Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 березня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Шеремет А.М., Мельника Ю.М.
з участю секретаря судового засідання Сеньків Т.Б.,
позивачки та представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк»на рішення Рівненського міського суду від 6 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк»про визнання дій неправомірними, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 6 січня 2011 року позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк»про визнання дій неправомірними, стягнення 7173 грн. та відшкодування 10000 грн. моральної шкоди задоволено частково. Дії відповідача з перерахування коштів із карткових рахунків позивачки на погашення невстановленого кредиту визнано неправомірними. З відповідача на користь позивачки стягнено 2406,03 грн., з яких 988,69 грн. шляхом зарахування на пенсійний рахунок позивачки та 1417,34 грн. шляхом зарахування на соціальний рахунок ОСОБА_1 у ПАТ КБ «Приватбанк». Крім того, з відповідача на користь позивачки стягнено 1000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивачка посилалася на те, що висновок суду першої інстанції про недоведеність її позовних вимог у повному (заявленому) обсязі не відповідає матеріалам справи, а визначений судом на її користь розмір відшкодування моральної шкоди є недостатнім.
Покликаючись на ці обставини, позивачка просила апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення її позову у повному обсязі.
ПАТ КБ «Приватбанк»у своїй апеляційній скарзі доводило, що банк проводив списання коштів з діючих рахунків позивачки на погашення кредиту, який був отриманий нею у ТОВ «ПростоКредит», на підставі договору-доручення із цим товариством. Тому із зазначеного приводу банк не міг надати суду відповідних документів.
Через це висновок місцевого суду про неправомірність дій відповідача з перерахування коштів із карткових рахунків позивачки на погашення кредиту є таким, що ґрунтується лише на поясненнях позивачки.
Крім того, судом безпідставно стягнено з банку 1000 грн. відшкодування моральної шкоди, оскільки існуючі між сторонами договірні відносини не передбачають відшкодування такої шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивачки підлягає відхиленню, а апеляційна скарга відповідача частковому задоволенню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.
Частиною 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем у справі не доведено правомірності його дій із перерахування коштів з карткових рахунків позивачки на погашення невстановленого судом кредиту. Із зазначеного приводу банком, незважаючи на неодноразові вимоги, суду не представлено жодного письмового доказу, які б підтверджували законність таких його дій щодо позивачки.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про стягнення з відповідача 7173 грн., позивачка доводила, що ці кошти відповідач незаконно списав з її карткових рахунків на погашення невідомого їй кредиту в період з березня по липень 2010 року.
Проте з наявних у справі виписок із карткових рахунків ОСОБА_1 вбачається, що банком за цей період всього на погашення кредиту було списано 2406,03 грн., з яких 988,69 грн. з пенсійного рахунку та 1417,34 грн. з соціального рахунку позивачки у ПАТ КБ «Приватбанк».
Доказів про списання банком коштів на погашення кредиту у більшому розмірі в матеріалах справи немає.
У зв'язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, повно і всебічно з’ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, цілком правильно визнав дії відповідача з перерахування коштів із карткових рахунків позивачки на погашення невстановленого кредиту неправомірними та частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 до банку на суму 2406,03 грн., які знайшли своє підтвердження в суді.
Що стосується стягнення з банку 1000 грн. відшкодування моральної шкоди, то рішення місцевого суду у цій частині підлягає скасуванню, оскільки у матеріалах справи немає доказів про те, що договірні відносини сторін передбачали відшкодування такої шкоди.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк»задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 6 січня 2011 року в частині, що стосується стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк»на користь ОСОБА_1 1000 грн. моральної шкоди, скасувати.
ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до банку про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В решті рішення місцевого суду залишити без змін, а подану ПАТ КБ «Приватбанк»апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: