Справа №   1-45/11  

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 1 березня 2011року                                                                             Кам’янець-Подільський міськрайонний суд

                                                                                                                   Хмельницької області

        в складі: головуючого   судді                           Черепахіна В.О.

                                    з участю:секретаря                                     Вегерук А.М.

                                                   прокурора                                     Готри В.В.

                                      захисника                               ОСОБА_2

           потерпілого-цивільного позивача                    ОСОБА_3

                    представника потерпілого –

               цивільного позивача -  адвоката                                 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кам’янець-Подільському справу по обвинуваченню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України,  з вищою освітою,  не одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, приватного підприємця,  раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.186 КК України, суд-

                                                                                  В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_5 27 травня 2009року в період, приблизно, з 1 до 2години в квартирі АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки, яка виникла на грунті раптово виниклих неприязних відносин між ним та потерпілим ОСОБА_3, умисно наніс останньому декілька ударів руками та ногами по голові та тулубу, внаслідок чого спричинив ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку 1-2ст., перелому кісток носу зі зміщенням уламків, параорбітальних крововиливів, чисельних садин в області обличчя, забійної рани в області нижнього повіка праворуч та легкі тілесні ушкодження у вигляді синяка підключичній області зліва та поверхневої рани на долоневій поверхні правої кисті на рівні нігтевої фаланги.

Після чого, під час того, як потерпілий ОСОБА_3 намагався зателефонувати зі свого мобільного телефону в правоохоронні органи, з метою припинення дій потерпілого та з метою відкритого викрадення чужого майна, відкрито викрав в потерпілого ОСОБА_3, вирвавши з рук останнього, мобільний телефон марки «Nokia-1650»вартістю 450грн., в якому знаходилась сім карта оператора стільникового зв’язку «Київстар»вартістю 25грн., на рахунку якої знаходились кошти в сумі 100грн., завдавши потерпілому ОСОБА_3 матеріальних збитків в розмірі 575грн..

В судовому засіданні  підсудний  винності в інкримінованому йому злочині не визнав і суду показав, що дійсно 27 травня 2009року близько 1години, коли він разом із ОСОБА_3 після спільного розпивання спиртних напоїв залишилися на одинці в квартирі останнього, то ОСОБА_3 намагався його зґвалтувати. Так, спочатку ОСОБА_3 обійняв його та почав своєю рукою гладити по його нозі, на що він відштовхнув ОСОБА_3 та хотів вийти з квартири, однак коли нагнувся щоб взутися, то відчув сильний удар в область потилиці. Після чого ОСОБА_3 схопив його за шию, почав тягнути назад, а тоді наніс удар кулаком в обличчя. У відповідь він наніс ОСОБА_3 удар кулаком в обличчя, а той в свою чергу схопив його та почав тягнути на себе, в результаті чого вони обоє впали на підлогу, де наносили один-одному удари в різні частини тіла. Коли він вирвався і почав виходити з квартири, то ОСОБА_3 взяв мобільний телефон та сказав, що зателефонує своїм знайомим, які його поб’ють. Побоюючись погроз, та перебуваючи в шоковому стані,  він підійшов до ОСОБА_3 та забрав телефон. Тоді ОСОБА_3 знову  накинувся на нього і вони продовжили наносити один-одному удари в різні частини тіла, внаслідок чого знову впали на підлогу, де знову ж таки наносили один-одному удари в різні частини тіла. Після чого він вийшов з квартири, де на сходинковій площадці його затримали працівники міліції.  Вже в службовому автомобілі працівників міліції в кишені своїх штанів виявив мобільний телефон ОСОБА_3 та залишив його в даному автомобілі. Винності у вчинених злочинах не визнає, оскільки вважає, що наносив ОСОБА_3 тілесні ушкодження через те, що останній намагався його зґвалтувати і наміру заволодіти мобільним телефоном ОСОБА_3 не мав, а забрав телефон, так як останній намагався з нього зателефонувати своїм знайомим і при цьому погрожував йому фізичною розправою. В зв’язку з чим не визнає цивільний позов потерпілого, а тому в його задоволенні просив відмовити.   

Не дивлячись на те, що підсудний винності у вчинених злочинах не визнав, суд, дослідивши матеріали справи, допитавши  потерпілого та свідків, проаналізувавши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що винуватість підсудного  у вчиненні інкримінованих йому злочинах, повністю доказана  на досудовому слідстві і знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

          Так, із показань потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що 27 травня 2009року близько 23години, коли він разом із підсудним після спільного розпивання спиртних напоїв залишилися на одинці в його квартирі, то ОСОБА_5, роздягнувшись,  пропонував йому вступити із ним в статеві відносини, на що він відмовився і запросив в квартиру сусідку із подругою щоб вони допомогли відправити додому ОСОБА_5 Посидівши з дівчатами біля 15хвилин, останні разом із ОСОБА_5 вийшли з квартири. Після чого він виявив, що в квартирі зникли гроші і тоді він вибіг на балкон та крикнув до ОСОБА_5, який виходив з будинку, щоб він повернув гроші, на що ОСОБА_5 відповів, що поб’є його. Близько 1години він прокинувся від дзвінка вхідних дверей, а коли відчинив, то побачив ОСОБА_5, який штовхнув його в коридор, зайшов слідом в квартиру та почав до нього приставати. У відповідь він відштовхнув ОСОБА_5, а той в свою чергу наніс йому два удари кулаком в обличчя, внаслідок чого він втратив свідомість. Після того, як прийшов до свідомості, хотів викликати працівників міліції, однак ОСОБА_5 вирвав з розетки шнур стаціонарного телефону. Тоді він хотів викликати працівників міліції по мобільному телефону, однак підсудний вирвав силою з його рук мобільний телефон «Nokia-1650»вартістю 450грн., в якому знаходилась сім карта оператора стільникового зв’язку «Київстар»вартістю 25грн., на рахунку якої знаходились кошти в сумі 100грн., та продовжив наносити удари руками та ногами по різним частинам тіла.  Тоді він вибіг на сходинкову площадку та почав кликати на допомогу, а ОСОБА_5 продовжував його бити. Через деякий час приїхали працівники міліції та затримали ОСОБА_5  

Злочином йому завдана майнова шкода, яка полягає у витратах на лікування в розмірі 35000грн., 4000грн. послуг адвоката, а також 600грн. на різного роду скарги і телеграми з приводу розшуку підсудного. Крім того, злочином йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в 100000грн., і яка полягає в тому, що внаслідок спричинення йому підсудним тілесних ушкоджень вимушений був тривалий час стаціонарно лікуватися, переніс великі моральні страждання та поніс значні матеріальні затрати на лікування. А тому потерпілий просив стягнути з підсудного на його користь 39600грн. на відшкодування майнової шкоди та 100000грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 139600грн.

          Зазначені показання потерпілого є послідовними, узгоджуються з іншими об’єктивними доказами по справі, що свідчить про їх об’єктивність та правдивість, а тому не вірити їм у суду підстав не має.

          Із показань в судовому засіданні свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вбачається, що вони разом із іншими товаришами після спільного розпивання спиртних напоїв залишили ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в квартирі останнього.

Крім цього ОСОБА_8 суду показав, що через декілька тижнів зустрів ОСОБА_3, який йому повідомив, що його побив ОСОБА_5

Із показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 вбачається, що на запрошення ОСОБА_3 приходила з подругою ОСОБА_10 в квартиру ОСОБА_3, де був ОСОБА_5 і де вони вживали спиртні напої. Пробувши приблизно 15хвилин, вона з ОСОБА_10 пішли додому, а ОСОБА_5 залишився в ОСОБА_3  Близько 2години ночі почула крики на коридорі, чула шум характерний для бійки та крики ОСОБА_3 про допомогу.

Із показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 вбачається, що наприкінці травня 2009року близько 1години ночі він чув на сходинковій площадці поверхом нижче чоловічий крик, а зранку дізнався, що побили ОСОБА_3 і він перебуває в лікарні.

