Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-2581\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Жушман О.М.
10.3.1. Доповідач Суровицька Л. В.
УХВАЛА
Іменем України
„25” березня 2011 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючої судді – Авраменко Т.М.
суддів – Суржика М.М. , Суровицької Л.В.,
розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Петрівському районі Кіровоградської області на постанову Петрівського районного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Петрівському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання вчинити певні дії.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Петрівському районі Кіровоградської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов’язання провести перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги.
Зазначала, що має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила поновити строк звернення з позовом до суду, визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період з 01 січня 2006 року по 01 січня 2009 року.
Постановою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2009 року позов задоволено частково.
Суд поновив позивачці пропущений строк для звернення до суду за захистом порушеного права, визнав протиправною бездіяльність УПФУ щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. В решті заявлених вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати і відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не коштів Пенсійного фонду. Вказані кошти не можуть бути виплачені за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Державним бюджетом України кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено і проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість постанови вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення із наступних підстав.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни і згідно статті 6 Закону має право на отримання підвищення до пенсії, у розмірах, які визначено Законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.
При цьому розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першої цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а бездіяльність відповідача щодо не нарахування вказаного підвищення є незаконною.
Пенсійний Фонд України діє на підставі Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов'язок щодо нарахування та виплати підвищення пенсії позивачу, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є відповідач.
Крім того, відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на УПФУ зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У справі «Кечко проти України»Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Оскільки позивач має право на отримання підвищення до пенсії, відтак він має право на звернення до суду за захистом порушеного такого права.
Відповідно до ст.99 КАС України, яка діяла в редакції на час розгляду справи в суді першої інстанції, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.100 КАС України, в редакції, яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції, пропущення річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що в запереченнях на позов відповідач порушував питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду. В апеляційній скарзі відповідач не наполягає на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду, що позбавляє суд апеляційної інстанції процесуальної можливості розгляду справи з урахуванням вимог ст.100 КАС України.(а.с.18).
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Також, колегія суддів враховує положення ч.1 ст.2 КАС України про те, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку , зокрема, органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200,ст. ст. 205,206 КАС України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Петрівському районі Кіровоградської області залишити без задоволення.
Постанову Петрівського районного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча суддя:
Судді: