на користь держави мито в розмірі 147грн. 52коп.; з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в м. Кривому Розі на користь позивача стягнуто заборгованість по щомісячних страхових виплатах у розмірі 18108. 15грн. за період з 01.04.2001р. по 01.12.2005р., і щомісячно, починаючи з 01.12.2005 року, безстрокове стягувати по 822 грн. 03 коп., до зміни обставин, що тягнуть перерахунок щомісячних виплат. В решті частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки висновки суду про необхідність застосування коефіцієнтів 2.5 з 01.01.1996 року, 1.25 з 01.06.1997 року, 1.3 з 1.01.1998р., 1.265 з 1.07.1999р., 1.226 з 1.01.2000р. , 1.217 з 1.05.2000р. необгрунтовані; суд не взяв до уваги, що при застосуванні вказаних коефіцієнтів підвищення тарифних ставок ( посадових окладів) на підприємстві відбувалася зміна структури заробітної плати без збільшення фонду оплати праці; необгрунтовано стягнув компенсацію втрати частини щомісячних виплат у відшкодування шкоди здоров'ю, оскільки вони не є елементами заробітної плати. Судом не дана належна оцінка економічному обгрунтуванню застосування чи не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, окладів на підприємстві. Судом не взяті до уваги галузеві угоди. Судом не взято до уваги 3-х літній строк позовної давності, строк позовної давності позивачем пропущено, тому в позові необхідно відмовити.
Представник відповідача ВАТ "КЗРК" підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки при постановлені зазначеного рішення судом були порушені норми матеріального та процесуального законодавства.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 26.07.1977 року по 30.05.1995 року працював у відповідача підземним кріпильником, підземним бурильником шпурів, підземним електрослюсарем по ремонту обладнання. Згідно акту розслідування професійного захворювання від 17.04.1994р. позивач, працюючи підземним прохідником на шахті „Родіна" ВО „Кривбасруда", отримав професійне захворювання - вібраційна хвороба. Висновком МСЕК 26.07.1994 року позивачу вперше встановлено 35% втрати професійної працездатності у зв"язу з професійним захворюванням, з 26.06.1995р. йому було встановлено 45%, при наступних оглядах в МСЕК ступінь втрати працездатності не змінювалась, а 01.07.2004р. позивачеві було встановлено 45% втрати професійної працездатності безстроково. Наказом НОМЕР_1 по шахті „Родіна" ВО „Кривбасруда" позивачу призначені щомісячні виплати відшкодування втраченого заробітку в сумі 1 136 461крб. з 15.05.1994р. по 01.08.1995р. Судом встановлено, що згідно довідки - розрахунок, виданої ВАТ „КЗРК", шахтою „Родіна" позивачеві для визначення розміру відшкодування шкоди було взято середній заробіток за 3 місяці (з 01.02.1994р. по 30.04.1994р.) підземного прохідника шахти „Родіна" в сумі 3 247 034 крб. Визначений розмір відшкодування шкоди перераховувався на коефіцієнти 1.1, 2.0, 3.0, 1.25, 1.15, 1.1 і 1.193 ( останній перерахунок з 01.05.2000р.) призначені виплати в сумі 181грн. 92коп.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування коефіцієнтів 2.5 з 1.01.1996р., 1.25 з 1.06.1997р., 1. 226 з 1.01.2000р. та 1.217 з 1.05.2000 р., оскільки відповідно до п. 22 "Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків"( далі "Правил відшкодування шкоди..."), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, які діяли на момент виниклих між сторонами правовідносин, середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останніх повних календарних місяця роботи, які передували професійному захворюванню, який підлягає коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров'я, або індексації доходів відповідно до чинного законодавства. Спільними постановами адміністрації та профкому підприємстваНОМЕР_2 на підприємстві були підвищені тарифні ставки в 2.5 рази, з 1.06.1997р. тарифні ставки по підприємству були збільшені в 1.25 рази - постанова підприємства НОМЕР_3, з 1.01.2000р. тарифні ставки по підприємству збільшені в 1.226 рази - постанова підприємства НОМЕР_4, з 1.05.2000р. тарифні ставки по підприємству збільшені в 1.217 рази - наказ по підприємству НОМЕР_5. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування вище зазначених коефіцієнтів , оскільки ст.. 5 Закону України „Про колективні договори і угоди" заборонено включати в колективні договори і угоди умови, погіршуючі положення працівників відповідно до чинного законодавства і наказало такі угоди вважати недійсними. Коефіцієнти підвищення тарифних ставок для перерахунку сум відшкодування шкоди позивачу - 1.3 з 1.01.1998р. та 1,265 з 1.01.2000р. суд першої інстанції не застосував, оскільки при перерахунку сум відшкодування шкоди на вказані коефіцієнти сума відшкодування шкоди в перерахунку на 100% втрати працездатності перевищувала б фактичну заробітну плату, що суперечить п.28 Правил відшкодування шкоди...
Доводи відповідача ВАТ "КЗРК" про необхідності застосування з 01 січня 1996 року коефіцієнта фактичного збільшення заробітної плати, що становить 1,25, безпідставні, оскільки згідно п. 28 абз. 5 «Правил відшкодування шкоди", розмір відшкодування збитку перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві. ВАТ «КЗРК» не представив суду доказів зміни структури заробітної плати, а з 1.01.1996 року - в 2.5 рази підвищив тарифні ставки (посадові оклади) на підставі спільної постанови адміністрації і профспілкових організацій відповідача від 26.01.1996 року НОМЕР_3. Доводи ВАТ «КЗРК» про те, що суми відшкодування втраченого заробітку не підлягають компенсації, безпідставні, оскільки п. 43 «Правил відшкодування шкоди» в редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.1997 року № 1100, статтею 34 Закону України від 24 березня 1995 року «Про оплату праці», «Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати», затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.1997 року № 142 і 23.04.1999 року № 692, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, від 09.08.2001 року № 958 і від 31.03.2003 року № 430 передбачена компенсація сум відшкодування шкоди у разі несвоєчасної виплати цих сум.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно стягнув на користь позивача компенсацію втрати частини щомісячних виплат відшкодування втраченого заробітку за період з 01.01.1998 року по 01.04.2001 року у розмірі 5199.23грн.
Посилання відповідача ВАТ "КЗРК" на норми Галузевих угод між Міністерством промисловості, добровільними об"єднаннями і ЦК профспілок металургів і гірників на 1996 рік і наступні роки не можуть бути взяті до уваги, оскільки в пункті 1.2 Галузевої угоди на 1996р. (і наступні роки) вказано, що Галузеві угоди встановлюють додаткові мінімальні гарантії понад встановлених діючим законодавством України. Діючи нормативні акти, які забезпечують гарантії, більш ніж передбачені Угодами, мають пріоритет перед відповідними положеннями Угод.
Доводи відповідача про неправильне застосування судом строку позовної давності не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до п. 23 Постанови Пленуму верховного Суду України від 27.03.1992року № 6 з подальшими змінами і доповненнями, якщо потерпілому або особам, що мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначені або не виплачені суми такого відшкодування, ці суми, обчислені відповідно до „Правил...", виплачуються без обмеження будь-яким строком і підлягають коригуванню у зв'язку із збільшенням цін на споживчі товари і послуги в порядку, встановленому ст.. 34 Закону України „Про оплату праці".
У зв'язку з цим, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог за весь період неправильного нарахування сум відшкодування шкоди.
Посилання відповідача на п. 22 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992року № 6 є безпідставні, оскільки його положення розповсюджуються на ті випадки, коли перерахунок сум не проведено своєчасно із причин, незалежних від підприємства.
В решті частини рішення суду не оскаржено.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що висновки суду обгрунтовані і підтверджуються письмовими матеріалами справи і поясненнями сторін, рішення суду потановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 лютого 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.