Із показань в судовому засіданні свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вбачається, що вони виїжджали в складі слідчо-оперативної групи на виклик в квартиру ОСОБА_3 По прибуттю побачили, що ОСОБА_3 із тілесними ушкодженнями в області обличчя лежав частково в квартирі, а частково на сходинковій площадці, а біля нього стояв ОСОБА_5 При цьому ОСОБА_3 їм повідомив, що його побив ОСОБА_5 і забрав в нього мобільний телефон. Після чого ОСОБА_3 був відправлений в лікарню, а ОСОБА_5 в службовому автомобілі доставлений в міськвідділ міліції. Пізніше в службовому автомобілі, на тому місці, де знаходився ОСОБА_5, під ковриком було виявлено мобільний телефон.

   Спричинення підсудним потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень у вигляді забою головного мозку 1-2ст., перелому кісток носу зі зміщенням уламків, параорбітальних крововиливів, чисельних садин в області обличчя, забійної рани в області нижнього повіка праворуч та легких тілесних ушкоджень у вигляді синяка підключичній області зліва та поверхневої рани на долоневій поверхні правої кисті на рівні нігтевої фаланги об’єктивно підтверджується висновком судово-медичної експертизи №314 від 28.04.2010року (т.1 а.с.79-81).

Як видно із протоколу усної заяви (повідомлення) про злочин від 27.05.2009року (т.1 а.с.52) ОСОБА_3 повідомив про спричинення в ніч з 26 на 27 травня 2009року в період з 24год. до 2год. ночі ОСОБА_5 йому тілесних ушкоджень.

Відповідно до рапорту оперативного чергового Кам’янець-Подільського МВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_15 від 27.05.2009року ( т.1 а.с. 51) 27.05.2009року о 2год. 15хв. в чергову частину міськвідділу міліції надійшло повідомлення від жителів будинку АДРЕСА_2 про те, що в квартирі №7 зазначеного будинку відбувається бійка.

Перебування підсудного під час вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння підтверджується показаннями самого підсудного, потерпілого та свідків, а також протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психотропної речовини та стану сп’яніння №2180 від 27.05.2009року ( т.1 а.с.54).

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 27.05.2009року, схеми та фото-таблиці до нього (т.1 а.с.55-57) в задній частині автомобіля чергової частини Кам’янець-Подільського МВ УМВС України в Хмельницькій області під ковриком виявлено та вилучено мобільний телефон okia».

Факт виявлення в даному автомобілі мобільного телефону та обставини, зазначені в протоколі огляду місця події, підтвердили в судовому засіданні, крім працівників міліції ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які брали участь в огляді, також ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які приймали участь при проведені даної слідчій дії в якості понятих.

Надуманими і неправдивими являються твердження підсудного про те, що  першим йому удар наніс в область потилиці потерпілий, оскільки вони повністю спростовуються показаннями потерпілого, не вірити яким у суду підстав не має, а також об’єктивно спростовуються висновком судово-медичної експертизи №313 від 28.04.2010року (т.1 а.с.85-86), згідно якого будь-якого тілесного ушкодження в області потилиці ОСОБА_5 не виявлено.  

Крім того, твердження підсудного про те, що потерпілий неодноразово наносив йому удари спростовуються першими поясненнями самого ОСОБА_5 від 27.05.2009року (т.1 а.с.62-63), із яких вбачається, що жодного удару ОСОБА_3 ОСОБА_5 не наніс.     

Таким чином, винність ОСОБА_5 в суді повністю доведена і його дії правильно кваліфіковані органом досудового слідства за ч.1 ст.122 КК України, як умисне спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження та за ч.1 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Невизнання підсудним винності у вчинених злочинах суд розцінює як намагання уникнути відповідальності, а твердження підсудного та його захисника, що ОСОБА_5 перевищив межі необхідної оборони є безпідставними, надуманими, будь-якими об’єктивними доказами не підтверджені, а спростовуються наступним.

Згідно ч.1 ст.36 КК України –необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону»передбачено –щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров’я) та інші обставини.

Відсутність  будь-яких знарядь нападу в потерпілого, характер небезпеки, що загрожувала ОСОБА_5, а також реальне співвідношення сил потерпілого та підсудного, а саме те, що потерпілий на день вчинення злочину був передпенсійного віку, а підсудний молодою та  фізично здоровою людиною, раніше займався боксом та працював в органах внутрішніх справ дають суду однозначні підстави вважати, що ОСОБА_5 не діяв в межах необхідної оборони та не спричинив потерпілому тілесні ушкодження при перевищенні її меж, про що стверджує підсудний та його захисник.

