0827/2-а-491/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2011 року                                                                                           м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Дацюк О.І., розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії,—

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі УПФУ), в якому вказав, що отримує пенсію за віком, є дитиною війни та, відповідно, має право на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначається з розміру прожиткового мінімуму. Оскільки відповідач у 2007 році відповідні виплати підвищення не проводив, а з 01.01.2008 року виплачувалося 10 відсотків підвищення, просить зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити недоплачену суму пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по дійсний час з урахуванням підвищення на 30% від мінімальної пенсії за віком та встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов’язати відповідача підвищити пенсію та здійснювати її перерахунок щомісячно.

Відповідачем надані письмові заперечення на позов, в яких просили відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись, що виплата пенсій здійснювалася відповідно до чинного законодавства та в межах відповідних асигнувань з державного бюджету, тож порушень з боку відповідача не було. Також заявлено про застосування строку позовної давності, визначеного ст. 99 КАС України.

При вивченні матеріалів справи судом встановлено таке.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни за визначенням ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195 від 18.11.2004 року, а саме: дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Запорізької області, отримує пенсію за віком, у 2007 році пенсія виплачувалася без відповідного підвищення, а з 01.01.2008 року виплачувалася надбавка у розмірі, встановленому для учасників війни, тобто 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При вирішенні справи суд виходить з такого.

Оскільки позивачем не зазначено поважних причин пропуску звернення з позовом, а відповідач наполягав на його застосуванні, суд застосовує ст. 99 ч. 2 КАС України, яка встановлює шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, початком цього строку в частині нарахувань та виплат за 2007 рік є дата опублікування рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (Офіційний вісник України від 27.07.2007 року № 52), за 2008 рік —дата опублікування рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (Офіційний вісник України від 06.06.2008 року № 38).

До суду з позовом позивач звернувся 20.01.2011 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення такого строку та вважає, що позивачем пропущений строк звернення з адміністративним позовом з приводу нарахувань та виплат у 2007-2009 роках та частково у 2010 році, що відповідно до ст. 100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позову за цей період.

З приводу позовних вимог за 2010 та 2011 роки суд керується наступним.

При визначенні розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки іншого розміру чинним законодавством не встановлено, виходить з положень ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 від 09.07.2003 року, яка встановлює мінімальну пенсію за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195 від 18.11.2004 року надає право дітям війни на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Після визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»від 28.12.2007 року в частині викладення даної статті в новій редакції, зазначена норма Закону діє в первісній редакції до теперішнього часу.

Щодо посилань відповідача на обмеження розміру підвищення до пенсії Постановою Кабміну України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», суд виходить норм ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка вказує, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Оскільки у разі суперечливості нормативно-правових актів застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу, що відповідає принципу законності при вирішенні справи (ст. 9 КАС України), суд надає перевагу нормам Закону України.

Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії, на думку суду, не може братися до уваги, оскільки ця обставина не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на управління пенсійного фонду законодавством.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 20.07.2010 року до 31.01.2011 року включно (останній повний місяць перед винесенням постанови).

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача підвищити позивачеві пенсію та виплачувати її щомісячно, суд не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи із наступного.

Стаття 6 КАС України надає кожній особі право звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Отже, необхідною умовою для судового захисту права особи є наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 160-163, 183-2 КАС України,—

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195 від 18.11.2004 року і статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 від 09.07.2003 року за період з 20 липня 2010 року по 31 січня 2011 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці, яка була виплачена за цей період.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили після строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її отримання через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                                                              О.І. Дацюк