Справа № 2-а-613/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

 23.03.2011 року                    Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

 головуючого-судді                                           Рибакової В.В.

 при секретарі                                                    Затуливітер Н.В.

                   за участю позивача                                           ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС роти ДПС м. Таврійськ старшини міліції Поруб Віталія Станіславовича про визнання протиправною постанову у справі про адміністративне правопорушення, її скасування, -

В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом.   

    В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 30.03.2010 року о 12.36 год. він керуючи автомобілем               ВАЗ-1119 н/з НОМЕР_1, на автошляху Одеса-Мелітополь на ділянці дороги, де проводились дорожні роботи, обладнані дорожнім знаком 1.37 та знаком 3.29 „Обмеження швидкості 50 км/год” був зупинений інспектором ДПС. Йому у вину було поставлено те, що він перевищив встановлену швидкість руху, а саме, їхав зі швидкістю 72 км/год., чим перевищив швидкість руху на 22 км/год. Швидкість руху була зафіксована приладом Візир. Інспектором у його відношенні був складений протокол про адміністративне правопорушення Серія ВТ № 118058 від 30.03.2010 року. На підставі протоколу відповідачем була винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення Серія ВТ № 105979 від 30.03.2010 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та накладено на нього штраф в розмірі 340,00 грн.

    З постановою не згоден, посилаючись на те, що ділянку дороги, де проводились дорожні роботи він проїхав зі швидкість 50 км/год, а вже потім збільшив швидкість до 72 км/год. В цей час він рухався на території с. Нижні Торгаї Нижньосірогозького району Харківської області. На в’їзді до вищезазначеного населеного пункту стояв дорожній знак 5.47. зЗгідно з п.12.6 а) Правил дорожнього руху України автобусам (мікроавтобусам), що здійснюють перевезення організованих груп дітей, легковим автомобілям з причепом і мотоциклам –дозволяється рухатися зі швидкістю не більше 80 км/год. Оскільки він рухався зі швидкістю 72 км/год, вважає, що рухався в межах, встановлених п. 12.6 ПДР, а тому п.12.9.6 ПДР ним порушений не був. Також вказує, що йому ніхто не пропонував надати пояснення з приводу адміністративного правопорушення, права та обов’язки йому не роз’яснювалися.

    Просить суд визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення Серія ВТ № 105979 від 30.03.2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності за п.1 ст.122 КУпАП, провадження по справі закрити за відсутності у його діях складу та події адміністративного правопорушення.  

     У судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на вищевикладені обставини.  

    Відповідач у судове засідання не з’явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

    Суд, вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, оглянувши адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1, вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

    Так, судом встановлено, що сторони знаходяться у публічно-правових відносинах, які врегульовані КАС України. Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року).

    У судовому засіданні встановлено, що 30.03.2010 року о 12.40 год. інспектором ДПС роти ДПС м. Таврійськ старшиною міліції Поруб В.С. було складено протокол про адміністративне правопорушення Серія ВТ № 118058 про те, що ОСОБА_1 30.03.2010 року о 12.36 год. на 358 км а/д Одеса-Мелітополь керував автомобілем               ВАЗ-1119 н/з НОМЕР_1 на ділянці дороги, де проводяться дорожні роботи, обмеженій дорожнім знаком 1.37 дод.1 та знаком „Обмеження швидкості 50 км/год”, рухався зі швидкістю 72км/год, перевищив встановлену швидкість на 22 км/год, чим порушив п. 12.9 „б” ПДР за що передбачена відповідальність ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.3, а.с.1 адмінматеріалу). Швидкість вимірювалася приладом Візир № 0812343.

    На підставі даного протоколу інспектором ДПС роти ДПС м. Таврійськ старшиною міліції Поруб В.С. було винесено постанову Серія ВТ № 105979 в справі про адміністративне правопорушення від 30.03.2010 року стосовно ОСОБА_1 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на у розмірі 340 грн. користь держави за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.4, а.с.2 адмінматеріалу).

    З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач власноручно зробив запис у протоколі про адміністративне правопорушення, вказавши, що з порушенням він не згодний. Обґрунтування своєї незгоди ОСОБА_1 не вказав. Також у протоколі наявний підпис ОСОБА_1 про те, що йому роз’яснені його права та обов’язки, що його повідомлено про місце і час розгляду адміністративної справи.

    Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що інспектором ДПС роти ДПС м. Таврійськ старшиною міліції Поруб В.С. складенні протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності від 30.03.2010 року стосовно ОСОБА_1 відповідають вимогам статей 251,254,256,285 КУпАП та відповідачем надано достатньо доказів вини позивача, а тому, підстави для скасування постанови - відсутні.  

    Як вбачається із матеріалів справи позивач не довів належними доказами, що відповідач своїми діями порушив його права, а оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону.

    Відповідно до п. 1.1 глави 1 ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України „Про дорожній рух” встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші  нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

    Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.

    Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.  

    Пунктом  12.9. „б” встановлено, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

     Стосовно посилання позивача на ту обставину, що ділянку дороги, де проводились дорожні роботи він проїхав зі швидкість 50 км/год, а вже потім збільшив швидкість до 72 км/год, суд вважає безпідставними, оскільки на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення позивач на дану обставину не посилався, а він взагалі не зазначив причину своєї незгоди з правопорушенням, то відсутні підстави для прийняття даного пояснення тепер, у судовому засіданні.  

    З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що водій ОСОБА_1 30.03.2010 року о 12.36 год. на 358 км а/д Одеса-Мелітополь керував автомобілем ВАЗ-1119 н/з НОМЕР_1 на ділянці дороги, де проводяться дорожні роботи, обмеженій дорожнім знаком 1.37 дод.1 та знаком 3.29 „Обмеження швидкості 50 км/год” рухався зі швидкістю 72км/год, перевищив встановлену швидкість на 22 км/год., чим порушив п. 12.9 „б” ПДР за що передбачена відповідальність ч.1 ст.122 КУпАП.

    Відповідно до ст. 222 КУпАП органи внутрішніх справ розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені  ч. 1 ст. 122 КУпАП. За правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено працівником Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.

     З огляду на наведене вище, суд вважає, що стягнення було накладено правомочною особою. В діях                   ОСОБА_1 дійсно вбачаються ознаки правопорушення, за який законом встановлено адміністративну відповідальність (ч.1 ст.122 КУпАП), він є суб’єктом даного правопорушення. Стягнення накладено в межах, встановлених санкцією статті. Отже  постанова у справі  про адміністративне правопорушення є законною та обґрунтованою, а тому  скасуванню не підлягає.

    Керуючись ст.ст. 2,7,17,18,69,71,104,160,162,163,171-2 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

    У задоволенні позову ОСОБА_1 –відмовити.

    Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.  

    Повний текст постанови виготовлений 28.03.2011 року.

Суддя:В. В. Рибакова