Не встановлено судом і тієї обставини, що потерпілий відносно підсудного намагався вчинити суспільно небезпечне діяння і що з боку потерпілого була загроза життю чи здоров’ю підсудного, що є обов’язковою умовою, передбаченою ст.36 КК України, для вчинення дій шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягає.

Доводи підсудного та його захисника про те, що ОСОБА_5 перебував у стані сильного душевного хвилювання (або афекту) також є надуманими та безпідставними, виходячи з наступного.

 Так, відповідно до ч.4 ст.36 КК України –особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

Тривалий проміжок часу нанесення ударів підсудним потерпілому, черговість нанесення ударів, сила цих ударів, їх спрямованість та кількість, характер поведінки підсудного до і після вчинення ним злочину свідчать про відсутність в ОСОБА_5 такого стану.

Крім того, із акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи №249 від 16.09.2010року (т.1 а.с.149-150) вбачається, що будь-яких психічних розладів психічної діяльності ОСОБА_5 на період вчинення злочинів не виявлено.

До того ж, ОСОБА_5 під час вчинення злочинів перебував у стані алкогольного сп’яніння, що виключає перебування у стані афекту.

Не встановлено судом також і тієї обставини, що потерпілий відносно підсудного намагався вчинити суспільно небезпечне діяння (посягання), яке могло викликати в підсудного стан афекту.

Доводи підсудного та його захисника про те, що ОСОБА_5 не мав наміру на заволодіння мобільним телефоном потерпілого, тобто їхнє намагання довести відсутність в діях ОСОБА_5 суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст.186 КК України, також є надуманими та безпідставними, оскільки дії ОСОБА_5 –заволодіння мобільним телефоном потерпілого в присутності та проти волі останнього, подальше утримання телефону при собі –у кишені своїх штанів та переховування мобільного телефону під ковриком службового автомобіля, свідчать саме про корисливий мотив ОСОБА_5 при заволодінні (відкритому викрадені) майном потерпілого, а отже наявність в його діях суб’єктивної сторони грабежу.    

          При  обранні підсудному міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є злочинами середньої тяжкості,  особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують  покарання.

          Як особа, ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, компрометуючими даними відносно нього ККП «Господар»не володіє.  

           Вчинення злочину вперше та наявність на утриманні малолітньої дитини  є обставинами, що пом’якшують покарання підсудного.

          Вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння, є обставиною, що обтяжує покарання підсудного.

         Тому з урахуванням обставин справи, особи підсудного, ОСОБА_5 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.1 ст.122 та ч.1 ст.186 КК України.  

Враховуючи наявність в діях ОСОБА_5 обставини, що обтяжує його покарання, обставини та наслідки вчинених злочинів, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_5 покарання у виді виправних робіт та обмеження волі, які також передбачені санкцією ч.1 ст.122 КК України, та штрафу, громадських робіт, виправних робіт та арешту, які також передбачені санкцією ч.1 ст.186 КК України, і на думку суду призначення ОСОБА_5 даних видів покарання буде недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Разом з тим, суд, враховуючи тяжкість вчинених злочинів, особу винного, що злочини ОСОБА_5 вчинив вперше, має на утриманні малолітню дитину, а також те, що  покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, вважає, що  виправлення ОСОБА_5 можливе без відбування покарання, а тому знаходить можливість застосувати до нього ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням із покладенням обов’язків, передбачених ст.76 КК України.

Цивільний позов потерпілого підлягає частковому задоволенню, оскільки ґрунтується на законі, підтверджується матеріалами справи, виходячи з наступного.

Так, згідно ч.1 ст.1195 ЦК України  фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому витрати на придбання ліків.

