Справа № 2-200/11

                                                            Р І Ш Е Н Н Я

                                               І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

       23 березня 2011  року   Євпаторійській  міський  суд  Автономної  Республіки  Крим         

       у  складі:        

                               головуючого  судді                        Ружицької Т.В.                      

                               при  секретарі                                 Авдєєнко К.С.

розглянувши   у  відкритому    судовому  засіданні  в  м.  Євпаторії  цивільну  справа    за позовом   ОСОБА_1  до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті  особи:  Євпаторійська  міська  Рада, КРП „БРТІ м. Євпаторії”  про  усунення  перешкод у  користуванні     

домоволодінням,   та  зустрічний  позов  ОСОБА_2   до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4   про розірвання  договору  про встановлення  порядку   користування  земельною ділянкою,

                                                          В С Т А Н О В И В:

            ОСОБА_1 звернувся  до Євпаторійського  міського суду з позовом до  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Євпаторійська  міська  Рада, КРП „БРТІ м. Євпаторії”   про  усунення  перешкод у  користуванні  домоволодінням.    

           Позовні  вимоги  мотивує  тим, що  він  є власником 71/200 часток домоволодіння АДРЕСА_1 та правонаступником за договором від 04.05.1956 року, яким визначений порядок користування домоволодінням, господарськими спорудами та земельною ділянкою. Співвласниками домоволодіння та правонаступниками спірного договору –є також відповідачі по справі та на них розповсюджуються  умови вищезгаданого договору. Відповідачка - ОСОБА_2 перешкоджає йому у користуванні його домоволодінням, оскільки здійснила самовільну металеву споруду – навіс, який унеможливлює проїзд, у господарських цілях, з його частини двору на вул. Водорозбірну.

        Позовні вимоги неодноразово уточнювалися та остаточно позивач просить зобов’язати

ОСОБА_2 усунути перешкоди у  користуванні  частиною двору, а саме проїзду  на вул. Водорозбірну,  шляхом  зносу  самовільно  збудованої   споруди  з навісом (том1, а.с.3; том3, а.с.64).

        ОСОБА_2 звернулася  до суду  з  зустрічним  позовом  до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання  договору від 04 травня 1956 року про встановлення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

        Свої вимоги  мотивує тим,  що  вона та відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 - є співвласниками  домоволодіння   АДРЕСА_1.    

          04.05.1956 р., колишними  співвласниками домоволодіння  ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був укладений договір про встановлення  порядку  користування  земельною  ділянкою, згідно якого  за ОСОБА_5 залишається право проходу  по території  двору,  яка   відходить  у  користування   ОСОБА_6,   до  сараю,  що належить  їй  ( ОСОБА_5.).  Також  договором  було  обумовлено,  що  виходом  на  вул.  Водорозбірну   ОСОБА_5  має право  користуватися  не  для  проходу, а  тільки   для  господарських   цілей, у разі  реалізації    ОСОБА_5 кімнати  №  13, сараю  і   відмови  ОСОБА_6  від їх  покупки, новий   власник  має право  користуватися  терирторією  двору  для   проходу  в  сарай  і  виходом  на  вул. Водорозбірну  на  рівних  з ОСОБА_6.  З 1956  року  відбулися  істотні  зміни умов договору,   у  зв’язку з  чим  він  втратив  силу та  актуальність. А саме, ОСОБА_5. перестала  бути  власником  тих господарських споруд,  для обслуговування яких  був необхідним проїзд  на  вул. Водорозбірна. З 1960 року  проходу з домоволодіння ОСОБА_5 на  АДРЕСА_1  не існує.     

        Рішенням  виконавчого комітету  Євпаторійської міської ради  від  23  серпня  1956  року  ОСОБА_5  було  надано  дозвіл  на  проїзд  в  її домоволодіння  через  двір  домоволодіння АДРЕСА_2.   ОСОБА_5  закрила вказаний  проїзд  через  АДРЕСА_3  своїм  сараєм.   ОСОБА_1  має  можливість  використовувати   у  господарських  цілях  та   завозити  дрова  і вугілля   зі сторони  вул. Просмушкіних.    

          Крім того, у 1988 році ОСОБА_6 були введені в експлуатацію будівлі, які значно зменшили спірний проїзд, який зараз являє собою вузькій зігнутий  коридор  між будівлями, а ворота, які  колись  вели  в  частину  двору, що належала  ОСОБА_5 - є   фактично  парканом. За вказаним парканом, зі  сторони  домоволодіння  ОСОБА_1 ростуть рослини.  Спірний договір суттєво обмежує її права.   

         Просить суд розірвати  договір,  укладений  4  травня  1956  року  між  ОСОБА_5 та  ОСОБА_6  про  встановлення  порядку  користування  земельною ділянкою.

        У судовому  засіданні  позивач  ОСОБА_1 свої  позовні  вимоги  підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеним у позові, зустрічний позов ОСОБА_2   - не визнав.

        Відповідачка  ОСОБА_2 позовні  вимоги  ОСОБА_1 не визнала,  дала пояснення аналогічні викладеним у запереченнях.  Зустрічний  позов просила задовольнити, посилаючись на підстави, викладені в ньому.

