АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
_________________________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ_
Головуючий суду першої інстанції: Кисельова О.М.
Справа №22-а-1155-Ф/06
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції: Притуленко О.В.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Притуленко О.В.,
суддів: Полянської В.О., Мудрової В.В.,
при секретарі Піцик Н.В.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, начальника 1301 Головного військового представництва Міністерства Оборони України -Красних О.В., представника Феодосійського зонального відділення військової служби правопорядку Левятаєвої Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за позовом представника ОСОБА_1- ОСОБА_2 до начальника 1301 Головного військового представництва Міністерства Оборони України Красних О.В., Феодосійського зонального відділення військової служби правопорядку про проведення перерахунку розміру надбавки за безперервну військову службу та стягнення заборгованості по виплаті грошового забезпечення, за апеляційною начальника 1301 Головного військового представництва Міністерства Оборони України на постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 30 березня 2006 року ,-
ВСТАНОВИЛА :
У листопаді 2005 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до начальника 1301 Головного військового представництва Міністерства Оборони України Красних О.В., Феодосійського зонального відділення військової служби правопорядку про проведення перерахунку розміру надбавки за безперервну військову службу та стягнення заборгованості по виплаті грошового забезпечення.
Вимоги мотивовані тим, що до 31.10.2004 року позивач проходив військову службу на посаді начальника 108 військового представництва, підпорядкованого 1301 Головному військовому представництву Міністерства Оборони України.
Незважаючи на внесення в чинне законодавство України змін щодо грошового забезпечення військовослужбовців, підчас проходження військової служби, починаючи з червня 2003 року йому не в повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення. Надбавка за безперервну військову службу у розмірі 90%, на отримання якої він мав право згідно з Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" виплачувалася з червня по листопад 2003 року та з лютого по вересень 2004 року розмірі 20%, а в жовтні 2004 року (за вересень 2004 року) у розмірі 70%. Відповідно було зменшено і розмір допомоги на оздоровлення за 2003 рік та за 2004 рік. Всього ж за вказаний період не доплачено 12907,61 грн.
На підставі наведеного просив зобов'язати начальника 1301 Головного військового представництва Міністерства Оборони України провести перерахунок розміру грошового
забезпечення за спірний період та стягнути з Феодосійського зонального відділення військової служби правопорядку - правонаступника військової частини А 4366, на фінансовому забезпеченні якої перебувало 108 військове представництво, зазначену суму.
Постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 30 березня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі.
В апеляційній скарзі начальник 1301 Головного військового представництва Міністерства Оборони України - Красних О.В. ставить питання про скасування постанови, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що підставою для проведення розрахунків, в тому числі і про розмір надбавки за безперервну військову службу, передбачену Указом Президента України №389 від 05.05.2003 року були розпорядження Міністра Оборони України, які доводилися до відповідних командирів і є обов'язковим до виконання.
Позивач та його представник подали заперечення на скаргу, вважають, що рішення суду є законним та обґрунтованим, просять апеляційну скаргу відхилити.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до п.З і 4 ст.202 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Із матеріалів справи слідує, що позивач проходив військову службу на посаді начальника 108 військового представництва, підпорядкованого 1301 Головному військовому представництву Міністерства Оборони України. Наказом Міністра Оборони України від 22.09.2004 року звільнений з військової служби в запас у зв'язку зі скороченням штатів. З 31.10.2004 року наказом начальника 1301 Головного військового представництва Міністерства Оборони України № 361 від 31.10.2004 року виключений зі списків військової частини А 4366.
Стаж безперервної служби позивача як військовослужбовця станом на час звільнення складав повні 36 років.
Надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України позивачу сплачувалась: з червня по листопад 2003 року та з лютого по вересень 2004 року розмірі 20%, а в жовтні 2004 року (за вересень 2004 року) у розмірі 70%.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, суд виходив з того, що при стажі безперервної служби понад 25 років, відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» позивач мав право на отримання надбавки за безперервну службу в розмірі 90%. Оскільки ст.ст.2, 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей, передбачено, що ніхто не має права обмежувати військовослужбовців у правах та свободах, визначених законодавством України, і держава гарантує матеріальне та інше забезпечення військовослужбовців у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі, виплата позивачу надбавки за безперервну службу в меншому розмірі, ніж вказано в Указі, порушує його права.
Такі висновки суду не узгоджуються з матеріалами справи, їх зроблено з порушенням норм матеріального права.
Так, зі змісту Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року, із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України № 1227/2003 від 29.10.2003 р. «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» слідує, що Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки
за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків.
Указ обмежує лише верхній граничний розмір надбавки, не фіксуючи початкового її розміру, та передбачає, що порядок і умови виплати зазначеної надбавки визначаються Міністром оборони України, Міністров ВСУ, Головою Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Начальником Управління державної охорони України. Виплата надбавок здійснюється за рахунок коштів, передбачених на утримання Збройних Сил України та відповідних міністерств і комітетів.
На виконання цього Указу Міністром оборони України наказом №149 від від 26.05.2003 року затверджено Інструкцію.
Відповідно до п.2 наказу Міністра оборони України від 26 травня 2003 року №149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 травня 2003 року за №411/7732 «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних силах України», розміри щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
При цьому згідно з пунктом 2.4 зазначеної Інструкції, виплата надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин.
На виконання Указу Президента України, щодо виплати вказаної надбавки, розпорядженнями Міністра оборони України від 26.05.2003 р. № 146/2095, від 13.11.2003 р. № 146/1/11/463, від 08.10.2004 №220/2098, від 16.01.2004 р. № 146/1/11/26 виплата щомісячної надбавки за безперервну військову службу особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), а також особам рядового, сержантського (старшинського) складу, які проходять службу за контрактом і мають високі результати у службовій діяльності, встановлена у відсотках до грошового забезпечення при стажу служби понад 25 років відповідно: на період з травня по жовтень 2003 року, з січня по серпень 2004 року у розмірах 20%; у жовтні 2004 року - 70 %.
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі наказів начальника 1301 Головного військового представництва Міністерства Оборони України, виданих згідно з вищевказаними розпорядженнями, позивачу виплачувалась щомісячна надбавка виходячи із вказаних розмірів.
Виходячи із вказаного розміру надбавки позивачу також була нарахована й грошова допомога на оздоровлення, яка визначалась йому у місяці коли він йшов у відпустку, з 2 вересня 2003 року та 14 жовтня 2004 року.
Зазначені накази та розпорядження позивачем в установленому законом порядку не оспорювались, вони не скасовані і не визнані нечинними.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про порушення прав позивача.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу начальника 1301 Головного військового представництва Міністерства Оборони України задовольнити.
Постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 30 березня 2006 року скасувати.
ОСОБА_1 в задоволенні позову до начальника 1301 Головного військового представництва Міністерства Оборони України Красних О.В., Феодосійського зонального відділення військової служби правопорядку про проведення перерахунку розміру надбавки за безперервну військову службу та стягнення заборгованості по виплаті грошового забезпечення відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак протягом одного місяця може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо
до Вищого адміністративного суду України .