Із довідок Кам’янець-Подільськомі міської лікарні №1 від 18.01.2001року №52/18 (т.2 а.с.170) та ПП фірми «Магістр-Валентина»(т.2 а.с.176), квитанції до прибуткового касового ордера №70 від 29.05.2009року (т.2 а.с.2)  вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 внаслідок спричинення йому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень витратив на лікування та придбання ліків 1730грн. 40коп., а тому зазначені витрати у відповідності до вимог ч.1 ст.1195 ЦК України слід стягнути з підсудного на його користь.

Інші ж фіскальні та товарні чеки, додані до позовної заяви потерпілим ОСОБА_3 як на підтвердження витрат на придбання ним ліків ( т.2 а.с.2-125) викликають сумніви (придбані фактично протягом одного дня в різних аптеках і періодичністю в декілька хвилин, в різних населених пунктах, в тому числі і за межами Хмельницької області), не підтверджені будь-якими медичними висновками і не свідчать про те, що потерпілий поніс зазначені витати саме на придбання ліків у зв’язку із вчиненням відносно нього ОСОБА_5 злочинів.

Не підлягають до задоволення також позовні вимоги потерпілого щодо відшкодування витрат на послуги адвоката в розмірі 4000грн. та 600грн. на різного роду скарги і телеграми з приводу розшуку підсудного, оскільки будь-якими об’єктивними доказами потерпілим та його представником в судовому засіданні не підтверджені та не обґрунтовані ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні, на підставі якої норми закону вони мають бути відшкодовані.

Що стосується позовних вимог потерпілого щодо відшкодування моральної шкоди, то вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.23 ч.1 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, а відповідно та ч.2 п.п.1,2 цієї ж статті моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. А відповідно п.1 ч.2 цієї статті моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Як встановлено із висновку судово-медичної експертизи  №314 від 28.04.2010року (т.1 а.с.79-81) підсудним потерпілому спричинені середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження, при спричиненні яких потерпілий відчував сильну фізичну біль та страждання, переніс нервовий стрес, налякався та перехвилювався, змушений був тривалий час лікуватися. Внаслідок протиправних дій підсудного –відкритого заволодіння майном потерпілого, останній також зазнав і душевних страждань. Крім того, завдана моральна шкода потерпілому полягає також у тому, що потерпілий для відновлення порушеного свого права змушений тривалий час –майже два роки докладати додаткових зусиль, звертатися за правовою допомогою, нести додаткові витрати. Тому, розмір відшкодування моральної шкоди із врахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, ступеня вини підсудного, характеру спричинених тілесних ушкоджень, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, матеріального становища підсудного та потерпілого, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом збагачення, на думку суду відповідає  10000грн.

Крім того, згідно ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

А як встановлено в п.7 ч.1 ст.324 КПК України та в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат»якщо позов про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого, не заявлено, суд при постановленні вироку має право з власної ініціативи вирішити питання про відшкодування таких витрат.

Із довідки Кам’янець-Подільської міської лікарні №1 за №478/18 від 27.04.2010року (т.1 а.с.73) встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень знаходився на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні  Кам’янець-Подільської міської лікарні №1 з 27.05.2009року по 09.06.2009року і вартість його лікування становить 1600грн. 94коп., які на підставі вище зазначених вимог закону і необхідно стягнути з підсудного на користь держави в особі Кам’янець-Подільської міської лікарні №1.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

                                                                      З А С У Д И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.186 КК України, призначивши покарання:

-          за ч.1 ст.122 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки;

-          за ч.1 ст.186 КК України у виді  позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком два роки та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов’язку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з’являтися в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.

Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком законної сили залишити попередню - підписку про невиїзд.

          Цивільний позов потерпілого задовольнити частково.  

Стягнути з  ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 1730 (одну тисячу сімсот тридцять)грн. 40коп. на відшкодування витрат на лікування та придбання ліків та 10000(десять тисяч)грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 11730 (одинадцять тисяч сімсот тридцять)грн. 40коп..

Стягнути з  ОСОБА_5 на користь держави в особі Кам’янець-Подільської міської лікарні №1 1600(одну тисячу шістсот)грн. 94коп. витрат на лікування потерпілого від злочину.

Речові докази -  мобільний телефон -1650», який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_3, йому залишити.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області через Кам’янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом 15 діб з моменту проголошення.  

Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду                    В.  О.  Черепахін