        Відповідачка - ОСОБА_4, до оголошення перерви у судовому засіданні, позов ОСОБА_1 підтримала, просила його задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 просила –відмовити.

       Відповідач - ОСОБА_3 до судового засідання не з’явився, надав суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, просить відмовити у їх задоволенні. Позовні вимоги ОСОБА_2  підтримує, просить їх задовольнити (том 3, а.с.121).

      Представник третьої особи:  Євпаторійська  міська  Рада,  до оголошення перерви у судовому засіданні, позов ОСОБА_1, вважає необґрунтованим,  пояснила,  що   земельна  ділянка,  на якій  розташоване  домоволодіння АДРЕСА_1   належить територіальній  громаді  та між  сторонами  не    встановлений  порядок користування нею.  

       Представник  третьої  особи: КРП „БРТІ м. Євпаторії” позовні вимоги   ОСОБА_1 вважає безпідставними, оскільки поточна інвентаризація усього домоволодіння не проводилася.  Просила винести судове рішення на розсуд суду, відповідно до вимог діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Надала для огляду суду оригінал інвентарної справи.

       Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи прийшов до наступного.

       Встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 - є співвласниками домоволодіння, яке розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (том1, а.с.4), мають окремі виходи та огороджені двори, на яких розташовані їх частки домоволодінь та господарські споруди. Мають окремі домові книги (том2, а.с.50-54).

       Згідно договору від 04.05.1956 року між колишніми власниками ОСОБА_5  (правонаступники: ОСОБА_1; ОСОБА_4.) та ОСОБА_6.( правонаступник ОСОБА_2) було визначено порядок користування домоволодінням та земельною ділянкою. Зокрема п.3 вказував, що ОСОБА_5 та її мешканці мають право  користуватися виходом на вул. Водорозбірну не для проходу, а лише у господарських цілях для обслуговування споруд, які залишилися за ОСОБА_5 у частині двору, де знаходилась відчужена частина домоволодіння ОСОБА_6  

       Пункт 4 забороняв ОСОБА_6 користуватися проходом та виходом першого двору, який виходив на вул. Прольотну та яким користувалася тільки ОСОБА_5 Вулиця Прольотна, в подальшому, була перейменована на вул. Просмушкіних (том1, а.с.5).   

      Рішенням  виконавчого комітету  Євпаторійської міської ради  від  23  серпня  1956  року  ОСОБА_5  було  надано  дозвіл  на  проїзд  в  її домоволодіння  через  двір  домоволодіння   АДРЕСА_2.   ОСОБА_5  закрила вказаний  проїзд  через  АДРЕСА_3  своїм  сараєм.           

         Достовірно встановлено, що вказане домоволодіння мало два виходи на різні вулиці та були поділені на два двори, які були відділені заборами, що також підтверджується пунктом 5 спірного договору.

        Спірні домоволодіння розташовані на земельній ділянці, площею 882 кв. м. Земельна ділянка не надавалась у власність співвласникам домоволодіння та є власністю Євпаторійської міської Ради.          

         6  червня 1960 року  за  договором купівлі-продажу   ОСОБА_5   продала  ОСОБА_7 (правонаступник: ОСОБА_3.)   частину  домоволодіння   по  АДРЕСА_1  у   літ. " А1 ", яка  складається   із  кімнати № 13,   із  літ. " Б "  були виділені  2/ 3  часток,  що складаються  із приміщень,  сараю  та  вбиральні. При цьому   зазаначеним договором   було передбачено,  що    ОСОБА_7 та  її жильці    користуються     проходом  тільки  на  АДРЕСА_1,   на  підставі   п. 7  договору  від  4 травня  1956 року. ОСОБА_7   має право також   користуватися  територією  двору для  проходу  у  сарай  та  виходом тільки  на  вул.  Водорозбірну  на  рівні   з  ОСОБА_6 ( т. 1  а.с. 119). Після відчуження ОСОБА_5, вказаної частини домоволодіння, у другому дворі (як визначено у спірному договорі) будівель та споруд, які б належали її, не зосталося.     

        6 лютого  1985  року  між ОСОБА_5 та ОСОБА_6   знову  було  укладено  угоду  у  відповідності  з якою,  ОСОБА_5 не  заперечувала  проти будь -яких  одноповерхових  будівель ОСОБА_6 на  ділянці  його користування, при умові  обов’язкового зберігання  вільного  проїзду  автотранспортом  середньої   величини  з  АДРЕСА_1   на територію  ділянки, що знаходиться  у  її користуванні, тобто на  дотримання  умов п. 3  договору   від 4  травня 1956 року, оскільки там існувала тільки спільна вигрібна яма   (т. 1  а.с.  114, 115)  

        Рішенням №322 від 26.08.88 р. було прийнято в експлуатацію прибудову домоволодіння  ОСОБА_6 –літ.”а2” та „в2”, які були звеличені по площі на 5,3 кв.м. (а.с.158). Внаслідок чого існуючий проїзд значно зменшився та в теперішній час являє собою вузькій  зігнутий  коридор  між будівлями ОСОБА_2

       У подальшому  ОСОБА_3  продав  один  із  належних йому  сараїв  ОСОБА_6, закрив  вхід  у  другий двір  та влаштував собі окремий вихід, тобто з’явився ще третій окремий двір у спірному домоволодінні.  

       З вищевказаного  вбачається, що у  дворі ОСОБА_6, споруди та приміщення, які б належали іншим співвласникам, відсутні. У зв’язку зі змінами обставин, неодноразовими змінами співвласників та їх часток у домоволодінні, остаточно склався порядок користування земельною ділянкою та спорудами між співвласниками домоволодіння.      

        У зв’язку з тим, що по вул. Просмушкіних було прокладено міську каналізацію та відпала необхідність у користуванні вигрібною ямою, існуючий проїзд через двір ОСОБА_6 з двору ОСОБА_5 був закритий воротами, які в теперішній час - є  парканом.

     Встановлено, що позивач ОСОБА_1 має можливість використовувати у  господарських  цілях  та   завозити  дрова  і вугілля   зі сторони  вул. Просмушкіних.    

       Позивач ОСОБА_1 не надав, суду, належних доказів, що він користувався спірним проїздом та в теперішній час цього потребує.

        Беручи до уваги встановлені  факти та  відповідні  їм  правовідносини суд вважає, що існуючий  нотаріально посвідчений  договір  від 4  травня 1956 року, укладений  між   ОСОБА_5 та   ОСОБА_6,  не є правовстановлюючим  документом, який  визначає  порядок   користування  земельною ділянкою. Крім того, на сьогоднішній час  змінилися  сторони  за даним  договором  і  на  спірній  земельній ділянці  зведені   нові  будови, які  прийняті до експлуатації та спірний договір суттєво обмежує права ОСОБА_2, у  зв’язку з чим  спірний договір підлягає  розірванню.

        Статтею 3 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, в тому числі справедливість, добросовісність та розумність.  

       Розділом II, главою 52 ЦК України, зокрема ч.1 ст.626 та ст. 627 цього Кодексу, передбачено, що договір –це домовленість та збалансованість інтересів двох, або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

         Відповідно  до ч.1 ст. 652   ЦК України,  у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.  При цьому зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

        Стаття  653  ЦК України регламентує,  що у  разі розірвання договору,  зобов'язання сторін припиняються.  Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну  або розірвання договору законної сили.

       Відповідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до  суду за захистом своїх порушених або невизнаних прав та охоронюваних законом інтересів.

       Отже, звертаючись із позовом до суду особа повинна довести, що право, за захистом якого вона звернулась, у неї існує та воно порушено відповідачем.

       Згідно  зі  ст.  11  ЦПК  України   суд  розглядає  цивільні  справи   в  межах  заявлених  вимог і  на  підставі  доказів  сторін  та  інших  осіб,  які  беруть  участь    у  справі.

        Відповідно  до  ст. ст. 10,  60  ЦПК   України   кожна  сторона  зобов'язана   довести   ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог і  заперечень.

        Згідно ст. ст. 57,58 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги сторін на підставі належних доказів.  

        Відповідно  ч.2 ст.59 ЦПК України обставини, які за  законом  мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.            

        На підставі  викладеного, суд приходить до висновку,  що  вимоги ОСОБА_1 про усунення  перешкод у  користуванні  домоволодінням, а саме звільнення  проходу, шляхом знесення ОСОБА_2 навісу, для можливого проїзду на АДРЕСА_1 – є безпідставними.

        Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 -  підлягають задоволенню.

        Через ч.1 ст. 88  ЦПК України  з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненю  судові витрати у  розмірі  45 грн. 50  коп., що складає: сплата держмита –8,50 грн. та сплата ІТЗ –37 грн. 00 коп.

        Керуючись  ст. ст. 3,6,626,627, 652, 653, 391 ЦК  України,  ст. ст. 3,10, 11, 57-60, 88,   209,  212 -  215, 218  ЦПК  України,  суд

                                                              В И Р І Ш И В:

      У задоволенні  позовних   вимог  ОСОБА_1  до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті  особи:  Євпаторійська  міська  Рада, КРП „БРТІ м. Євпаторії”  про  усунення  перешкод у  користуванні  домоволодінням,    - відмовити.

      Зустрічний  позов ОСОБА_2   до ОСОБА_1, ОСОБА_3,  ОСОБА_4 про розірвання  договору  про встановлення  порядку   користування  земельною ділянкою –задовольнити.

     Розірвати  договір   від 4  травня  1956  року  про  встановлення порядку  користування  земельною ділянкою по АДРЕСА_1,   укладений  між  ОСОБА_5  та   ОСОБА_6.

      Стягнути  з ОСОБА_1   на користь   ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 45 грн. 50 коп., що складає сплата державного мита у розмірі 8 грн. 50 коп. та сплата витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн. 00 коп.

        Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

        Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28 березня 2011 року.

        Суддя                                                                                                 Т.В. Ружицька